Головний тренер "Руху" білорус Леонід Кучук розповів телеканалам "Футбол 1/2/3", як переживає війну в Україні.
"Я вже давно прийняв рішення, що житиму в Україні, буду її захищати і помру тут, чого б мені це не вартувало. Як і всі українці, я ховаюся у підвалах, ходжу туди й вночі.
Я – білорус, але мене багато що пов’язує з Україною. У Львові похована моя рідна тітка, дядько і моя сестра. Батько моєї дружини – українець, з Карлівки, що під Полтавою. Зараз її дядько та двоюрідний брат воюють.
Я хочу весь досвід, який напрацював з ці 20 років тренерської діяльності, передати Україні. Зараз буде наплив нового покоління футболістів, які виховані на бажанні грати в футбол. Український футбол буде стрімко розвиватись.
Футбол має допомагати жити людям: вчитись, удосконалюватись, вірити у світле майбутнє. У світле майбутнє наших дітей… Не можу стримати сліз, тому що те, що відбувається в Україні, це геноцид.
Я спілкувався з українською дівчинкою. Вона каже: "Ми хочемо жити та розвиватись, головне, щоб ця війна закінчилась". Я слухав і думав – наскільки ж сильно в Україні люди хочуть вільно жити! Це неможливо перемогти".
Читайте также: Леонід Кучук: "Пробуємо збирати не тільки наших футболістів, які пов’язані зі школою "Руха"
