Сьогодні головний тренер «Волині» працював у Києві на 15-му Конгресі ФФУ, який підсумував футбольний 2013 рік. Напередодні Віталій Кварцяний відповів на питання клубної прес-служби.
- Віталію Володимировичу, у травні, коли ви повернулися у «Волинь», то мусили братися за вирішення багатьох гострих проблем. Яка з них була, на вашу думку, найістотнішою і найважчою?
- Найбільше не вистачало на той момент часу. Катастрофічно не вистачало. Тому ми інколи мусили ухвалювати рішення, яких, можливо, за інших обставин уникли б. Але дуже допомогло в тій ситуації, що ніхто не заважав. Усі, хто мене оточував в той момент – і гендиректор, і акціонери, і віце-президент, і працівники клубу – створили атмосферу, за якої працювалося комфортно.
Коли прийшов у команду, був у нас і позитив, але й багато негативу, особливо те, що стосувалося напруги в турнірній таблиці, адже на початку травня була загроза вильоту у першу лігу. Ми програли «Арсеналу» 1:3 вдома і я побоювався, що наших функціональних можливостей не вистачить, щоб врятуватися за рахунок тактики чи залучення морально-вольових якостей. Треба було сподіватися на те, що ті гравці, на яких міг розраховувати у травні, не підведуть і докажуть передусім собі, що вони – передусім футболісти, які не хочуть вилітати у першу лігу , справжні спортсмени. Зізнаюся, що на той момент в команді були гравці, які думали тільки про себе. А треба було згадати і про те, що клуб їм дав чимало матеріальних благ.
- Чи можемо вважати, що нічия в Ужгороді з «Говерлою» не тільки зняла гостроту ситуації у турнірній таблиці, але й упевнила, що і в майбутньому у вас все буде гаразд у «Волині»?
- Напередодні тієї гри я відчував, що ми можемо вирішити проблему збереження. Ми власне мусили це зробити! Не хотілося ризикувати тим, щоб сподіватися якісь інші неспортивні принципи, наприклад, те, що ніхто у вищу лігу не зайде із ліги першої. Відверто кажучи, я був готовий працювати і в першій лізі, а через рік повернутися в УПЛ. Але такі ротації, ходіння з ліги в лігу, трохи збили б динаміку розвитку клуба, нас і вболівальники не зрозуміли б. Завжди важче наздоганяти, аніж іти в ногу із кращими командами України.
Ми залишилися завдяки тій нічиїй і згуртуванню гравців, всього клубу, навколо мети. Але на цьому проблеми не зникли, адже треба було формувати склад на наступний сезон і я до останнього моменту не знав, хто буде грати, не знав, хто з гравців повернеться із відпустки на початку червня.
- Після закінчення осінньої частини чемпіонату ми запитали в провідних спортивних журналістів про те, чи змінилася гра «Волині» Кварцяного у цьому сезоні. Думки розділилися: одні повважали, що наша команда так само, як і раніше, робить ставку на агресію та атлетизм, інші сказали, що бачать новації – більше невисоких «технарів» у складі. Яка ваша думка стосовно змін?
- Думаю, що гра змінилася. У нас є гравці, які і раніше були при мені в команді, але почали грати по-іншому. Ми їх перебудовуємо, додаємо більше ініціативності. Не все виходить. Якби футболісти виконували хоча б 20% того, що ми їм говоримо і награємо на тренуваннях!.. Ми йдемо своїм шляхом в ігровій підготовці і він непростий. Але відзначу, що футболісти зробили великий крок вперед. Вони дуже хочуть прогресувати, але багато що не виходить. Часто не вистачає швидкості, необхідної для наших ідей. Маємо питання до надійності оборони, воротарів. Ви ж бачите, що мали чотири воротарі в заявці, але Неділько відіграв майже без замін, не відчуваючи конкуренції. Я повторюся, бо раніше вже казав, - через брак концентрації ми втратили 8-9 очок, як то кажуть, на голому місці.
- Були гравці, які вас розчарували у цій частині сезону? І чи були такі, від яких ви навпаки не очікували високого рівня, а вони його показали?
- Були і такі, і такі випадки, різні матчі. Напередодні першого матчу із «Динамо» я був впевнений, що ми не поступимося, відчував команду. Так, у «Динамо» більш швидкісніші та майстерніші виконавці, але ми були після зборів дуже добре готові. Але проблема в іншому була. В одному матчі чудово виглядали 2-3 гравці, я сподівався і в наступному матчі на них, але ці виконавці вже випадали. І так повторювалося кілька разів.
Наприклад, я був розчарований матчами із «Металістом» та «Динамо», думав, що ми набагато сильніше виглядатимемо. Із «Шахтарем» я навпаки не чекав такої гри і перемоги. Взагалі, оцінюю реальну силу своєї команди саме за матчами із найсильнішими командами… Повторюся: в цілому зіграли нерівно.
- Команда крім істотного поповнення впродовж чемпіонату й розпрощалася із кількома виконавцями. Не шкодуєте зараз за Леандро, Бабирем, Кінашем?
- Стосовно Бабиря та Леандро, то вони, на мою думку, не могли посилити команду. Леандро може й хоче, але йому не вистачало повноцінної концентрації на увесь матч. Були моменти, коли він міг підвести – не добігти, дати подати, дати вдарити… Хоч він футболіст високої кваліфікації, але Лео вже витискає останні соки, щоб дати себе футболу.
А от стосовно Кінаша, то я завжди шкодував, шкодую і буду шкодувати за ним… Він забрав кілька років життя мені, але це об’єктивно талант й шкода, що український футбол не побачив його кращу стабільну форму у великій кількості матчів. Він коли подорослішає, то зрозуміє, який шанс втратив. Це, напевне, моє найбільше розчарування, бо вимучився з Кінашомм дуже багато. Не хоче зрозуміти вимоги сучасного футболу.
- Ми можемо назвати кадрову ситуацію в команді впродовж сезону підсиленням чи швидше стабілізацією складу?
- Відповім так: ми повинні були показати кожному гравцю, що недопрацювання з їхнього боку карається дуже жорстко. Якщо хтось недопрацьовував у матчах чи на тренуваннях, але при цьому залишався при своїх амбіціях, то треба було жорстко вказувати на це. Можуть бути специфічні помилки в матчах, на тренуваннях, а є й ті, що стосуються побуту, способу життя футболіста. Це знову ж таки й Кінаша стосується.
- Багато хто каже, що в чемпіонаті знову все вже вирішено – «Шахтар» решті команд не наздогнати. Якою є ваша думка?
- У чемпіонаті дуже багато неочікуваних результатів. Багато спеціалістів вважає, що кінцівка буде нестандартно цікавою. І я думаю, що буде цікаво. Як ніколи. Торік «Шахтар» був чемпіоном ще до початку другого кола, але цього разу певний шанс у команд першої п’ятірки вести конкуренцію є. Але я вважаю, що п’ятиочковий запас в сучасних умовах - дуже поважна річ.
- Для газети «Команда», яка напередодні нового року визначить кращого футболіста українського чемпіонату-2013, ви назвали свою трійку – Зозуля, Ярмоленко та Коноплянка. Чому саме вони?
- Передусім це талановиті гравці. Таланту властиво розвиватися в різних напрямках і в різному сенсі. Залежно від клуба, від ситуації, тренерів, колективу, в якому він грає. Думаю, що всі ці футболісти вже знайшли себе, відбулися. Важливий фактор – у них є певна ступінь одержимості.
Зозуля – самий «злий» гравець, який постійно чекає свого шансу. Коноплянка більш інтервальний футболість, але з характером у нього також все гаразд і повірте, що в нього ще все попереду, якщо працюватиме і показуватиме характер. Зозуля ж постійно його виявляє, працює і з м’ячем, і без нього. Так само й Ярмоленко, хоч інколи він кудись «пропадає» на полі.
- Для вас 2013 рік був набагато буремніший, ніж попередній. Повернення у «Волинь», президентство у клубі, головування в обласній федерації футболу. Чи вистачає у вас енергії на все, які плани складаєте на 2014 рік?
- Я дуже обережно оцінюю всі ці свої статуси. Вважаю, що найкраще бути у невеличкому позитиві, в якому зараз перебуваю, маючи усі ці статуси, які ви перерахували. Хіба по мені видно, що в мене закінчилася енергія? Ні! Генератор працює. Поталанило, що в цю мить я відчуваю підтримку і розуміння акціонерів-спонсорів. Їхня підтримка і довіра заряджають на роботу. Я не можу їх розчарувати, адже ці люди на мене розраховувати. Щось непередбачуване має статися, щоб я не виправдав їхню довіру. Ініціатив та ідей дуже багато. Дай Боже, реалізувати хоча б частинку у 2014 році.
Інший аспект, який надихає – ми визначили обов’язки та розподіл функцій в клубі, колектив налаштовано на роботу. Маємо структуру, засоби для тренувань, стадіон власний, вірних вболівальників, владу в місті та області, які нарешті почали підтримувати клуб. Тобто, створено боєздатний колектив. Федерація запрацювала, ми провели виконком, незабаром затвердимо бюджет ФФВ на 2014 рік. У ньому передбачимо варіанти підтримки футболу для міст і районів, дитячих шкіл, тренерів.
- Вболівальників цікавлять передусім інфраструктурні проекти «Волині». На що можемо сподіватися у наступному році?
- Ви пам’ятаєте, як кілька років тому я в Дачному розповідав тележурналістам про те, що в нас планувалося на заміській базі команди. Про басейн розповідав, про спальні корпуси і шість полів. На жаль, не вдалося побудувати. Зараз вирішуємо проблему узаконювання землі для бази, адже там чимало юридичної волокити. Вона власне й завадила збудувати базу раніше.
Але я нині живу цією ідеєю. Є проект, є люди, які займаються будівництвом. Вважаю, що 2014 рік буде більш реалістичнішим стосовно якогось із напрямів: реконструкції бази, стадіону чи новинок у дитячій школі. Впевнений, що будемо рухатися вперед.
- Чи можна очікувати істотної зміни складу команди під час зимового міжсезоння?
- У клубі є видатки і доходи. Останнім часом «Волинь» більше працювала із видатками, було витрачено чималі гроші. Мене зараз більше цікавить дохідна база. Якщо визначитися на сьогоднішньому складі і добре провести збори, то нинішні виконавці зіграють не гірше, ніж торік. Нас ніхто не змушує продавати гравців, але якщо хтось зацікавиться кимось із «волинян», то чому б не розглянути пропозицію. Ми повинні пам’ятати, що треба не тільки витрачати кошти, але й вміти та хотіти їх заробляти.
