– Головне, що гра була напружена і тримала глядачів в такому напруженому футбольному настрої – з переживаннями. Для того ми і граємо. Спочатку наша команда не зрозуміла, що вже вийшла – не розім’ялися, як треба, якось «скомкано» отримали два м’ячі, а пізніше, коли «відійшли» – почали знаходити свою гру. Але за той час розгубили багато енергії, і коли додатково треба було включити нервову систему, характер – в кінці нам цього не вистачило. Дуже шкода, що суддя не зарахував гол: як би там хто не робив, а я б ніколи цей динамічний епізод не вважав би потрібним не зараховувати. Там було багато зроблено цікавих футбольних рухів… Дуже шкода, що судді не враховують таких моментів. Дуже багато було таких футбольних аритмій, які вибивали команду з нормального стану і порушували нашу ігрову дисципліну. Травма Масло, жовта Шершуна – я відчував, що він порушить ще і треба його міняти – все збилося. Треба було міняти тих, хто втомився – хтось дає більше енергії, хтось менше… На «осталось» вимучував Рамон, Кінаш, Бабатунде – вони ще не готові. Ну і Мемешев показав, який він сьогодні безпорадний. Дуже шкода, бо першу гру він зіграв дуже сильно, але досі не може прийти в себе. Ось так і вийшло, що не змогли виграти. Стан якийсь неясний: чи-то свято, чи ні…
– Коли був рахунок був 0:2, ви хотіли випустити Парцванію – замість кого?
– Та я вже не пам’ятаю… Ви ж любите цікаві питання ставити – будемо цікаво відповідати.
– Ви сказали, що Бабатунде погано грав, а він же був найкращим?
– Хто сказав, що Бабатунде погано грав? Я казав, що треба було його міняти, бо він змучився. Він не грав багато, у нього ігрова перерва була, і довго ми його чекали, поки він приїхав. Він одну гру «з листа» провів, сьогодні теж. Тим більше, що вболівальникам, напевно, на трибунах було спекотно – а уявіть, як футболістам? Вже через не можу обидві команди грали. Але в Полтаві більш зіграний колектив, більш дружний – і їм цього вистачило, щоб реалізувати себе і не програти. А ми не змогли себе реалізувати і виграти. Тут ми поступаємося в психологічній колективній віддачі.
– Тож ви втратили два очки чи здобули одне?
– Ми сто процентів втратили два очки! Так я вам скажу... Я не хочу сказати нічого поганого про Полтаву, але чув інтерв’ю футболістів, які говорили, що в нас команда «бий-біжи»… То ми, я думаю, внизу і в дриблінгу, і в індивідуальних діях – а особливо, після другого м’яча в наші ворота – грали набагато нестандартніше і гостріше. Просто в кінці нам не вистачило кваліфікації. Ми створили багато моментів, ми не грали ззаду. Я казав команді: чому ви всі відійшли назад? Ванче – мовчки, тож я його зняв з капітана. Усі мовчки грали! Вийти треба було і зустрічати суперника в центрі поля. Скоба мав в центральному колі грати – Скоба кинув все, пішов до захисників. Усе порушилось… Треба було грати, як грали. Я не граю на виїзді від оборони, немає такого. А їх все одно тягне назад. Та не назад, а вперед треба було йти – атакувати, відбирати, так, як ми це робили, коли мали моменти і перевагу! Усе розламали футболісти. Я ж себе знаю: мене багато критикують, але хіба тренери винні в тому, що футболісти порушують ігрову дисципліну? Вони беруть все в свої руки, забивають і хочуть «в легкому жанрі» дограти. Не грати в футбол – а дограти! А воно одразу матиме негативні наслідки. Те, що сьогодні і сталося. І те, що вдома в нас було... Не знаю вже, що робити: тиждень лишається до закриття трансферного вікна – і де взяти тих футболістів, які мають серйозний характер?
– Початок у вас був невдалий і зараз останні два матчі команда могла виграти. Чи це означає, що Волинь почала виходити з кризи?
– Ми почали якраз нормально. У нас «удар» був із Запоріжжям. Ми з Динамо зіграли внічию 1:1 – і ми там не тільки оборонялися. Там теж був період, коли відійшли назад – те, про що я зараз казав – вони самі вирішують на полі. Команда повинна сміливіше йти в атаку, тоді не піде в атаку суперник – це ж проста логіка! Футболісти ж, тим не менше, звикли відходити назад. А в нас 12 чоловік пішли – чи покинули, чи повтікали, чи ми відправили – і ми не встигли зліпити якийсь колектив. На Київ зліпили – а потім вони здулися. Вижали ще Таврію – а потім було Запоріжжя. Перша хвилина – суддя не дає штрафний, а на другій дає пенальті в наші ворота. На 29-й вилучає Сімініна – все. Шість жовтих – кого б ще можна було, то й вилучив би одного, другого, третього. Чи спецзавдання якесь виконував суддя – не знаю. Ви якщо дивилися – то бачили, що вбили нас «чьотко». А для такої команди багато не треба. Потім було Дніпро – 1:1: Кінаш стрибнув в ноги, залишилися вдесятьох, з Дніпром так тяжко…. І Металіст – два стандарти і 2:0. Так, криза була три матчі. Але ж ми теж не оборонялися! Футболісти – вони самі по собі якісь такі… Зараз уже будемо щось робити з харчуванням: чи гвіздки туди додавати, чи кнопки… Чи скіпідар в задницю колоти… Але так грати не можна! Можна програти 4:3, але не грати так, як їм хочеться, а виконувати все, що заплановано, пропоноване з нашого боку. Бо так виходить порушення субординації, завдання. А це більш за все мене дратує. Хай ми сьогодні не виграли б – але я б побачив потенціал на іншу гру, що в нас є ігрова дисципліна. Ми тиждень про це говорили після Карпат – і сьогодні те саме. В Карпатах 19 ударів по воротах – один гол затовкли, теж є свої проблеми…
– Ви сказали, що позбавили Шикова капітанської пов’язки. Це правда?
– Та може я ще й передумаю… Я ж ще на емоціях… Я втік, мене привели спочатку туди, хотів сховатися – сюди привели. Треба хоч сорок хвилин відійти, я ж ще живу цим результатом! Аби програвали 3:0, було б легше, а тут виграєш 3:2 – і за п’ять хвилин пропускати… Нам не можна очки вже втрачати, бо вже чотири загубили. Зараз були б у десятці, а так будемо на «надцятому» місці.
– А що б ви сказали своїй команді, аби вона на 10 хвилині вигравала 2:0 і потім впустила б перемогу?
– Була б інша розмова. В футболі складно прогнозувати… Знав би прикуп – жив би в Сочі.
