Замість прив’ю
Молодіжна збірна України не змогла подолати кваліфікації до Кубка Європи 2019. На жаль, наші хлопці не пригнули вище голови. Безперечні фаворити групи Англія та Нідерланди нас випередили. Шансів апріорі було небагато. Англійці зараз дуже вдало виступають на юнацькому та молодіжному рівні. В Нідерландів завжди були сильні молодіжні команди. В матчах проти цих команд наша молодіжка змогла взяти тільки одне очко, зігравши в Києві на "Оболонь – Арені" із Нідерландами 1:1. Були близькі до нічиї у англійському Шеффілді проти англійців, але в самому кінці гри пропустили.
Англія із перших турів захопила лідерство. По грі вони переважали всіх суперників. Вже після першого кола стало зрозуміло, що саме Англія фінішує першою. Друге місце давало право зіграти стикові матчі за право грати на Євро. Тільки до плей–оф проходили не всіх команди, а чотири кращі із всіх груп. От власне збірна України, збірна Нідерландів та збірна Шотландії боролися за другу сходинку. Боротьба йшла із перемінним успіхом. Команди мінялися між собою із 2-го по 4-те місця. Шотландія вдало грала проти Нідерландів, ми вдало проти Шотландії.
Перед останнім туром доля другого місця вирішувалася у матчі Нідерланди – Україна. Але шансів як таких команда не мала. Справа в тому, що серед всіх других команди представники нашої групи мали один із найгірших показників. Там потрібно було щоб цілий ряд обставин збіглося. Поразка 0:3 нічого фактично не змінила в турнірному значенні, проте підкреслила ігрові проблеми підопічних Головка.
Читайте также: Олександр Головко: "У листопаді у "молодіжки" збір, але я чекаю на вердикт ФФУ"
Суть в тому, що весь юнацький та молодіжний футбол існує в першу чергу для підготовки футболістів для дорослого футболу. Із цим завданням наша молодіжна збірна справилася на відмінно. Цілий ряд гравців із молодіжної зірної перейшли до національної команди. Звичайно, що це не могло не відобразитися на результатах "молодіжки". Віктор Циганков за команду Головка майже на грав. Артем Бєсєдін, Віктор Коваленко, Олександр Зінченко, Микола Матвієнко та Андрій Лунін вже стали гравцями національної збірної. Проте в процесі відбору Коваленко повернувся до молодіжки, була ідея повернути і Луніна. Свій шанс у першій команді також отримували динамівці Шапаренко та Лук’янчук.
В питанні підготовки гравців ми не єдині такі. Англія, Нідерланди та Шотландія теж пройшли подібний процес, коли гравці йшли на підвищення через власний прогрес, або проблеми в першій команді. Тому цей процес слід вважати нормальним.
Тренер
Керував нашою молодіжною командою Олександр Борисович Головко. У керма "молодіжки" він також працював і більшу частину попереднього відбору. Коли через невдалий старт пішов у відставку Сергій Ковалець. Тому у нього був час і можливість підготуватися до відбіркового циклу. Можливість оцінити гравців, навіть провести експерименти.
Читайте также: U-21. Голландия – Украина 3:0. Тюльпаны с шипами
Олександр Борисович на рівні юнацьких збірних працював із 1996 роком народження гравців. В тому числі був із ними на Євро Ю-19 в 2015 році в Греції. Кістяк команди – гравці "Шахтаря", які свого часу дійшли до фіналу ЮЛЧ. На жаль, по різних причинах не вдалося зібрати на всіх кращих, бо багато хто пішов у національну команду, а дехто відверто загубився. Наприклад, як Бека Вачіберадзе. Але була підтримка хлопців 1997 року народження в особі Вакулка, Лучкевича, Тимчика, Михайличенка.
Великою проблемою для Головка стала гра першим номером. Нашій молодіжній команді було набагато зручніше діяти через контратаки. А ось в матчах, коли потрібно було атакувати, виникали великі проблеми. Добре, що вдалося все–таки утримати перемогу вдома над Латвією та уникнути ганьби завдяки Шведу. Але в першому турі наші хлопці все–таки втратили очки із Латвією.
Гра на контратаках, другим номером - не зовсім співпадає із філософією першої збірної та баченням футболу Андрієм Шевченком. Національна команда прагне грати у атакуючий футбол, молодіжна – робила ставку на контргру. Виходить, що гравці отримували навики, які їм потім можуть виявитися не зовсім потрібні.
Не вразили останні матчі молодіжки. Так на Латвію та Андорру, склалося враження, хлопці відверто не налаштувалися. Думали, що вищий клас гравців без проблем забезпечить перемогу. Зі сторони виглядає так, що наш тренерський штаб не зумів підготувати команду до суперників. Добре, що клас Андорри та Латвії виявився низьким, а Шотландії не вистачило фізичних кондицій та воротар припустився помилок.
Читайте также: Евро-2019 (U-21): определились победители групп и участники стыковых матчей
Турнір
Зігравши у першому турі проти Латвії у гостях наша молодіжна команда вже опинилася в ролі наздоганяючого. Звичайно, що в плані психології це дуже тиснуло на гравців та тренерів. Значить потрібно було брати очки із головними конкурентами. Бажано по максимуму.
Вирішальними стали домашні матчі проти Нідерландів та Англії вдома. Враховуючи, що відбір до Кубку Світу вже минув, на матчі проти голландців Олександр Головко міг розраховувати майже на всіх кращих гравців, які до цього були у складі національної команди. Не вистачало тільки травмованого Циганкова та Матвієнка. На жаль, навіть маючи хороший склад, зіграти із позиції сили не вийшло. За рівної гри із невеликою перевагою гостей матч звершився внічию – 1:1. А Англія і взагалі у Києві здобула впевнену перемогу – 2:0.
Шанси танули на очах. Потрібно було брати очки в гостьових матчах проти англійців та голландців. Враховуючи те, що частина гравців вже була задіяна у національній збірній, більш логічним виглядало б омолодження збірної з прицілом на наступний відбір. Але Головко вирішив погнатися за теоретичними шансами викликаючи тих самих гравців. Тільки вже під кінець турніру, коли Зотько та Лук’янчук залишилися без ігрової практики, свій шанс отримала пара Миколенко – Попов.
Читайте также: Все что нужно знать о молодежном Евро-2019
Гравці
Великою проблемою стало те, що молодіжна збірна не мала власного кістяку. Склад команди постійно мінявся. Через молодіжну збірну пройшло майже 40 гравців. Без зіграності розраховувати на результат було дуже важко. Хтось втрачав форму чи ігрову практику, хтось знаходився між національною та молодіжною збірною. Чотири воротарі – Лунін, Канівцев, Безрук та Маханьков пройшли відбір. На правому фланзі грали – Тимчик, Лучкевич, Кірхюханцем. В центрі була основною пара Зотько – Лук’янчук, але у гравців були свої проблеми у клубах. На лівому починав Осман, але грав Кравець та Михайличенко. В центрі поля Вакулко, Піхальонок, Чеберко, Назарина, Шепелєв за підтримки Коваленка та Зінченка змінювали один одного. На флангах між собою конкурували Швед, Гуцуляк, Третьяков, Леднєв, Луньов, Лучкевич. На місці форварда – Борячук, Біленький, Бєсєдін, Русін. Ніхто із цих гравців не був стабільним гравцем стартового складу за виключенням, можливо, пари центральних захисників.
Проблеми
Іх було дуже багато протягом відбору, але спробую виокремити найголовніші:
Відсутність ігрової практики. На жаль, із цим великі проблеми, які переслідували збірну протягом всього турніру. Канівцев довго сидів без практики у Полтаві, поки не повернувся до Харкова. Безрук не грає в Одесі. "Леганес" не використовує Луніна. Лучкевич взагалі не грає у Бельгії. Великі проблеми з’явилися у Зотька із переходом до "Ельче". Лук’янчук грав в Україні за "Олімпік" та "Верес" не на своїй позиції. В Угорщині має проблеми із ігровою практикою. Осман – зовсім загубився. Вакулко, Баланюк не змогли закріпитися у Європі. В "Арсеналі" за Раванеллі вони не грали. Довбик в Данії був гравцем ротації, а потім отримав травму. Простіше назвати тих хто грав. Насамперед це Швед та Гуцуляк у Львові, Тимчик у "Зорі". Всі інші – без стабільного місця у складі своєї команди. Добре, що скажімо Зубков, Борячук та Піхальонок перебралися до Маріуполя, де почали отримувати практику на рівні УПЛ.
Проблемні позиції. Так склалося, що конкуренцію на певних позиціях мова не йшла. Тут аби залатати діри. Так у останніх матчах проти Шотландії та Нідерландів на вістрі атаки діяв хавбек Зубков. Довгий час альтернативи парі в центрі оборони Лук’янчук – Зотько просто не було.
Невміння грати першим номером. Матчі молодіжної збірної, коли потрібно було діяти від оборони, вдавалися набагато краще, ніж матчі, коли потрібно була атакувати. Позиційна атака виглядала відверто слабко. Звідси втрата очок в матчі проти Латвії та великі проблеми у домашніх іграх проти тих же латвійців та андоррців.
Майбутнє
Тепер кістяк збірної мають скласти гравці 1998-1999 року народження. Із всіх тих, хто грав у минулому відборі, таких гравців зовсім небагато. Можна сподіватися на Луніна, але він вже в більшій мірі гравець національної команди. Можна також говорити про флангових півзахисників із "Зорі" Луньова та Леднєве . Пару центральних захисників із "Динамо" Попов - Миколенко. Півзахисник того ж київського клубу Шапаренко. Кістяком команди мають стати гравці "Динамо", які два роки тому успішно грали у Юнацькій Лізі Чемпіонів та юнацька збірна Ю-19 Петракова, яка у липні стала півфіналістом Євро у Фінляндії. Особливої альтернативи їм просто немає. При тому, що тільки одинці мають стабільну ігрову практику. Зараз із всіх тільки більш–менш грає Миколенко, Шапаренко, Леднєв, Вакула, Супряга та Дубінчак. Всі решта – гравці молодіжних складів. Із легіонерів мова може йти тільки про Хахльова із "Алавесу". При тому, що Миколенко має всі шанси отримати виклик до національної команди у найближчому майбутньому.
Читайте также: 24 гравці викликані Олександром Головком для підготовки до матчів проти Шотландії та Голландії
Якщо приблизно десь оцінювати можливий склад, то вимальовується наступна картина: Лунін (Кучерук)- Конопля, Миколенко (Бондарь), Попов, Дубінчак – Смірний (Чех), Алібеков (Хахльов)- Леднев (Цітаїшвілі), Шапаренко (Булєца), Луньов (Мудрик) – Вакула (Супряга)
Для Головка – це буде зовсім нова збірна. Майже ні із ким із цих гравців він не перетинався. Звичайно, що гравцям та тренеру потрібен час для так званої притирки один із одним.
Молодіжна збірна – це не тільки підготовка гравців, але і школа для тренерів. Якщо Головко має амбіції – він має для себе отримати новий виклик. Навряд чи ще один цикл у молодіжній збірній дасть йому багато у розвитку тренерських чеснот. Якщо немає амбіцій на щось більше – то для чого такий тренер молодіжній команді??
Вже зараз лунають чутки про запрошення до "молодіжки" Володимира Єзерського. Свого часу він разом із Сергієм Нагоряком був у штабі "Дніпра" Мирона Маркевича. Прогрес молодих гравців пов’язують якраз із роботою Нагорняка та Єзерського. Потім Єзерський отримав збірну Ю -19 складену із гравців 1998 року народження замінивши на посаді Циткіна. Але не зміг подолати еліт-раунд в Нідерландах. Зараз працює із юнацькою збірною Ю-17. Це гравці 2002 року народження. Не так давно наша юнацька команда виборола право грати у еліт–раунді.
Якась у цьому логіка є, бо Єзерський працював із 1998 роком, який зараз має стати кістяком команди. Але він працював не так багато. Тільки один еліт–раунд. Цього відверто кажучи замало. При тому, що до Єзерського багато питань є по його роботі в юнацьких командах. Тут скоріше фактор того, що Єзерський працював разом із Маркевичем, який зараз очолює комітет збірних.
Я дуже не впевнений, що із цього вийде щось гарне. Не думаю, що вдасться покращити таким чином результати команди. Більш логічним, на мою думку, виглядає запрошення Петракова. Його футбол не можна назвати сучасним, але він виводив юнацькі команди до фінальних частин континентальних першостей. Не так давно Ю-19 грала у Фінляндії під його керівництвом. Тим паче, що 1999 рік є добре знайомим Петракову.
