Тренер дніпропетровського «Дніпра» 1999–2001 рр. Микола Федоренко - про свою колишню команду та її нинішнього наставника Хуанде Рамоса.
- Усі ми добре пам’ятаємо, як іспанського фахівця перші два роки роботи в «Дніпрі» обливали багнюкою. Але витримка власника клубу Ігоря Коломойського зіграла ключову роль в утвердженні цього наставника в Дніпропетровську. Йому дали час, дозволили провести точкову селекцію, підсилити команду, й наразі це один із найкращих клубів в Україні.
Узагалі вбачаю в праці Хуанде Рамоса поступовість. Фактично він почав створювати колектив по горошині. Добряче ознайомившись із командою, іспанець побачив усі її мінуси, й, крок за кроком, розпочав будівництво клубу. На певних етапах, що у футболі часто трапляється, мали місце невдачі, поразки, упереджені суддівські рішення, як в домашніх матчах, так і виїзних. Особливо тема «людей у чорному» загострилася минулоріч, коли «біло-синьо-блакитні» боролися за чемпіонство. Клубне керівництво все це бачило, та ставилося з розумінням. Дали людині час, вірили в нього, відтак він забезпечив результат. Як відомо, цього року добігає кінця угода Рамоса з дніпропетровцями, й, думаю, Ігор Валерійович усерйоз розглядатиме питання пролонгації контракту із цим фахівцем.
Насправді, один матч для тренера — це все його життя, доля. І якщо він нормально проходить — значить усе добре, якщо ж ні — виникають проблеми. А уявіть сто матчів? Повірте, це — гросмейстерський показник. Хоча, враховуючи ім’я та титули Рамоса, дана цифра має бути для нього цілком звичайною справою.
Уважаю призначення Рамоса з самого початку правильним рішенням. Адже невідомо, як би склалися справи в «Дніпра» в разі призначення іншої людини. Усе пізнається в досягненні результату. Іспанець і раніше мав хорошу репутацію, завоював чимало титулів, попрацював у хороших європейських колективах на кшталт «Севільї», «Реала» та «Тоттенхема». Тому прихід такого іменитого фахівця став не тільки значущим для команди, а й означав перехід на європейську систему роботи. Рамос приніс із собою інновації, європейський досвід та іспанські традиції футболу.
Те, що в нього періодично виникали конфлікти з гравцями — це абсолютно нормальний процес. Зрозумійте правильно, команда — це живий організм, і не буває колективів без конфліктів. Але в кожного тренера є своє бачення розвитку гри, відтак ті, хто під нього не потрапляють, залишають команду. Відповідно, ті, хто задовольняють, залишаються. Пам’ятаю, свого часу розгорівся конфлікт із приводу доцільності трансферу ветеранів і лідерів «Дніпра» Назаренка та Калиниченка, котрі перейшли до «Таврії». Справа в тому, що іспанець визначально побачив, що ці виконавці під його модель не підходять, відтак вирішив розпрощатися з ними. Як показав час, проведені ним кадрові реформи (не відразу, а з часом) привели до бажаного результату. Щоправда, не можна сказати, що в плані спортивного результату «Дніпро» досягнув чогось суттєвого, проте було створено справді команду, котра наразі реально претендує на чемпіонське звання. Окрім того, набагато покращилися показники дніпрян у Лізі Європи, де команда стала завсідником весняної стадії змагань. А загалом, хотілося би привітати Містера із цим визначним фактом і побажати йому та його команді подальших успіхів.
