Хто грав у Кварцяного - в цирку не сміється

"ПРОГРАЛИ - ДОДОМУ ПІШКИ!"

- Одного разу луцька команда, ще коли виступала в першій лізі, зазнала виїзної поразки. Люті Сталевого Кварцу не було меж, - згадує колишній гравець "Волині", який забажав залишити своє прізвище в таємниці. - Те, що футболісти за ганебний результат отримають наганяй одразу після гри, ніхто навіть і не сумнівався, проте надалі такого від одіозного наставника "Волині" ніхто з гравців не чекав. Отримавши добряче на горіхи, команда в повному складі повантажилася в автобус і вирушила додому. Проїхавши кілька сотень кілометрів, Кварцяний попросив водія зупинитися на найближчій заправці, щоби хлопці провітрилися. Певна річ, футболісти вийшли, відтак пішли до придорожнього магазинчика, щоби чимось підживитися. Керманич лучан, переконавшись, що всі гравці залишили салон автобуса, говорить до водія:
- Зачиняй двері, поїхали!
- А як же решта? - здивовано спитав водій.
- Не хвилюйся, нехай наступного разу двічі подумають, як це програвати!
Автобус поїхав, а гравці залишилися. До місця призначення кожен добирався, як міг: за кимось приїхали знайомі, рідні, хтось вирішив спіймати автівку, а хтось дістався до зупинки рейсового автобуса, відтак продовжив свій нелегкий шлях додому.

"І ТУТ КУШЛИК БЕРЕ ШВАБРУ ТА ЛЯГАЄ НА ПІДЛОГУ"

- Уявіть: установка на матч, сидить 14 легіонерів, серед них 8 африканців, решта - серби, - згадує екс-голкіпер "Волині" Всеволод Романенко. - Кварцяний каже: "Ви сьогодні повинні зіграти, як Олександр Матросов". Ну, звичайно, ті ні сном, ні духом, хто такий Матросов. І він починає показувати. Каже Кушлику: "Іди за автоматом!". І тут Кушлик бере швабру та лягає на підлогу. Віталій Володимирович каже: "Ти - фашист!" Йде в інший бік і кричить Кушлику: "Стріляй!" Той стріляє: "Тра-та-та-та-та". Кварцяний розганяється й кидається на Кушлика з шваброю, як на амбразуру. Встає і питає: "Зрозуміли, хто такий Олександр Матросов?" Як після такого можна грати? Театр був ще той. Він і малював якісь фантастичні малюнки на дошці перед командою. Але можу сказати: Кварцяний - справедлива людина. Якщо ти поганий, він чесно та відверто каже тобі це в обличчя. Він справедливий, але дуже імпульсивний. Може й копняка в дупу дати, якщо ти це заслужив. Скільки всього було… і з пістолетом, пам’ятаю, по роздягальнях ходив.
Хто грав у Кварцяного - в цирку не сміється.

"ДУМАЄТЕ, ПОВІЇ ЛЕГКО?"

- 2011 року на першому ж тренуванні у "Волині" побачив, як він дає футболісту стусана, - каже російський легіонер Дмитро Смирнов, що раніше виступав у луцькій команді. - Після тренувальної гри Кварцяний каже одному: "Ти чого не бігаєш?" - "Та нічого. Я бігаю". Кварцяний як вийде, та як дасть йому в сідничку…
У нього була улюблена вправа - футбол два на два на півполя. По дві людини в команді та грають один проти одного. Відмінно закладає фундамент. Але я якось замість того, щоб обіграти, віддав передачу й почув: "Цей спартаківський футбол мені нахер не потрібен. Що, я зараз не вийду й не віддам передачу ближньому? Віддам. А ти бери м’яч і біжи 50 метрів".
Коли я вперше це спробував, то мало не впав. Подумав: "Що ж буде далі?" Далі почалося ще гірше. Уявляєте собі трасу для мотокросу? Земляна з постійними підйомами та спусками. Ми по ній кроси бігали по 30 хвилин. Ще бігали з обважнювачами - у спеціальний жилет насипалося кілограмів п’ять піску. Після цього спина так болить, що кілька днів мучишся.
А які жарти в Кварцяного! Чимало нецензурного. Але, наприклад, іноді він казав: "Ось що ви всі скиглите? Тяжко? А, думаєте, повії легко? Вона щовечора на роботу виходить! Так, якщо погано себе почуває, клофелінчику посипала, відпочила годинку". Команда лежала.
Я коли підписував контракт, мене не влаштовував один пункт. Якщо я граю - отримую 100 руб­лів, якщо не граю - 50. Кварцяний каже: "У нас всі так підписують". Я довго не погоджувався, вже підійшов час першої гри - в Одесі. У підсумку, підписав контракт мало не перед від’їздом в аеропорт. Я був ще не до кінця готовий, виходжу на матч, відчуваю хвилині на 80-й, що вже дуже тяжко, тож попросив заміну. Замінився, сиджу на лавці, а тут Кварцяний: "Де, бл##ь, цей росіянин? Ти би краще потренувався зайвий раз, ніж контракт стільки підписувати".
А потім дав прес-конференцію: "До нас приїхав гравець із Росії. Два дні читав контракт, не було часу тренуватися. Дзвонив прокурору - скінчилися гроші на телефоні. Побіг на пошту - дзвонив у адвокатську контору. Загалом, підписав тільки після того, як я сказав: "Дядя! Або підписуєш, або збираєш речі та їдеш у свій Ріо-де-Москва".
Чи знайомий я з його легендарною вівчаркою? Бачив її своїми очима - Кварцяний часто з’являвся з нею на базі, гуляв. Він говорив, що вона найкращий захисник. Раніше мені розповідали, він приводив її до роздягальні, кидав там тенісний м’ячик і показував, як треба чіп­лятися за м’ячі.

"ХАЧЕРИДІ, ТРЕБА БУЛО АТАКУ ПІДТРИМАТИ, А ТИ ЯК ТЮЛЕНЬ ЗВ’ЯЗАНИЙ ПО КОЛУ БІГАЄШ"

Цитати від Віталія Володимировича:
- Хачериді, треба було атаку підтримати, піти вперед, віддати та відкритися, а ти як тюлень зв’язаний бігаєш по колу. Ну, що ви молоді такі тупі? Хачериді, в гуртожиток підеш жити.
- Зараз слухаєш радіо: жінки кажуть, що мужиків немає - один наркоман, інший алкоголік, третій кудись у тундру поїхав, пиво п’ють. Немає зараз мужиків. А де я їх повинен взяти?
- Наші гравці зовсім не виконали установку на гру. Це трагедія з мізками футболістів, це велика проблема. Нічого не розуміють. XXI століття убило розум, мислення, логіку, кмітливість людей.
Вони в мене сьогодні стільки крові попили, це просто жах, це просто катастрофа. Усі, як один. Що 33-річні, що 17-ти, що 15-ти - перелякані, тому що в них в голові, напевне, тільки комп’ютери, і ця проблема буде мучити нас усіх дуже довго.
- Пічкур дуже тяжка людина. Не п’є, не курить… Інші хоча б пиво п’ють. А він ніколи не розслабляється.
- Не треба купувати гравців по 10 мільйонів доларів. Можна купити хорошого виконавця всього за пару вагонів картоплі. Зекономимо грошей, дамо більше преміальних хлопцям.
- Ну що поробиш, такий вже в мене характер. Кричиш футболістові: "Петя, Петя!" - він не чує. А тільки рявкнеш: "Урод, я тебе приб’ю!" - чує відразу ж і починає заводитися на полі.
- Нападник сьогодні на курорті був. Зараз буду різати його на шматки та поштою відсилати на батьківщину. Їх тільки кувалдою потрібно виховувати…
- У вас є гравці, які виступають за збірні якихось республік? Що вони там роблять, не розумію. За тарілку супу куплені й за тарілку супу і склянку чаю грають.
Поки не пізно, потрібно півкоманди розігнати, а на їхнє місце набрати нових футболістів. Нехай сидять удома, оселедці чи банани продають
- Увесь другий тайм проіснували. Бігало стадо баранів. Було соромно, сиділи на лаві. Чому не грав Шарпар? Самі спитайте у цієї людини з нізвідки. Він грає, як приходить зарплатня, два-три дні. Закриється в туалеті і сміється з усіх. Подавиться цими грошима або згниють у скрині.
- Вони ж усі з дружинами поприїжджали, неандертальці. Бази для них немає, вони всі вдома. Що він уночі робив? Може, вранці тільки з дружини зліз, йо-майо? Ось і пов­зав по полю. Чи не розбігся, переставними кроками біг із високим підніманням стегна і вдарив у штангу, переляканий боснієць. Як з ними працювати, якщо вони пенальті не забивають? У Маріуполі перед кубковим поєдинком усі били пенальті: а раптом нічия, додатковий час? До речі, до цього йшло. Били всі 25 осіб, включаючи тренерів. Один Сіанкам у штангу поцілив! І все. Тепер думай. Краще в Борисполі десь в аеропорту працювати, дорогу підмітати… Ось професію вибрав, йо-майо!
- Я скасував харчування, і сьогодні гравці були трохи злішими. У футбол грають голодні, злі і кмітливі. Усе - харчування за свої гроші. Нехай їдять, що хочуть, хоч гумові чоботи. Будуть голодні і розумні, почнуть думати, де взяти шматок хліба.