Призначення головного тренера національної збірної фахівці й уболівальники сприйняли критично, а от вибір очільника "молодіжки" схвалили майже всі. Сергій Ковалець наразі не має вагомих досягнень на тренерській ниві, та його люблять і поважають.
Усі розуміють, що з командами-аутсайдерами, з якими йому доводилось працювати, великих успіхів не досягнеш. Хоча підопічні Ковальця завжди примудрялися зі завидною регулярністю перемагати грандів.
Своїми планами щодо роботи в молодіжній збірній України Сергій Іванович поділився з кореспондентом "Експресу".
— Сергію Івановичу, вашого прізвища не було у списку трьох кандидатів на цю посаду. Тож для всіх ваше призначення стало несподіванкою. Для вас теж?
— Певною мірою так. Мені зателефонували з федерації і запропонували подумати. Звісно, що я погодився. Я ще ніколи не працював на рівні збірних. Для мене це новий досвід, нові емоції і, сподіваюсь, крок вперед у кар'єрному зростанні.
— Яке завдання ставить перед вами і вашою командою керівництво?
— Наше головне завдання полягає у тому, щоб підготувати для національної збірної добрих футболістів. Зрозуміло, що важливості результату ніхто не скасовував. Але специфіка роботи з молодіжною збірною ставить результат на друге місце. Попри те, кожен тренер завжди хоче перемагати. Я не виняток.
— Досі ви працювали в клубах-аутсайдерах, де стикались із постійним браком добрих футболістів. У збірній же матимете змогу вибирати найкращих!
— Я хочу подякувати попередньому тренерові команди Павлу Яковенку за те, що він якісно попрацював із цією командою. Мені не доводиться приходити на випалене поле і починати все спочатку. Уже є сформований колектив, який слід скерувати у відповідне русло. Найбільша проблема — що в цьому складі "молодіжка" зіграла не так багато матчів, як хотілося б. Та вже у січні ми цю прогалину почнемо ліквідовувати.
— Готуєтеся до Кубка Співдружності?
— Так, із 10 по 17 січня ми проводимо в Києві збір "молодіжки", знайомимось з усіма гравцями. Це так званий втягувальний збір, адже люди щойно після відпусток, вимагати від них піку форми просто неможливо. Тож можливості гравців більш-менш зможу оцінити лише на Кубку Співдружності, що стартує 18 січня у Санкт-Петербурзі.
— Раніше на Кубку Співдружності грали клуби, а з 2012-го це змагання "молодіжок ". Як вам такий регламент змагань?
— Щодо видовищності, то змагання клубів були набагато цікавішими. Чого лише вартували фінали між "Динамо" і "Спартаком" Але я свідомий того, що цей формат віджив своє, бо клуби невдовзі вирішуватимуть свої завдання в Лізі чемпіонів і Лізі Європи. А бігати перед цими відповідальними іграми "на синтетиці" недоречно.
А для молодіжних збірних це чудова нагода випробувати свої сили, налагодити взаємодії. Та й уболівальникам буде цікаво. Для мене ж Кубок Співдружності буде дуже важливим, бо саме на цьому турнірі я по-справжньому познайомлюсь із командою.
— Чи правда, що ваша зарплата становитиме 100 тисяч доларів на місяць?
— Ні, це точно неправда. Але умови оплати моєї праці — конфіденційні, на жаль, без згоди федерації футболу я не маю права їх розголошувати.
