FootBoom - про спекуляції на тему можливої відставки головного тренера української збірної на тлі найважливіших матчів року.
Відношення до Петракова, ще до його призначення головним у головній команді країни, багатьма сприймалося доволі скептично. Навіть попри його величезний успіх із молодіжкою. Дехто вважав, що національна збірна - не рівень Олександра Васильовича. Були такі, хто казав, що тренеру не вистачає авторитету. Чув, що з оточення очільника УАФ лунали й такі репліки, мовляв, навіщо нам наставник без гучного імені?
Величезна проблема та біда всього українського футболу - шукаємо не таланти, а імена, беремо не за фаховими якостями, а за близькі зв'язки. Потім чомусь дивуємося, що на фініші отримуємо незадовільні результати. При цьому ще й платимо подвійну, а то й потрійну ціну. Не за якісну роботу - за яскраву обгортку.
Згадайте, як відбувалося призначення Петракова. Він прийняв збірну після провального старту у відборі до ЧС-2022 штабу Шевченка (три нічиї в трьох матчах). Ніяких умов відносно особистого контракту не ставив - погодився на те, що запропонували. Але що найцікавіше - затвердили Олександра Васильовича в якості "виконуючого обов'язки". Себто на Лабораторному провулку 7-а не надто вірили в тренерський геній Петракова, вочевидь, вважаючи, що до "дорослого" футболу (майже всю кар'єру працював з молоддю!) він ще не дозрів.
Ви уявляєте собі ситуацію, щоб у Італії Манчіні запропонували короткостроковий контракт, а, приміром, іспанця Луїса Енріке затвердили в збірній з приставкою "в.о."? Звісно, що ні. Вони навіть уявити собі такого не можуть, у нас - будь ласка.
Тема можливої відставки Петракова до кісток обсмоктувалася в інформаційному полі від початку. Ще до його дебютної гри з Казахстаном. І навіть після виходу в плей-офф ЧС-2022 (хоча в це вірили лише оптимісти!) розмови щодо змін не тренерському містку збірної України не вщухли. З новим полум'ям вони поновилися напередодні найважливішого матчу з Шотландією.
Дивно, чи не так? Але найголовніше, що хвилює, певно, не тільки мене, - хто намагається розхитати човен, який крокує до Катару? Навіщо це робиться? І чи всі у футбольному суспільстві зрадіють черговому успіху Петракова?..
Не розумію. Правда, я не розумію, навіщо всі ці спекуляції на тему можливої відставки головного. Особливо в контексті вирішальних матчів збірної. Олександр Васильович - король. Він це неоднорозово доводив. І вчора зробив, із Шотландією. Вірю, неодмінно доведе це в неділю, у, можливо, головній битві свого життя - з Уельсом.
Тож тема відставки повинна бути закрита. Назавжди. Поки Петраков сам не вирішить піти.
Читайте также: Олександр Петраков: "Наші хлопці на передовій, в окопах, у шпиталях зараз аплодують"
