Сьогодні особливий день в житті Юрія Вірта. Колишньому голкіперу донецьких клубів "Шахтар" і "Металург", а нині - успішному тренеру, що працює зі "Звягелем", виповнюється 50. Про іменитого ювіляра розповідають близкі та рідні йому люди.
Доленосна зустріч
Перше слово надамо чарівній Світлані, дружині Юрія Вірта.
- З Юрієм Миколайовичем ви разом 23 роки, у вас двоє чудових дітей. 23 щасливих роки? Багато чого разом пережили?
- Як і у будь-якій родині, звісно, бувають непорозуміння - ми ж усі люди, але ми з Юрою є чуйними людьми, ніколи довго не ображаємось. За стільки років навчились чудово розуміти один одного.
- Яке враження справив на вас майбутній чоловік при першій зустрічі? Красиво доглядав?
- Одразу привернув увагу. Дивував різними речами. Мені взагалі здається, що то була доленосна зустріч. Неймовірно щаслива, що ми разом.
- У своїй соцмережі ви виклали фото з футбольним м'ячем і зробили такий підпис: "Бути дружиною тренера - дуже тяжка праця". А футболіста? Невже легше?
- Звісно, жінкою тренера бути набагато важче, ніж дружиною футболіста, адже на його плечах значно більша відповідальность і я через це більше нервую. Інакше не можу. Бо є надто емоційною людиною.
З дружиною Світланою
- На початку 2000-х ЗМІ приголомшили новиною: "У Вірта туберкульоз". Шок для вас? Як пережили і скільки зусиль доклав Юрій Вірт, щоб врешті повернутися на поле?
- Справді, коли лікарі озвучили діагноз, нас це шокувало. Як таке взагалі могло трапитись? До того ж, у той період я була вагітна, лікарі навіть забороняли нам жити разом, щоб не зашкодити дитині, але я категорично відмовилась їх слухати. Почалось тривале лікування Юри. Разом ми впорались. Згодом Юра повернувся до тренувань, набрав форму та продовжив свою багаторічну карʼєру.
- Мені здається, що головна риса ювіляра - його інтелігентність. І одночасно простота. У ньому не відчувається зірковості.
- Погоджуюсь. Юра дуже простий в спілкуванні, завжди ввічливий будь з ким, ніякої зіркової хвороби в нього не було й немає.
- Який головний його недолік - доброта?
- У деяких ситуаціях Юра, як на мене, дійсно, надто добрий. Але це й відрізняє його від інших людей.
- Юрій Миколайович після невдалих ігор сильно переживає? Не спить? Усе пропускає через себе?
- Виключно через себе. Дуже хвилюється, коли щось не виходить. Буває, довго не може заснути навіть, коли результат матчу позитивний.
- Який він чоловік, батько? Суворий? Люблячий?
- Юра - дуже чуйний. Інколи робить щось романтичне, чим не перестає мене дидувати. Завжди намагається догодити. Не можу сказати, що він суворий батько. Дозволяє дітям навіть трохи більше, ніж можна дозволити (посміхається).
- Знаючи Юрія Миколайовича, складно уявити, що в нього є вороги. А друзів у нього чимало?
- Близьких друзів, як відомо, багато не буває. Але Юра - людина комунікабельна, і має велике коло знайомих.
- Що для Вірта футбол?
- Це його життя.
- Чим збираєтеся дивувати іменинника? Готуєте сюрприз?
- Це таємниця. Не хочу, щоб чоловік дізнався про це з преси.
- Ваші побажання коханому чоловіку в його день.
- Здоров'я насамперед. Нехай кожен день приносить йому натхнення, позитив. Бажаю йому досягнення всіх цілей. І щоб його оточували люблячі, добрі та щирі люди. А все інше скажу йому при зустрічі.
Ідеальний чоловік
Неймовірна Софія доповнює розповідь про свого відомого батька.
- Твоєму татові - 50. Яким його пам'ятаєш і яким знаєш?
- Він завжди був і є доброю людиною. На футбольному полі та поруч із ним може здатись злим, агресивним, але це - робочі моменти. У родинному колі він зовсім інший: добрий, ніколи не злиться і не кричить. Коли приїжджає додому, завжди проводимо час разом.
- Він є прикладом ідеального чоловіка?
- Для мене - стовідсотково. У вільну хвилину проводить час із сім’єю або займається саморозвитком. Також він є небайдужим до безхатніх тварин, а для мене це дуже важливо: завжди нагодує котиків чи собак, і ніколи не проти, коли я забираю якусь тварину додому (посміхається). Тато усе робить заради сімʼї, він дуже старається для нас.
- Юрій Миколайович - який він батько? Суворий? Уважний? Чуйний?
- Він взагалі не суворий. Багато могла начудити, але він ніколи не сварився, не кричав, він розуміє, що я маю пройти це життя, навчаючись на своїх помилках. Навіть за татуювання ніколи не сварив (посміхається). Навпаки, йому подобається те, як я самовиражаюсь. Турботливий він у мене: завжди питає, як я, чим займалась. Хвилюється, якщо довго не відповідаю.
- Найбожевільніший вчинок, здійснений батьком?
- У нього такого точно не було. Він завжди стабільний (посміхається).
- Популярність батька допомагає чи, навпаки, заважає? Твої друзі та знайомі в курсі, хто батько Софії Вірт?
- Звично, мої друзі знають, хто мій батько. Буває, коли чують прізвище - в університеті, на роботі чи просто на вулиці - одразу реакція приблизно така: "О, донька Вірта". Чесно кажучи, не дуже приємно, адже завжди в таких випадках починається особливе ставлення, а я такого не люблю. Бо нічим не краща за інших людей. А те, що мій тато є відомим у футбольному світі, це аж ніяк не робить мене "іншою". Особливою мене будуть робити мої вчинки та досягнення. І якщо взагалі відверто, не хочу, щоб мене впізнавали через батька, хочеться самій всього досягти.
- Розмови про футбол у будинку Віртів - табу?
- Зовсім ні! Ми Ми дуже часто з татом можемо говорити про футбол. Не повірите: буває, він приїжджає, то і футбол разом дивимось. Це вже більше, ніж родинна традиція (посміхається).
- Доволі часто тебе з мамою можна було побачити на матчах команд батька. Підтримка важлива?
- Ми - одна родина, одне ціле. Завжди його підтримую. Звісно, переживаю, навіть, якщо не присутня на стадіоні. Перед грою бажаю йому перемоги, після фінального свистка обов'язково перекидуємося кількома словами. Без цього ніяк.
- Що для батька футбол?
- Це більша частина його життя. Він трудоголік, завжди в роботі. Приїжджає - дивимося футбол і усі розмови за футбол. Не повірите: навіть удома у батька якісь установки на матч, робочі папірці, склади команд тощо. Не розумію: коли він відпочиває?
- Як гадаєш, він щасливий на 100 відсотків?
- Він має те, чого багато людей не мають. Це банальні речі: щаслива сімʼя, хороша робота та багато інших речей, котрі приносять йому радість від життя.
- Побажання татові в день народження.
- Бажаю йому завжди прогресувати, рухатись уперед, а все інше, здається, в нього є.
Вимогливий тренер
Олександр Зотов грав і працював з Юрієм Віртом багато років, і знає його якнайкраще.
- Юрію Вірту - 50. Скільки років знайомі? Як зав'язалася ваша дружба?
- У донецькому "Металурзі" разом грали. Я прийшов у 2001-му, Юра, здається, наступного року. Тоді й познайомилися. З часом зав'язалася наша дружба. Пригадую, був час, нас відправили у дубль "Металурга", і ми з Юрком ділили номер на базі. Загальні теми, розмови, погляди згуртували нас.
- Були важкі моменти, коли ви допомагали Юрію Миколайовичу, а він - вам?
- Ми завжди підтримуваємо один одного. Всяке в житті траплялося, головне, що ми стільки років разом. Маємо один погляд на багато речей, у футболі також дивимося в один бік. Можемо, звичайно, посперечатися з приводу тих чи інших робочих моментів, але щоб посваритися - ніколи.
- Мені розповідали, що Вірт - дуже хлібосольна людина, двері його домівки завжди відкриті для друзів...
- Чиста правда. Сам знаю. Двері його будинку - раніше в Донецьку, зараз у Львові - для друзів не зачиняються. Такий він - відкритий, щирий, доброзичливий. Як і його дружина Світлана - привітна, чудова господиня. Юра з нею почувається щасливим, я ж бачу. У нього очі палають - після ігор завжди додому. Родина для нього - понад усе.
- Юрій Вірт в інтерв'ю на своє 45-річчя зізнався, що найбезглуздіший слух про себе почув від Олега Матвєєва, якому таксист сказав, що ніби Вірт помер. А до вас які чутки доносилися?
- Ви знаєте, Юра такий позитивний, що нічого поганого про нього не чув. Ніколи.
- Вірт не мав фантастичних природних даних, тим не менш, при зрості у 182 см був неймовірно стрибучим. За рахунок чого брав?
- Дійсно, на відміну від багатьох своїх колег, гренадером не був, зате як грав! Навіть не так - Юра не просто гра, він жив у воротах. Тонко відчував момент, читав гру, немов відкриту книгу. Неймовірно працьовитий. Талановитий від Бога. Характерний. Завдяки цим якостям досяг вершин. Юра все виграв в Україні плюс Кубок УЄФА. Так і має бути у лідера.
Юрій Вірт і Олександр Зотов / фото НК "Верес"
- Разом ви провели, мабуть, не одну сотню ігор. Яку згадуєте до сих пір?
- Насправді таких чимало. Мені більше подобаються ті, коли ми були вже тренерами. В залік - весь чемпіонський сезон "Вересу" в першій лізі. Що не гра - то класика!
- На вашу думку, кар'єра Вірта-гравця вдалася?
- Щоб відповісти на це запитання, достатньо порахувати кількість титулів і нагород, ним здобутих.
- Зараз ви у "Поліссі", Юрій Миколайович - у "Звягелі". Ще побачимо в одному клубі Вірта та Зотова?
- Мені з ним комфортно працювати. Юра - вимогливий тренер, справжній професіонал. Може багато чого пробачити, байдужість - ніколи. Якщо ситуація того вимагає, завжди підтримає, підбадьорить. Точно знаю - разом ще попрацюємо.
- Що побажаєте другу в ювілей?
- Хочеться, щоб він і надалі досягав вершин у футболі, перемагав. Нехай його супутником завжди буде вдача. Ще побажаю здоров'я. А все інше, Юро, в тебе є.
Найкращий на планеті
Давно і з найкращого боку знає ювіляра директор "Кременя" Андрій Філь.
- Як давно знайомі з Віртом? Сильно він змінився за ці роки?
- Порахував: понад 18 років знаємо один одного. Ще з часів донецького "Металурга". Він грав, я працював. Звичайно, Юрій Миколайович за цей час змінився. Став мудрішим, досвідченішим. Виріс, як професіонал. Знаєте, я дуже гордий тим, що доля познайомила мене з цією людиною.
- Вірт-гравець - яким він був?
- Характерним. У кар'єрі Юрія Вірта були злети та падіння, але він, немов міфічний птах Фенікс, піднімався на нові, значно вищі висоти. Труднощі робили його міцнішим, загартовували. Майстерність, помножена на професіоналізм і характер, дозволили Вірту пройти великий шлях у футболі. І залишатися на найвищому рівні до 38 років.
- У пресі частенько викорустовується термін "легендарний гравець". Юрій Вірт - легендарний для "Шахтаря", українського футболу?
- Досі згадую 2000 рік, матч "гірників" у Лізі чемпіонів з лондонським "Арсеналом". І неймовірного, фантастичного Юру Вірта, який творив справжні дива у рамці. Напевно, в той момент він був найкращим воротарем планети. Не впевнений, але здається, саме після тієї гри з'явилися розмови щодо трансферу Вірта в один з європейських клубів. Дійсно, було б справедливо, якби такий легендарний голкіпер пограв і в Європі. Він на це заслуговував.
- Чи могли років 15 тому уявити, що Юрій Миколайович стане ще й чудовим тренером?
- У донецькому "Металурзі" були ціла когорта класних гравців - Вірт, Зотов, Шищенко, Ткаченко... Молоді та талановиті. Цілком логічно, що хлопці залишились у футболі. Хтось став тренером, хтось знайшов себе в якості функціонера. Вибору Юрія Миколайовича не здивувався. Він йшов до цього. Як і його друг та колега Олександр Зотов. Вони різні (Юра імпульсивний, Сашко - спокійний) і в цьому величезний плюс, бо вони доповнюють один одного.
- На ваш погляд, у чому секрет успішності Вірта?
- У його характері. Він постійно вчиться. Не стоїть на місці. За великим рахунком, Юрій Миколайович тільки почав працювати, у нього хороше майбутнє. Я в цьому аніскільки не сумніваюся.
- Ваші побажання ювіляру.
- У такий складний час - миру та спокою, перемог на футбольних полях, здоров'я йому та його чудовій родині. Юрію Миколайовичу, безперечно, пощастило з дружиною...
Читайте также: Официально: Юрий Вирт возглавил "Звягель"
