Володимир Мазяр: "Не можу сказати, що у цьому сезоні найсильніша Перша ліга"

Головний тренер ФК Гірник-Спорт Володимир Мазяр отримав запрошення переїхати в Горішні Плавні безпосередньо перед Новим роком і навряд чи розчарував президент Петра Каплуна та вболівальників. Він виконав завдання викараскатися із зони вильоту, не програвши на домашньому стадіоні СК "Юність" жодного матчу. Для Sport Arena наставник підбив підсумки сезону, розповів про знайомство з клубом і пройшов по персоналіях команди.

"Що не їздили до Туреччини – це нам не завадило"

— Володимире Івановичу, у якому стані отримали команду від Сергія Пучкова? Наскільки були задоволені моральним станом команди? На що в першу чергу довелося робити акцент у зимове міжсезоння?

— Хочу подякувати президенту за запрошення. Коли прийняв команду, багато гравців вже залишили Гірник-Спорт. Фактично почали будувати нову команду. Кістяк вже був, але потрібно було підсилюватися. Особливо впала в око велика кількість пропущених м’ячів восени. У першу чергу почали налагоджувати дисципліну на полі, особливо в обороні. У деяких гравців був відчутний прогрес. Думаю, нам бракувало хороших спарингів, адже були контрольні матчі лише з командами Другої ліги. Був ще спаринг з Олександрією, але цього недостатньо.

— Гірник-Спорт був єдиною командою Першої ліги, яка не їздила на збір до Туреччини…

— Думаю, це нам не завадило, хоча на початку було досить складно. Ми перебудовували саму модель гри, гравці почали швидше думати на футбольному полі, грали у більш швидкісний футбол. У перших турах було дуже складно, особливо з Балканами з точки зору реалізації моментів. По ходу чемпіонату почали додавати. Другий тайм з Інгульцем це показав, і товариський матч з Олександрією, де ми зіграли внічию, ведучи до 90-ї хвилини у рахунку.

Можна відзначити провальний тайм проти Прикарпаття на виїзді, хоча не вважаю, що він був програний, просто деякі гравці зіграли не на належному рівні. Важко склалася гра, 12 годин їхали в одну сторону, стільки ж — у іншу, потрапили в дуже складні погодні умови. Навіть при поганій грі треба вміти здобувати залікові пункти. У команди також були досить хороші матчі з точки зору якості гри.

"У такому віці не відпустити Ігоря в Бангладеш ми не мали морального права"

— Скільки часу вам знадобилося для адаптації у новому колективі? Як вас прийняли гравці?

— Команда Гірник-Спорт не була для мене чужою. Ми багато крові один одному попили, коли тренував Сталь. Два роки поспіль були принциповими суперниками. Коли прийняв команду, була розвинена інфраструктура, синтетика повноцінна. Не вистачило однієї-двох ігор з командами Прем’єр-Ліги.

Хочу подякувати Кременю, Черкащині-Академії, які до нас приїздили, сподіваюсь що й далі будемо один до одного їздити, адже розташовані поруч. У моїй невеликій тренерській кар’єрі це була найважча підготовка. Команда почала додавати по ходу сезону, коли гравці зрозуміли, чого від них хоче тренерський штаб. Ми не були хлопчиками для биття, давали бій кожній команді. У більшості матчів були ближчими до перемоги, ніж до поразки.

— Від чого відштовхувалися при формуванні кадрів? На чому робили акцент?

— По флангових гравцях не було проблем. На зборах Сікорський отримав травму, тому фактично всю підготовку пропустив. Почали перебудовувати Одарюка в крайнього півзахисника. Не можу сказати, що Володимир не був корисним як нападник, хоча він і не забив ні одного м’яча, але виконував багато чорнової роботи. Одарюк був у нас в оренді і дай Бог ми його і далі запросимо.

Сікорський в деяких матчах виглядав дуже непогано, але поїздка вибила трохи з колії. На жаль, він не поїхав у Бангладеш і ми залишилися без нападника. У такому віці отримав запрошення і ми не мали морального права Ігоря не відпустити. Він багато зробив для нашого футболу на тому рівні, де він грав. Сікорський заслуговував заробляти ті кошти. Склалося так, що останні матчі взагалі грали без нападника, змінювали різні тактичні схеми. На останні три гри у нас не було мотивації, адже не могли ні піднятися вище ні опуститися. Мені сподобалося, що все одно гравці викладалися на максимумі своїх можливостей в цих іграх.

Можу відзначити Володимира Шопіна, який багато матчів пропустив через травму, але він став одним з провідних захисників Гірника-Спорт у весняній частині сезоні. Сподіваюся, що Володимир прогресуватиме від матчу до матчу. Помітно, що гравець порозумнішав не тільки на футбольному полі, а й поза футболом. Також Юрію Кравчуку було надзвичайно складно на зборах, але він все це витримав і достойно себе проявив. Якщо Кравчук далі так працюватиме, то стане хорошим футболістом. Взагалі, хочеться подякувати усім гравцям і особливо нашому капітану Володимиру Королькову. У нас не було лідерів, намагалися грати у командний футбол.

— Можете відзначити гравців, які досягли найбільшого прогресу у весняній частині сезону? Можливо, від когось чекали більшого?

— Для мене немає окремих футболістів, я буду говорити за команду. Команду оцінюють вболівальники та керівництво. Президент нас оцінив на тверду трійку. Надто багато нічиїх було, а вболівальники чекають перемог.

"Корольков забивав при всіх тренерах, а на мене наче образився, бо ніяк не міг відзначитися"

— У 2019 році Гірник-Спорт жодного разу вдома не програв. За рахунок чого вдалося досягти такого результату?

— Але і виграли всього одну. Вдома треба більше перемагати, щоб вболівальники були задоволені. Хоча якщо пригадати домашній матч проти Інгульця, арбітр не зарахував чистий м’яч, який би був переможним. Інгулець фактично і моментів не мав. Крім цього ми ще в стійку влучали. У поєдинку з Рухом якби забили перший м’яч, той йому довелося б відкриватися.

Матч з Металістом 1925 — один з поєдинків, де нічия була як перемога. І та нічия була заслуженою, футболісти прагнули до цього. Чесно кажучи, я не вірив, що нам вдасться зрівняти рахунок. Навіть, коли здавалося, що матч програно, команда довела, що має характер. Був дуже задоволеним таким відношенням гравців. Нічия з Металістом 1925 була більш приємною, ніж перемога над Колосом.

Пам’ятаю, як на прес-конференції сказав, що Корольков забивав при всіх тренерах, а на мене наче образився, бо ніяк не міг відзначитися. Напевно, мої слова були на фарт, адже якраз у грі з Металістом 1925 Володимир став справжнім джокером. Дуже прикро, що нам не вдалося досягти результату у матчі з Волинню. Команда грала у меншості, але володіли ініціативою, створювали моменти. На жаль, нам дещо не пощастило у тій грі.

Мені надзвичайно приємно, що ми нічим не поступалися фіналісту Кубка та лідерам чемпіонату. Не було помітно, де 12-та команда Першої ліги, а де друга-третя. Хлопці грали компактно, контролювали м’яч, не відсиджувалися у захисті. Це доводить, що Гірник-спорт рухається у правильному напрямку.

Взагалі, у моїй кар’єрі вперше команда грає шість поспіль матчів в нічию. Дякувати Богу, що "Гірник-спорт" не єдина команда у Першій лізі, яка скільки матчів зіграли внічию, адже були ще Балкани у минулому сезоні.

"Коли грав проти Гірника-Спорту, то Петро Матвійович завжди підказував зі своєї ложі. Зараз […] не чув з його боку якихось коментарів"

— Яка тренерська філософія Володимира Мазяра?

— У мене є три головні принципи у футболі: дисципліна, самовіддача, концентрація. Футболісти мають досконально виконувати тренерські настанови, віддаватися грі на максимум своїх можливостей.

— Ви дуже емоційний тренер, після одного з матчів вас навіть забирала швидка. Скільки часу вам потрібно для повноцінного відновлення після матчу? Що вам допомагає відволіктися від футболу?

— Гравці та тренери, які зі мною працювали можуть сказати, що зараз я вже став дуже спокійним у тренувальному процесі та на футбольному полі. Напевно, забагато у собі тримав, тому і довелося їхати у лікарню під час матчу. Дякувати Богу, все обійшлося, відпочив, набрався сил. Хочеться подякувати хлопцям, які перемогли у тій грі. Раніше був надзвичайно емоційним, а зараз з футболістами намагаюся спілкуватися у більш спокійному темпі. Можна сказати, що з віком починаю розумнішати, переосмислюю деякі речі.

У нас президент емоційний, тому мені довелося стримувати свої емоції (посміхається). Коли грав проти Гірника-Спорту, то Петро Матвійович завжди підказував зі своєї ложі. Зараз, у грі з Волинню були певні емоції, а в інших матчах не чув з його боку якихось коментарів. Після першого тайму, коли команда програвала, президент підійшов, підтримав хлопців.

— Можете сказати, хто вже залишив команду?

— На даний момент нічого не можу сказати, адже є гравці у яких закінчилися контракти, з деякими будемо укладати нові угоди. Кістяк команди залишається на наступний сезон, зараз ще відкрите питання з приводу Зозулі та Гончара. Залишать команду тільки ті футболісти, які мали небагато ігрового часу. Взагалі, у нас у заявці не так багато гравців.

"Не можу сказати, що у цьому сезоні найсильніша Перша ліга"

— Які у вас враження від гри Олександра Головка, який забив важливий м’яч Авангарду?

— Задоволений професіональним ставленням до справи з боку Олександра. Він грав на декількох позиціях: в центрі поля та в захисті. Головко-молодший повністю виконував тренерські настанови, віддавався на всі 100%. Було помітно, що Олександр багато пропустив, йому не вистачало ігрового тонусу. Розраховую на Головка як на гравця основного складу.

— Як би ви оцінили рівень Першої ліги? Погоджуєтеся зі спеціалістами, які вважають, що у цьому сезоні Перша ліга найсильніша за усю історію?

— Працював з декількома командами Першої ліги в різних чемпіонатах і не можу сказати, що у цьому сезоні найсильніша Перша ліга. Зараз багато рівних команд, аутсайдери можуть відібрати залікові пункти у лідерів. Вважаю, що вболівальникам цікаво спостерігати за такими змаганнями. Коли ще працював з Вересом були також сильні команди, такі як Десна, Іллічівець.

Складно було собі уявити, що команди які йдуть третіми, можуть втратити залікові пункти у грі з аутсайдером. У цьому сезоні у Першій лізі підвищився рівень конкуренції. Команди з Першої ліги можуть дати бій колективам з Прем’єр-Ліги. Це якраз доводять Інгулець, який вийшов у фінал Кубка України, а також Волинь та Колос. На мою думку, Металіст 1925 став відкриттям сезону у Першій лізі. У харків’ян сильний підбір виконавців.

— Які завдання ставите перед командою на наступний сезон?

— Необхідно ставити перед собою найбільш амбітні завдання, намагатися перемагати у кожному матчі. Пам’ятаємо, що Гірник-спорт уже був бронзовим медалістом Першої ліги, але зараз при такій конкуренції повторити це досягнення буде набагато складніше. Для нас важливо радувати своєю грою вболівальників.