Роман Григорчук – український тренер, який на батьківщині найкраще попрацював з одеським "Чорноморцем", грав у 1/16 фіналу Ліги Європи 2013/14. Якийсь час його прізвище постійно фігурувало серед кандидатів на посаду головного тренера київського "Динамо".
-Понад п'ять років ви працювали в Казахстані та Азербайджані. Футбол у цих країнах – спорт номер 1?
- У обох країнах робиться дуже багато для популяризації та розвитку спорту загалом та футболу зокрема. Щодо футболу - підтягують інфраструктуру, проводяться інформаційні кампанії популяризації гри.
Але не можна сказати, що в Азербайджані футбол - спорт номер один. В країні добре розвинуті індивідуальні види спорту – силові єдиноборства. Місцеві спортсмени доволі успішні в цьому на міжнародній арені.
В Казахстані значне місце посідає хокей, який популярний в країні.
-Який рівень футбольного чемпіонату в цих країнах?
- Досить солідний. Якщо брати провідні команди - "Кайрат", "Астана", "Карабах" - то там умови ідеальні, вони б змогли боротися за медалі в чемпіонаті Укрїани. Не можна сказати, що є якісь слабкі команди. Всі добре забезпечені. Мають всі умови, щоб укомплектуватися команду.
Якщо порівнювати з нинішнім чемпіонатом України, то серйозної разниці я не бачу. Окремо стоять "Шахтар" та "Динамо".
-Модель гри у Казахстані та Азербайджані схожа?
- Зараз люди вже багато чого вміють та знають у футболі. Уже особливо не знайдеш команди, які б грали у примітивний футбол. Кожен клуб хоче розвиватися, ставить перед собою амбітні цілі. Тому не варто вважати, що десь може бути слабкий футбол. Зараз кожна команда має свій почерк, своє обличчя.
-В Україні через погодні умови взимку у футбол не пограєш. Як з цим в Азії?
- Погодні умови в Азербайджані відрізняються від Казахстану.
В Азербайджані є певні періоди, коли бувають сильні вітри . Але це короткострокове явище. В плані футболу там комфортно. Немає довгих переїздів чи перельотів. Чемпіонат іде за системою осінь-весна. Міжсезоння проходить влітку. Команди їдуть в прохолодніші країни, де немає спеки.
Доводиться грати матчі кваліфікації єврокубків в липні-серпні. В цей час стоїть доволі серйозна спека. Це дуже важко. Зате зимою простіше. Чемпіонат грається майже до нового року, потім невелика перерва і команди знову поновлюють виступи.
В Казахстані складніше. Ця велика країна, погода тут різна. Є місця, де дійсно холодно. Є місця, де спека. Дуже великі перепади температури. На гру потрібно добиратися тільки літаком. Не всі команди мають хороші газони. Окремі клуби грають на штучних полях. Від цього футбол не виграє.
-Складно запросити до місцевих команд якісних легіонерів?
- Топфутболіста залучити важко. Він, у першу чергу, розглядатиме європейські чемпіонати, навіть якщо по грошах буде менше. Плюс є індивідуальні сімейні вимоги щодо дитячих садочків та шкіл.
Але добротного футболіста ангажувати реально. В Казахстані та Азербайджані грають якісні легіонери.
-Чому місцевих гравців немає у провідних чемпіонатах Європи?
- Комплекс проблем. Є ряд аспектів, які потрібно обговорювати, аналізувати, вивчати, змінювати.
Вважаю, що не повинно бути жодного ліміту на легіонерів. Не буде ніякої штучності. Все повинно відбуватися природно. Грати мають найсильніші. Сильна конкуренція піде на користь. Це призведе до покращення ситуації. Але мають відбуватися і інші кроки.
-"Астана" - головна команда Казахстану. Ви там працювали. Коли від тебе що матчу вимагають максимум – це важко?
- Це важко, але водночас цікаво. Топклуби постійно під тиском. Вони не мають права на поразку. Будь-яка втрата очок з командою, яка нижче в таблиці, призводить до критики.
Критика – це заслужено. Але повинні правильно оцінювати. Команда грає на три фронти, має велике навантаження.
Жодного команда не може пройти шлях у 50 ігор без втрат, без спадів. Потрібно ставитися з розумінням до цього.
Тренери великих команд мають розуміти всю відповідальність своєї роботи. Якщо команда не виграла, то буде тиск. З цим потрібно навчитися працювати. Сприймати, як один із компонентів футболу.
-За ці п'ять років, проведених за кордоном, ви стали сильнішим як тренер?
- Я б вжив слово "досвідченішим". Багато чому навчився. Працював із командами, які у своїх чемпіонатах були лідерами. Міг реалізувати власні ідеї. Здобув досвід, бо працював в різних країнах, в яких культура, побут, філософія людей відрізняються. Це збагатило мене як тренера та людину.
-З січня ви перебуваєте у творчій відпустці. Така пауза корисна?
- Я міг би спокійно обійтися без неї. Але подібні періоди теж потрібні. Є момент відійти на час від практики футболу та проаналізувати без емоцій багато речей, прийти до нових тренерських рішень.
-Нині один з найкращих українських тренерів – Віктор Скрипник . Працює в "Зорі", до того тренував "Ригу". Ви також маєте досвід роботи в Латвії перед тим як приїхати в Україну. Як пояснити те, що з цієї нефутбольної країни до нас їдуть підготовлені фахівці?
- Там великий організаційний порядок. Вони до всього підходять прагматично. Дитячий футбол добре розвивається. Все дуже акуратненько без розмаху. Для тренера це хороший досвід. Там можна працювати та розвиватися.
-Ваш "Чорноморець" був фіналістом Кубку України-2013. Особливо гравці тієї команди ніде далі не "засвітилися". В чому була сила того "Чорноморця"?
- Чемпіонат України тоді був дуже сильний. В чемпіонаті грали цілий ряд топфутболістів. Тільки у конкурентному середовищі можна розвиватися.
У "Чорноморці" у нас була підібрана команда, яка хотіла розвиватися, прогресувати та перемагати. Все, що стосується матчів, інших аспектів – це було одне задоволення працювати. Тим більше, у тій футбольній атмосфері, яка тоді панувала на одеському стадіоні.
-Торік збірна України виграла молодіжний Кубок світу . Чого можуть досягти гравці тієї команди?
- Скажу так: можуть вирости понад десять футболістів, які будуть коштувати 20-30 мільйонів євро.
-Готові знову працювати в Україні?
- Так, звичайно. Але тільки в команді, яка має амбітні плани, прагне грати в єврокубках.
Я хотів би здійснити свою мрію: вийти зі своєю командою до групового турніру Ліги чемпіонів. Футбольне життя має зміст, коли воно повноцінне. Коли ти маєш можливість реалізуватися і досягати таких перемог, які запам'ятовуються на все життя.
-Творча відпустка – час постажуватися в інших клубах?
- Навчанню не має меж. Намагаюся постійно вчитися та розвиватися. Варіант із стажуванням не виключаю, хоча гострої необхідності в цьому не відчуваю. Важливіше для мене зараз - достатньо часу для об'ємної роботи. Я можу в повній мій систематизувати всі свої ідеї та напрацювання.
-Чому в Україні так мало довіряють молодим тренерам?
- Молодий тренер має "прорубати" собі дорогу нагору. Показати якість власної роботи в командах нижчого класу, заявити про свої амбіції. Інший шлях ми бачимо на прикладі "Челсі" .Коли керівництво клубу призначило, молодого тренера Френка Лемпарда, який був легендою клубу.
Читайте также: Роман Григорчук: "Раньше не мог представить себя в сборной. Сейчас подобный вариант не исключаю"
