Польща. Лодзь. Міський стадіон ЛКС
Головний арбітр: Даниель Стефанські (Польща)
Асистенти: Давід Ігор Голіс, Міхал Обуковіч (Польща)
Україна - Вірменія 3:0
Голи: Маліновський, 61, Караваєв, 77, Миколенко, 84
Україна: Пятов, Матвієнко, Забарний, Мудрик (Зубков, 78), Шапаренко (Піхальонок, 70), Зінченко (Миколенко, 78), Сидорчук (Ігнатенко, 85), Циганков, Маліновський, Караваєв, Яремчук (Довбик, 70)
Тренер: Олександр Петраков
Вірменія: Юрченко, Мкоян, Барсегян (Арутюнян, 66), С.Мкртчян, Монрой, Восканян, Удо, Оганесян, Байрамян (Бічакчян, 55), Бабаян (Адамян, 55), Дашян (Малакян, 81)
Тренер: Хоакін Капаррос
Попередження: Забарний, 45+2, Зінченко, 66, Матвієнко, 87 - Бабаян, 45+2, Байрамян, 52, Восканян, 89, Адамян, 89
{{widget:lineup:16537}}
Говорячи про дебют матчу, одразу треба зазначити, що українці з перших секунд взяли м’яч під контроль, а емоційні вірмени почали поводити себе… дещо нестримано. Іспанський тренер вже на першій хвилині влаштував міні-виставу, коли захисник гостей вибив м’яч по боковій лінії, а арбітр призначив вкидання з-за бокової. Вибив все одно на Зінченка, м'яч все одно залишився в господарів, але Капарррос ще з півхвилини махав руками на арбітрів - головного, резервного та лайнсмена. За пару хвилин Барсегян підштовхнув Шапаренка на прийомі, Микола озирнувся в форматі "навіщо так робити", після цього вірменин відверто штовхнув українського хавбека обома руками. Польський арбітр, пробігаючи повз гравці гостей, обмежився зауваженням вірменському вінгеру.
Українці, тим часом, багато комбінували, активно залучаючи до організації атак ліворуч Зінченка, який постійно зміщувався до центру, шукав м'яч та діяв в форматі "додаткового" центрхава. Власне, саме Олександр й організував перший небезпечний момент для українців на восьмій хвилині, коли прорізав вірменську оборону передачею на Мудрика. Михайло увірвався в штрафний, віддав в центр на Яремчука, Роман пробив в дотик, але не вистачило простору – форварду довелось трошки "підгрібати" м’яч, тому удар акцентованим не вийшов, та й загалом - в Юрченка.
Після цього – тотальна територіальна перевага українців, багато непоганих заготовок атак, але все – без належного "закінчення". В Караваєва удар не вийшов, Юрченко адресну подачу Циганкова "прочитав", Маліновський протягнув по опорній зоні та "розрядив" з лівої над поперечиною… Циганков за декілька хвилин повторив – вже в площину, але вірменський голкіпер встиг підняти руки, витягнути з-під поперечини, а відскок ледь не опустився за лінію воріт – пощастило гостям, що дуга траєкторії "знайшла" штангу.
В ці хвилини було дуже добре помітно – "промацавши" оборону гостей у спробах "зламу" низом, в короткий пас, українці почали більше застосовувати дальні удари. Бо навіть з верховими подачами було безперспективно – Яремчука тримали вдвох.
Вірмени, власне, теж намагались раз по раз вибігати в контратаки, проте удар Бабаяна пішов в декілька метрів від стійки, як і удар Барсегяна зі штрафного. Але це й все. Все інше відбувалось біля воріт Юрченка.
Переводить ліворуч з центру Маліновський, Мудрик скидає Шапаренку, той підробляє, б’є з правої – поруч зі стійкою. А міг не бити, а ще трошки далі покотити під ліву ногу Маліновському. На 43-й хвилині чудово підробив-прокинув повз захисника Циганков й акцентовало прострілив по воротарському повз Юрченка. Ідеальний простріл для завершення по всій довжині воротарського майданчику, хоч на ближньому куті, хоч по центру, хоч на дальній стійці, але ніхто з партнерів не встиг.
Закінчився тайм невеличкою штовханиною після грубого фолу Бабаяна на Маліновському. Набігли гравці, поштовхались, посперечались, у підсумку – картка Бабаяну, але й картка Забарному.
Другий тайм розпочався з дуже небезпечного проходу капітана вірмен – Камо Оганесяна, який промчав лівим флангом в супроводі Забарного, зміг на мить відірватись та прострілити в центр – якби не Пятов, що викинув ногу та перервав передачу, в центрі м'яч отримував би вільний гравець гостей. Українці відповідають ударом Маліновського з правої ноги над поперечиною та загалом – контролем м’яча. Але... Передач - багато, а от загострень - замало.
Відмахується на лівій бровці від Забарного Бабаян, польский арбітр зупиняє гру, виписує попередження Байрамяну, що підскочив протестувати. Проте сам Бабаян, маючи в пасиві жовту картку, залишається без другої. А Капаррос, зрозумівши натяк, швиденько форварда змінює, від гріха.
Знов "викочує" свою ліву гармату Маліновський. Спочатку примушує Юрченка відбивати перед собою, а Мкояну вдається не пустити до відскоку Яремчука – вибиває в бровку. За пару хвилин – ще один удар Руслана, вірменський голкіпер цього разу зафіксував.
То нічого, бо Маліновський вже пристрілявся. Караваєв здійснює чудовий рейд правим флангом, обігрується з Циганковим, прострілює в центр штрафного в напрямку Яремчука, а Роман – пропускає далі. І далі – лише вільний Маліновський. Спокійно готує удар й по-більярдному "вкладає" м’яч у кут – 1:0.
Дивіться також: Гол Руслана Малиновського (Відео)
Вірмени ще трошки посиділи в обороні, українці вже без того завзяття, але провели декілька непоганих позиційних атак, й Мудрик в одній з них чудово віддав на Маліновського в вільну зону ліворуч. Проте Руслан "на подачі" з флангу проявив себе значно гірше, ніж "на ударах". Мудрик ще й сам спробував двох суперників проскочити, але обіграв лише одного – спрацювала підстраховка.
І от вже після цього вірмени відповіли ударною двохвилинкою. Два міні-пожари в штрафному українців, плюс по-справжньому небезпечний момент з контратакою. Перериваючи останній пас справа в штрафний, Забарний зрізав в площину своїх воріт, проте чудово зіграв Пятов – витягнув в стрибку прямо з лінії воріт!
Яремчука з Шапаренком по позиціях змінюють Довбик з Піхальонком, й Циганков з Артемом загострюють на 75-й хвилині. Віктор розрізає в штрафний, Довбик ставить корпус, скидає назад і отримує повторну передачу від Циганкова на вихід віч на віч з голкіпером. Нажаль, Юрченко все бачить й випереджає українського форварда.
А за хвилину українці забивають вдруге! Циганков збирає на себе двох суперників, відкидає Піхальонку, той чудово прорізає у звільнену зону праворуч на хід Караваєву, Олександр набирає та прострілює в центр штрафного на Мудрика. Соломон Удо встигає перервати цю передачу, але м’яч знов відскакує на Караваєва, й правий захисник українців спокійно "вкладає" в дальній кут – 2:0.
Дивіться також: Україна - Вірменія 2:0. Гол Олександра Караваєва (Відео)
Олександр Петраков знімає Зінченка та Мудрика, випускаючи Миколенка та Зубкова. Й хто забиває третій гол? Саме Віталій, що перед цим встиг двічі поспіль заблокувати удари по своїх воротах в своєму штрафному. Почалось все з діагоналі Забарного ліворуч у напрямку Миколенка. Монрой встиг "прочитати", перервав грудьми, але побачив Віталія, що вже вискакував з-за спини й спробував в падінні вибити бутсою. Та лише поцілив в ногу Міколенку. Від якої вже м’яч влетів в ворота – 3:0.
Дивіться також: Дебютний гол за збірну України Віталія Миколенка (Відео)
Сидорчука змінює Ігнатенко, Матвієнко в довгому підкаті не встигає вибити м’яч в Оганесяна, отримуючи зовсім непотрібну картку, свої картки отримують й два гравці вірмен, але то вже їх клопіт… Ще раз пробиває Маліновський, вже зі стандарту, м’яч чіпляє стінку, це дезорієнтує Юрченка, який з першої спроби не фіксує, але встигає накрити в ногах у Піхальонка.
А останню крапку в доданий час символічно ставить капітан, Андрій Пятов, після втрати в центрі Ігнатенком. По воротах господарів одразу пробиває Адамян, а Пятов спокійно парирує, залишаючи ворота "насухо" в своєму останньому матчі за національну збірну України.
Все, свисток Даніеля Стефановські – впевнена перемога збірної Україну у другому матчі Ліги Націй. Ще один крок до повернення в Лігу А та другий кошик посіву відбору до Євро-24.
Але про це – трохи згодом. Розпочати треба з голкіпера-рекордсмена збірної України – Андрія Пятова, який провів сьогодні 47-й сухий матч в складі першої команди країни, а загалом – відіграв 102 гри за синьо-жовтих. На десять більше, ніж Олександр Шовковський, перша воротарська легенда України, який і обійняв-привітав сьогодні колегу з сухим прощальним матчем, останнім мажорним акордом, ефектною крапкою. В молодих українських голкіперів тепер є два орієнтири та дуже непроста задача коли-небудь повторити досягнення двох воротарів-легенд.
Читайте також: Андрій Пятов - про завершення кар'єри в збірній, гру на уколах та домовленість із Забарним
Саме Пятова, мабуть, сьогодні треба визнати гравцем матчу, й не лише через символізм – у цілком конкретних епізодах другого тайму він добряче попрацював, щоб виправити помилки партнерів та зберегти ворота "сухими". А вперше врятував ще за рахунку 0:0, ще до пристрілки та голу Маліновського. Хтозна, як би справи пішли, якби вірмени забили першими та відкотилися б у зовсім глуху оборону. Плюс нерви, бо забивати в цейтноті потрібно було б двічі – додатковий тиск.
Окрім Андрія, звісно, треба відзначити Олександра Зінченка, який зміщувався в центр та допомагав конструювати атаки. Корисно відіграли Циганков та Караваєв (гол+пас) праворуч, своєчасно "ввімкнувся" по перерві Маліновський, якого тренерський штаб змістив ближче до лівого флангу. Ну й дуже якісний матч видав Сидорчук, перервавши купу атак вірмен ще на стадії народження. Дуже грамотно сьогодні відіграв саме тактично – читав гру та зміщувався в потрібні точки. До речі, те ж саме можна сказати й про двох центральних захисників – і Матвієнко, й Забарний також гру читали, грали на випередження. Обох за це варто похвалити, але Іллю – ще й персонально посварити за пару епізодів, коли був змушений виручати Пятов.
Дуже старався Шапаренко, й часом виходило дуже непогано, й у відборі, й у креативі, в передачах, розгортанні гри, баченні партнерів. Але забагато втрат, після яких котились контратаки вірмен, та й на вирішальній стадії атак можна й точніше, холоднокровніше "виконувати". Щось схоже – й по Мудрику. Поле бачить, партнерів бачить, але… От таке враження, що часто не розуміє, куди йому самому під передачі відкриватись. Тобто віддає добре (вистачало епізодів з загостренням саме пасами Михайла), а от сам відкривається гірше. Ну й дриблінг не треба вмикати в кожному третьому випадку. Вистачає на полі людей, які вміють не гірше, але не зловживають.
До речі, це зауваження й Маліновського стосується. Теж перетягував час від часу. Обом варто глянути на Зінченка – в Олександра все максимально прагматично: коли треба пас – буде пас, коли треба пройти – пройде, коли треба звільнитись від м’яча – звільниться, коли треба притримати – притримає. А коли раптом треба протягти індивідуально в зоні – спокійно протягне, скільки треба.
Найгірше матч вдався Яремчуку, й у багатьох епізодах, звісно, причина об’єктивна – дуже щільна опіка в позиційних атаках, тримали вдвох. Проте були й інші епізоди, коли Роман неточно відігравав партнеру в стінку, коли не встигав в точку передачі. Чи не робив крок на м’яч, коли йому в передню лінію віддавали трошки "в недодачу". Ну й, власне, окремо було зазначено, що форвард українців був вищий за обох візаві-центрбеків, проте з акцентованими ударами головою теж не склалось. Але не будемо знімати відповідальності й з асистентів – шотландцям Роман головою забив. Коли подали добре.
З заміни якісно підтримали гру й Миколенко з Піхальоноком (гольові атаки), й Довбик попереду корисно попрацював, та й Зубков ліворуч свою частину роботи закрив. Довбик міг і сам забивати, але одного разу Артема голкіпер випередив після передачі Циганкова, а у доданий час Зубков не віддав, сам пробив.
Отже, маємо впевнену перемогу з великим рахунком, який не завадить. Це, звісно, не ФІФА з їх дивним регламентом пріоритету забитих м’ячів перед особистими зустрічами, але зайва різниця ще ніколи й нікому не заважала. Шотландці вірменам дома два забили, українці – три. Може, й стане у нагоді, якщо раптом з "тартановою армією" рівно розійдемося.
Насамкінець, ще раз дякуємо Андрієві Пятову за сьогоднішній матч та захист воріт національної збірної України протягом майже п’ятнадцяти років. А також українським вболівальникам на трибунах стадіону ЛКС за потужну підтримку збірної та, окремо, за заряди "ЗСУ!"
Слава Україні!
