— Артеме, ви прийшли до «Дніпра» вже коли Рамос працював у клубі. Вас щось вразило в тренувальному процесі іспанського наставника?
— Найперше, європейський підхід до футболістів. Він довіряє гравцям, розуміє, що кожен із нас — професіонал, і має відповідно ставитися до своїх обов’язків. Стосунки базуються на взаємоповазі та довірі один до одного. Узагалі в нього професійний підхід до усього. Зрештою, про успішність тренера говорять його результати, адже він чимало досяг із «Севільєю». Можу сказити, що він фахівець хорошого рівня, й як людина дуже хороший друг. Якщо, скажімо, футболіст має якусь проблему, він може підійти поговорити, дати якусь пораду.
— Особисто для себе щось нове відкрили?
— Скажімо так, мені комфортно працювати із цим наставником. У всіх напрямках Містер людина різностороння, чудово розуміє й оцінює шанси проти сильніших од нас суперників, знає, коли потрібно змінити тактику під час матчу, щоби команда могла перебудуватися й змінити хід подій на полі. Усе це йде тільки на користь. Хлопці вже звикли до такого підходу, до його постійної ротації та маневреності, відтак під час гри перебудуватися під потрібну схему жодних проблем не складає.
— Хуанде Рамос за методом управління — диктатор чи демократ?
— Знаєте, він працює з гравцями методом діалогу. Якщо треба допомогти комусь, він обов’язково піде назустріч і без уваги проблему не залишить. Якогось зверхнього ставлення до своїх підопічних у нього немає. У Містера кожен гравець знає, що він має робити. Якщо ж потрібно, тренер допоможе, все роз’яснить, підкаже. Коли є абсолютна довіра до футболіста, команда обов’язково буде рости, а разом із нею й кожен гравець.
— Чи вміє іспанський наставник «Дніпра» достойно програвати?
— Гадаю, до поразок нікого не привчиш. Для будь-якого гравця чи тренера поразка — це рана, яку потрібно заліковувати. Одначе після невдалих поєдинків Містер знаходить потрібні слова, котрі допомагають підняти емоційний запал гравців і належним чином сконцентруватися на наступних матчах. Тим паче, хлопці розуміють: якщо опустити руки, буде тільки гірше.
— У «Дніпрі» дуже сильна конкуренція практично в усіх ланках. Скажіть, за рахунок чого йому вдалося створити настільки товариський колектив?
— Усе розпочинається з головного тренера. Це й дисципліна, і ставлення та повага одне до одного, довіра. У кожного футболіста зокрема, й в команди у цілому, самоконтроль поставлений на справді професійний рівень. Тому саме від ставлення головного тренера до команди й будуються взаємини в колективі. Узагалі, ми як одне ціле, єдиний живий організм. Усі розуміють, що успіх залежить од кожного. Відтак клубні лікарі, масажисти, функціонери — усі працівники клубу працюють на досягнення результату.