Українська журналістка Яна Дашковська переклала матеріал порталу Tactics Platform про те, як грає "Лаціо" Сімоне Iндзагі. У самій статті зокрема розповідається про революційне використання тренером Сімоне Індзагі гравця такого типу як півзахисник Сергій Мілінковіч-Савіч.
"Використання Мілінковіча-Савіча (і Манджукіча – автор розбору припускає, що Індзагі скопіював таку тактику у Аллегрі, - прим. Я.Д.) заслуговує окремої розмови, оскільки це гарна ілюстрація еволюції тактики та розвитку гравців.
Слугуючи адресатами лонг-болів, довгих верхових передач, Манджукіч та Мілінковіч-Савіч виконують функції, які традиційно вважаються непотрібними на їх позиціях: Манджукіч – вінгер, а Мілінковіч-Савіч грає у центрі поля. Нетипові характеристики дозволяють їм діяти відмінно від їх колег. Їх аномальні функції є відповіддю на виклики сучасної тактики футболу. У епоху одержимості володінням м’ячем, пресинг є необхідним для зупинки просування суперників уперед та для відновлення контролю м’яча. Одним з антидотів у такій тактиці є наявність центральних захисників зі зразковою технікою, які здатні тримати м’яч. Ми уже побачили злет таких майстерних центрбеків як Каліду Кулібалі чи Джон Стоунс. Іншим способом протидіяти цій тактиці є використання лонг-болів, щоб подолати пресинг. Для цього потрібно мати футболістів, здатних домінувати у повітрі, але використання звичайних височенних форвардів буде марнотратством з точки зору тактичної універсальності, оскільки набір навичок таких гравців є досить обмеженим. У цьому сенсі Манджукіч та Мілінковіч-Савіч слугують найбільш тактично економним варіантом для протидії високому пресингу, оскільки вони можуть виконувати додаткову функцію (якісну гру у повітрі), яка не потрібна для їх позицій.
Така адаптація демонструє еволюцію футболу, оскільки це логічна відповідь на сучасну тактику, яка зосереджується на інтенсивному пресингу. Проте спочатку "Ювентус" не думав про використання Манджукіча як адресата лонг-болів, як і "Лаціо", коли придбав Мілінковіча-Савіча, не планував, що той "ловитиме" верхові передачі у центрі поля. Але будь-який креативний тренер як-от Аллегрі чи Індзагі прийшли б до схожої тактики, оскільки вона ефективна. Хоча тренери не підбирають гравців виключно з цією метою, додаткова навичка дозволяє їм мати перевагу над колегами. Така взаємодія між характеристиками гравців та їх використанням є аналогічною до теорії еволюції. Будь-які риси, які надають перевагу, відбираються і накопичуються з часом. Точно так само, як у природному відборі організмів, гравці з навичками, що надають їм перевагу, "відбираються". І якщо ця стратегія виявляється ефективною, інші команди починають наслідувати її, підбираючи гравців з подібними характеристиками. Таким чином, гравці еволюціонують відповідно до домінуючої тактики.
Читайте также: Александр Хацкевич: "Планируем посмотреть домашние матчи "Лацио" - с "Миланом" и "Ювентусом"
Тактичні тренди впливають на розвиток гравців, як, наприклад, уже згадане бажання команд, одержимих володінням м’ячем, мати центральних захисників з відмінною технікою. За цією логікою, ми незабаром побачимо команди, які використовуватимуть високих потужних фулбеків, які зможуть протистояти суперникам, на яких направлятимуть довгі верхові передачі на фланги чи у центрі поля. Пам’ятаєте Паoло Мальдіні, Ліліана Тюрама чи Морено Торрічеллі, які грали наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років? Вони – височенні башти, які були достатньо спритними, щоб встигати оборонятися, а також робити вклад в атакуючі дії команди. Такі фулбеки можуть скоро повернутися, якщо стратегія використання вінгерів та центральних півзахисників як адресатів лонгболів продовжить процвітати".
