Пташенята Фергі – таку назву отримало золоте покоління гравців МЮ 90-х. Сер Алекс умів знайти гравців та зробити з них справжніх зірок. У Віталія Кварцяного більш скромна команда, однак своїх “пташенят Кварца” він виховав чимало. Так, іноді вони бували не тільки “пташенятами”, але й “памятниками” чи “лагідними котиками”. Але досягнення гравців говорять самі за себе, - йдеться в авторському блозі Тільки справжній футбол.
Олег Лужний.
Під керівництвом Кварцяного: 1985-1988
Подальша кар’єра: “Динамо” (Київ), СКА “Карпати”, “Арсенал” (Лондон), “Вулвергемптон”.
Збірна: СРСР (8 матчів), Україна (52 матчі).
Трофеї: Чемпіонат СРСР (1), кубок СРСР (1), Чемпіонат України (7), кубок України (4), Чемпіонат Англії (1), кубок Англії (2).
У дорослому футболі розпочинав під керівництвом Віталія Кварцяного у складі тоді ще “Торпедо” (Луцьк). Зіграв 88 матчів, забив один гол. Вдала гра Лужного не залишилась непоміченою.
Говорить В.В.К:“Олег говорив мені, що нікуди не поїде і буде грати тільки в Луцьку. Після ігор ми тікали зі стадіону через паркан до мене додому, на проспект Перемоги, там я його ховав. Мене викликали в спорткомітет, лаяли, я з ними лаявся, мало не бився, не давав Лужного. Раз забирали – я сховав, вдруге – теж, а на третій раз приїхали на стадіон, в нахабну посадили в машину, і відвезли до Львову”
Далі кар’єра Олега Лужного стрімко пішла вгору: після “Карпат” “Динамо”, а тоді й лондонський “Арсенал”.
2. Анатолій Тимощук.
Під керівництвом Кварцяного:1995-1997
Подальша кар’єра:“Шахтар” (Донецьк), “Зеніт”(Санкт-Петербург),“Баварія” (Мюнхен).
Збірна: Україна (131 матч, 4 голи).
Трофеї: Чемпіонат України (3), кубок України (3), Суперкубок України (1), Чемпіонат Росії (1), Суперкубок Росії (1), кубок УЄФА (1), Суперкубок УЄФА (1), Ліга Чемпіонів (1), Чемпіонат Німеччини (2), кубок Німеччини (2), Суперкубок Німеччини (2).
Особливий талант гравця був помітний відразу.
Згадує Віталій Володимирович: “Вперше я побачив Тимощука зовсім юним хлопцем під час матчу між колективами фізкультури. Він на полі провів лише тайм. Худий такий, невисокий, але все правильно робить. Ніби як усі бігають, стараються, падають, а цей – як всі інші, але все в музику, з великим бажанням. І тоді я сказав: «Це буде серйозний футболіст”.
Справді, серйозніше нікуди. 18 клубних трофеїв на рахунку Анатолія Тимощука, не тільки українських, але й російських, німецьких та найвищих європейських: Ліга Чемпіонів та кубок УЄФА. На рахунку лучанина також рекорд збірної України за кількістю проведених матчів.
3. В’ячеслав Шевчук.
Під керівництвом Кварцяного:1996-1997
Подальша кар’єра: “Металург” (Запоріжжя), “Шахтар” (Донецьк), “Металург” (Донецьк), “Шинник”
(Ярославль), Дніпро (Дніпропетровськ).
Збірна: Україна (34 матчі).
Трофеї: Чемпіонат України (6), кубок України (4), Суперкубок України (5), кубок УЄФА (1).
В’ячеслав Шевчук чи не єдиний з пташенят, кого Віталій Володимирович змушений був брати із собою при переході до хмельницького “Поділля”.
Говорить В.В.К:“Мій наступник у “Волині” не повірив у цього захисника. Тоді я хлопця забрав до себе в Хмельницький. Далі – в Запоріжжя. Запропонував тренеру Віктору Догадайлу спробувати його в збірній 15-річних, той брав участь у кількох зустрічах, але чимось не підійшов. І все-таки в результаті Шевчук став гравцем національної команди, оскільки він має в собі сильні вольові якості, бачення високої мети та велике бажання її досягти”
І справді, по юніорах В’ячеславу було доволі важко грати проти різких і швидких півзахисників. Однак, великий об’єм роботи та імпульс, даний Віталієм Володимировичем, дозволив Шевчуку вийти на дуже серйозний рівень. Навіть у солідні для футболу 34 роки він зумів потрапити у символічну збірну туру групового раунду Ліги Чемпіонів. А до того зібрав 15 трофеїв в Україні та кубок УЄФА. І не збирається зупинятись на досягнутому.
4. Євген Хачеріді.
Під керівництвом Кварцяного:2007.
Подальша кар’єра:Динамо (Київ).
Збірна: Україна (27 матчів, 3 м’ячі).
Трофеї:Суперкубок України (2).
Вихованець мелітопольского футболу звернув на себе увагу Віталія Кварцяного у сезоні 2006-2007 і був взятий “Волинню” в оренду з “Олкома”. Тривалий час коуч лучан боровся із важким характером молодого Євгена.
Згадує В.В.К:“У той період, коли Хачеріді був у нас в команді, теж були різні ситуації: він багато чого не хотів робити, займатися на тренажерах, наприклад, плавати. Зараз з ним спілкувався – знаю, що саме цьому він приділяє багато уваги. А я буквально змушував, через конфлікти.
Він дуже нормальна людина. Я його, звичайно, сварив дуже багато, але в душі любив за сильний характер. Зараз він трохи відійшов, не знаю чому, від дисципліни, концентрації, ігрової відповідальності. Він за весь час у нас тільки один раз отримав видалення; були жовті, так, але всі вони виходили в боротьбі, єдиноборствах. Він любить справедливість, тому йде відразу з’ясовувати. Взагалі він такий, сміливий хлопець у житті. З ним на війні не пропадеш”
Сміливість Хачеріді дозволила йому доволі швидко звернути на себе увагу київського “Динамо”. І хоч спочатку його перехід у київську команду спочатку ніхто не сприймав серйозно, згодом Євген закріпився в основному складі. Поки що йому не вдалось виграти багато трофеїв (динамівці останні сезони вперто колекціонують другі, треті місця та титули фіналістів, однак з перемогами не складається). Але у 26 років все ще попереду.
5. Василь Сачко
Під керівництвом Кварцяного: 2001-2006
Подальша кар’єра:“Кривбас”, “Ворскла” (гравець і тренер)
Збірна:
Трофеї:Кубок України (1), чемпіонат першої ліги (1).
Індивідуальні трофеї:Найкращий гравець першої ліги (1), Найкращий бомбардир першої ліги (1).
Василь Сачко – ще один приклад синтезу максимальної працездатності та віддачі гравця і мотивації Віталія Кварцяного. Спочатку Василь просто бігав по аматорах, займаючись улюбленою справою. І з першої спроби в професійному футболі нічого не вийшло. Але потім все пішло-поїхало.
Згадує В.В.К:Ми його взяли з другої ліги, йому вже було 25 років. Вася не хотів, не вірив, що зможе грати. Я йому казав: у нас завдання вийти з першої ліги у вищу, а ти маєш забити м’ячів 15, не менше. Він каже: «Звідки ви знаєте?» А я йому: «Бо я буду тебе ставити, аж поки ти їх не заб’єш». Він забив 17. Він людина, яка має достатній інтелектуальний рівень, правильно сприймав пропозиції тренерів, тактичні настанови, завжди їх виконував. Окрім того, в нього була проста гра, м’ячі він не губив, хоч і дриблінг – це не його найкраща якість. Але він був таким футбольним трудоголіком, все добре сприймав, тож із ним було легко працювати. Багато чого запам’ятав за наші п’ять з половиною років співпраці, від Миколи Павлова багато чому навчився. Забивав тут вирішальні м’ячі, тут він виріс в історичну особистість. Тепер реалізовує свій потенціал, адаптується як тренер. Людина він порядна, нормальна, сподіваюся, все в нього буде добре.
7. Марко Девіч
Під керівництвом Кварцяного: 2004-2006
Подальша кар’єра:“Металіст”, “Шахтар”.
Збірна:Україна (33 матчі, 6 голів)
Трофеї:Суперкубок України (1).
Індивідуальні трофеї:Найкращий бомбардир чемпіонату України (1).
Марко Девіч прийшов до “Волині” із Сербії. Грав на позиції правого півзахисника, під керівництвом Кварцяного поступово додавав у всіх ігрових компонентах. Забив за лучан лише два м’ячі, однак це був ефектний дубль зі штрафних.
Девіч про Кварцяного:“Ця людина, безумовно, зірка українського футболу протягом багатьох років. Я думаю, молодим гравцям особливо корисно було б попрацювати з ним хоча б рік для того, щоб навчитися поважати себе і футбол. У мене залишилися тільки позитивні спогади, хоча бувало і важко з ним працювати.
Те як я зараз граю – багато в чому завдяки йому. Він така людина – дуже любить футбол і все емоційно переносить. Нудно з ним ніколи не було. Дай Бог йому здоров’я, щоб він прожив ще багато, залишався у футболі і навчав молодь.”
Кар’єра Девіча після “курсу молодого бійця” від Віталія Володимировича пішла вгору майже вертикально. Марко став багато (красиве число у 100 м’ячів не за горами) та яскраво забивати, став кумиром для харківських вболівальників. Після прийняття українського громадянства саме Девіч вперше зробив хет-трик за нашу збірну (хай і у ворота скромного Сан-Марино, але все-таки досягнення варте уваги).
8.Папа Гуйє
Під керівництвом Кварцяного: 2005-2006
Подальша кар’єра:“Металіст”.
Збірна:Сенегал (1 матч)
Трофеї:Відсутні (компенсуються солідною колекцією медалей).
Колоритний африканський гравець з цікавим для України прізвищем відразу приглянувся
волинським вболівальникам. Віталій Володимирович був цілком задоволений грою Гуйє, експериментував з позиціями на полі, але після вильоту в першу лігу змущений був відпустити. Хоча, перше враження від сенегальця було дещо іншим.
Згадує Віталій Кварцяний:У мене багато знайомих футбольних агентів. Один із них болгарин Георгій Гуров. Я попросив його знайти для мене високого захисника, не менше 195 сантиметрів на зріст. В 2005 році на збір в Турції Гуров і привіз нам Папу Гуйє. Спочатку склалось враження, що він його десь з пальми зняв, оскільки до цього він толком ніде не виступав. Цей захисник мені зразу сподобався , оскільки не був балуваним. Коли Папа розпочав тренуватись з командою, ми практично відразу вирішили, що будемо брати його до себе.
Далі Папа “розкрутився” не слабше Марко Девіча, з яким вони разом переїхали до “Металіста”. У 2008 був визнаний вболівальниками найкращим легіонером чемпіонату України. Деякий час ходили чутки про натуралізацію Гуйє, на що швидко відреагував Сенегал, викликавши гравця до складу збірної.
8. Олександр Пищур
Під керівництвом Кварцяного: 2005-2006, 2007-2009, 2010-2011
Подальша кар’єра:“Зоря”, “Ружемберок”, “Таврія”, “Бунедкор”.
Збірна:
Трофеї:Чемпіонат Узбекистану (1), Кубок Узбекистану (1).
Індивідуальні трофеї:Найкращий футболіст першої ліги України (1), найкращий бомбардир першої ліги України (1), найкращий бомбардир чемпіонату Узбекистану (1).
Спочатку у Пищура з Віталієм Кварцяним не надто заладилось. Коуч міг зняти молодого нападника з гри вже на шостій хвилині гри і використати на ньому свій аналог “фену Фергі”. Згодом подібні виховні заходи принесли результат: Олександр почав забивати пачками. А коли вік вже не дозволив залишатись на високому рівні в Україні, переїхав до Узбекистану і продовжив феєрити там. Зараз активно ходять чутки про натуралізацію Пищура узбеками.
Олександр Пищур про Кварцяного: Він для мене не загадка. Бувало, звичайно, і діставалось, але не дістається від Віталія
Володимировича тільки тим, хто справно виконує всі його вимоги. А вони заключаються в агресивній атакуючій грі. Як максималіст, Кварцяний просить нас постійно пресингувати суперника на чужій половині поля та атакувати великими силами. Наставник так і говорить: «Мені потрібно тольки два захисника, а решта – ідіть вперед і забивайте!» Зверніть увагу, більшість українських команд в нашому чемпионаті діє від оборони, тоді як «Волинь» і сама грає в футбол, і іншим дає грати.
Загалом, “пташенятам” вдалось завоювати найпрестижніші європейські трофеї: Лігу Чемпіонів та кубок УЄФА. Не встояли перед ними і провідні європейські чемпіонати: АПЛ та Бундесліга. Солідно нашуміли вони і на просторах СНГ: чемпіонати СРСР, Росії, Узбекистану. Про внутрішньоукраїнські змагання і говорити не варто – кількість трофеїв просто зашкалює.
А Віталій Володимирович поки не збирається почивати на лаврах і продовжує вирощувати гравців. Можливо, згодом про “пташенят Кварца” також знімуть фільм, як і про “пташенят Фергі”.
