Головний тренер "Олександрії" Руслан Ротань поділився спогадами про колишнього вінгера збірної України Євгена Коноплянку, з яким вони разом грали у "Дніпрі".
"Запам’ятав Євгена, подумав, що його чекає велике майбутнє, так і сталося"
‒ Руслане, чи пам’ятаєте ви першу зустріч з Євгеном, яке було перше враження?
‒ Так, добре пам’ятаю. Я тоді грав ще за Динамо (Київ). Коноплянка грав лише дебютні матчі за першу команду Дніпра. Я після гри вже розпитував у товаришів по команді, що це за хлопчина такий: швидкий і технічний. Мене поставили зліва у захисті, а Женя якраз був справа в атаці, тому зіткнулися у дуелі. Запам’ятав його, подумав: "Нічого собі, спритний такий хлопець! На нього чекає велике майбутнє", так воно і вийшло.
‒ У тій грі Коноплянці вдалося хоч раз вас накрутити на фланзі?
‒ Звичайно, Женя ж це вміє, до того ж, я грав не на своїй позиції. Дуже детально не пам’ятаю ту кубкову гру. Ми, хоча і перемогли, але проблеми з ним у мене були точно.
‒ Першу розмову з Євгеном пам’ятаєте? Про що говорили?
‒ Це вже було, коли я повернувся до Дніпра. Женя на той момент уже грав за основну команду. Спочатку спілкувалися просто як одноклубники, але з часом стосунки ставали кращими, тому що проводили багато часу разом. Тим більше, що в Дніпрі команда завжди була дружньою, постійно якісь спільні вечері, тренування, проводили разом вільний час після них, тому спілкувалися багато.
Це ж не секрет, що Женя – веселий хлопець, любить різні жарти, що дуже важливо в колективному спілкуванні, у футболі таке постійно.
‒ Ви вже відзначили почуття гумору Євгена, можете розповісти про нього більше? Яка він людина?
‒ Коноплянка – людина з великої літери. Він завжди поруч, завжди допоможе, якщо треба. Наприклад, коли почалась війна на Донбасі, ми разом із Зозулею та Коноплянкою навідували наших військових у шпиталях, допомагали їм. Це говорить про нього, як про щиру, щедру людину, яка знає, що таке співчуття. Коли ти займаєшся футболом, своєю улюбленою справою, а інші жертвують своїм здоров’ям, а іноді й життям, захищаючи тебе, неможливо їх не підтримувати. У цьому плані Женя завжди був щирим, завжди їм допомагав, це також дуже важливо.
Читай також: Руслан Ротань: "Додали в плані характеру та жаги до перемоги"
"Гра один в один, обігрування суперника та удар – якості, за які Коноплянка став кращим футболістом України"
‒ Який найяскравіший футбольний спогад, пов’язаний з Коноплянкою?
‒ Ми грали з Євгеном на одному фланзі: він трошки вище, я – нижче, страхуючи його, тому що усі тренери, які з ним працювали, давали йому завдання, які відповідають його найкращим якостям. Гра один в один, обігрування суперника та удар – якості, за які він став найкращим футболістом України та дійсно зарекомендував себе як якісний гравець за мірками Європи.
‒ Чи правда, що Коноплянка – єдиний гравець Дніпра, якому дозволяли не відпрацьовувати в захисті, бо навіть Селезньова тренери змушували бігати назад?
‒ Не можна сказати, що прямо дозволяли, бо все одно кожен тренер хотів, щоб усі гравці відпрацьовували у захисті, але водночас усі розуміли, що гра один в один забирає багато сил та є дуже важливою. Думаю, що час від часу тренерський штаб просто закривав очі на те, що Женя там десь не допрацьовував, хоча особисто я так сказати не можу. Євген завжди був з командою, завжди працював на команду і викладався на полі на максимум.
"Гол Коноплянки на "Уемблі" збірній Англії був дуже красивим і важливим"
‒ Можете поділитися якоюсь особистою історією пов’язаною з Євгеном, якоюсь кумедною?
‒ Смішних історій було дуже багато. Коли людина з жартами на "ти", то кожне тренування, гра, поїздка стає кумедною історією. Навіть зараз, коли ми зустрічаємося, це завжди весела та душевна розмова, жарти. Навіть так одразу не можу згадати якусь одну.
‒ Який найкращий гол Коноплянки на вашу думку?
‒ Мені здається, що це цілком може бути гол на "Уемблі", у грі проти збірної Англії, це був дуже красивий та важливий гол (мова про гол забитий 11 вересня 2012 року в матчі Англія – Україна в рамках кваліфікації на Чемпіонат світу-2014, – прим.).
Також варто відзначити дуже гарний гол, коли ми грали у Лізі Європи проти ПСВ, він забив у схожому стилі (Руслан говорить про гол Коноплянки у матчі ПСВ – Дніпро в 2012 році в рамках групового етапу Ліги Європи, – прим.). Оці два шедевральні голи одразу спадають на думку.
‒ Я одразу згадую гол, забитий у ворота Аяксу у додатковий час.
‒ Так, це також був дуже важливий гол. Що стосується важливості голу, то тут з вами абсолютно погоджуюсь. Але якщо говорити саме про красиві голи, то безумовно два, що я згадував раніше: з великої відстані, в дев’ятку, як Женя це вміє.
"Женя мав потенціал, щоб бути ближчим до зірок світового футболу, таких як Кріштіану Роналду"
‒ Чи реалізував Коноплянка свій потенціал? Якщо ні, то чому?
‒ На мою думку, Женя працював завжди на 100%. Якщо зараз дивитися, чи реалізував він свій потенціал, то, мабуть, ні. Усі ми чекали від нього, що він ось-ось буде зіркою європейського футболу.
Можливо, десь переходи у ті чи інші клуби, якісь інші моменти не дозволили йому цього зробити. Якщо запитати, чи було йому куди далі розвиватися, то так, це безперечно. Але все одно, для мене Коноплянка – один із найкращих вінгерів не тільки в Україні, а й у Європі за останні 10 років точно.
‒ Якщо розбирати причини, як ви вважаєте, чи могли бути це певні лінощі, зокрема були розмови відносно відсутності у Євгена бажання вчити іспанську мову?
‒ Він її вчив. Я приїздив до нього в гості в Іспанію, на той момент минуло лише близько 3 місяців з моменту його переходу, а він вже доволі непогано розмовляв. У спорті дуже багато факторів: свій тренер, правильна команда, де гравцю буде комфортно – це все та багато чого іншого впливає на результати.
Думаю, що якщо ви запитаєте Женю, що саме завадило, то і він сам не зможе дати відповідь. Мені залишається лише підтвердити, що у нього був потенціал, щоб бути ближчим до зірок світового футболу, таких як Кріштіану Роналду, наприклад.
