Наставник національної команди 1996–1999 років бачить майже винятково позитивні моменти в кадрових змінах у тренерському штабі націоналки.
— Цілком логічний крок, — бере слово Йожеф Йожефович. — Андрій до цього готувався, відвідував тренерські курси, я вручав йому диплом Pro. Так що все правильно.
— А як прокоментуєте чутки про непростий характер уродженця Київщини, його схильність до конфліктів у трудовому колективі?
— Вперше про таке чую! Чесне слово! Він у мене грав у «Динамо», потім у національній збірній, і я нічого, навіть віддалено схожого, не помічав. Наставників слухав, із партнерами дружив. Узагалі, він — порядна людина… Хочете запитання, чи вживеться з Михайлом Івановичем?
— Десь отак…
— Я переконаний, що напередодні призначення вони між собою поговорили й розставили акценти. Правильно Андрій каже: «Я — тренер нової формації». Його бачення гри, базоване на багатому міжнародному досвіді, допоможе збірній. Окрім того, Шевченко завжди мав хорошу інтуїцію, зокрема, на здібності гравців, може, він здивує запрошенням якогось «нерозкрученого» таланта. Головне, щоби не сварився з Фоменком, бо тоді роботи не буде.
— Чи відомо вам про конкретні функції новачка?
— Ні. Проте, міркуючи логічно, здогадуюся: замінив Заварова, тому, ймовірно, відповідатиме за підготовку виконавців атакувальної ланки. Думаю, Михайло Іванович уже відвів йому конкретну ділянку роботи, за рамки якої Андрій не лізтиме.
— І на цьому все обмежиться?
— Очевидно, ні, бо, як мені здається, Шевченка готують як потенційну заміну Фоменку після завершення французького Євро. Знову-таки, це — нормально: не забуваймо про вік — одного й другого…
