Нападник "Райо Махадаонда" Роман Зозуля дав розлоге інтерв'ю Sport Arena, у якому було піднято досить багато цікавих і актуальних тем. Пропонуємо найцікавіше.
Про плани на майбутнє
– Чи будеш ти продовжувати кар’єру гравця?
– Важке питання трошки. Думаю про це, але мені дуже важко. Мені важко, коли в моїй країні війна, гинуть діти, люди, а я тут тренуюся. Мені дуже важко збиратися на тренування, тому не хочу вже продовжувати кар’єру.
– Дуже багато українських футболістів, які виїхали за кордон, завершували кар’єру в Україні. Не було в тебе пропозицій?
– Пропозиція була одна, але я відмовився. "Полісся". Так хотів повернутися, але потім розумієш, що діти. Якось так все проходить в мене.
Завершують завжди у своїй команді, де ти починав або де були твої найкращі часи. Я не такий, що для мене треба обов’язково треба зробити останній матч, щоб всі поаплодували, поплакали. На цьому життя не зупиняється.
Повертатися в "Динамо" або в "Дніпро". "Дніпра" нема, "Дніпро-1" – не та команда, не моя. А в "Динамо" хто мене візьме в 35 років? Щоб я прощальний матч зіграв? Я не став легендою "Динамо".
– Тебе не запрошував Суркіс?
– Запрошував. 2 роки тому. Луческу сказав, що ні, що потрібно молодого. Наскільки розумію, замість мене підписали Кулача.
– А ти хотів?
– Я з Суркісом зідзвонився, він сказав виїжджати в Австрію на збори. Мені треба було чути думку Луческу. Але він сказав, що йому потрібен Кулач, і все. У мене тоді з’явилася пропозиція від "Ешторіла", я поїхав у Ліссабон – три дні був там. Зателефонували вночі з Мадриду з "Фуенлабради" – і я не захотів грати у вищій лізі Португалії, бо захотів жити в Мадриді.
Мені завжди на першому місці стояв комфорт дітей. Можливо, моя кар’єра не склалася так, як хотілося, бо я обирав, де комфортніше моїм дітям. Тоді мені сказали, що якщо підпишу з "Ешторілом" у вищій лізі, то викличуть у збірну. Тоді тренером був Петраков.
Не знаю, буду я залишаться взагалі у футболі, бо нікуди за межі Мадрида уїжджати не хочу. Моїм дітям комфортно, мені дуже комфортно.
Було багато пропозицій, я всі відхилив, навіть класні та більш вигідні по фінансах, бо мені подобається в Мадриді.
Які пропозиції? Була Індія, була Австралія, була Іспанія з другої ліги, але зараз команда виходить в першу. Команда була з задачами, ясно було, що вони вийдуть, бо там були великі зарплати, і футболісти були.
Про критику на адресу Андрія Шевченка
– Нещодавно ти написав пост в ЗМІ, який ти назвав "системність, латентна вата та дурість", який розійшовся – це пост про Андрія Шевченка.
– Дивіться, одразу розставлю всі крапки над "І". До Андрія Миколайовича як до спортсмена – немає не те що жодних питань, взагалі немає нічого, тому що для мене він є легендою українського футболу, одним з кращих футболістів за час Незалежності України. Він є прикладом як спортсмен для багатьох, для мене в тому числі він завжди був кумиром.
Але як громадянин, як волонтер, як амбасадор – є дуже багато питань
– Конкретно?
– Мій останній пост…
– Про Новака Джоковича.
– Так. Дивіться, у чому наша проблема. Наша проблема, що ми з 2014 року програємо інформаційну війну Росії. В усіх аспектах. Нас просто виносять "в нуль". І зараз це продовжується. На фронті ми виграємо, а в інфопросторі програємо.
І коли такі наші публічні особи… Шоубізнес – їздили, виступали, робили концерти. Спортсмени – також нічого не казали протягом 8-9 років. Прості люди непублічні ходили на концерти Басти-шмасти, фоткалися з всією цією хрінню, яка приїжджала до нас. Цим всім ми показували Європі, що в нас нічого немає. Ну АТО. Вони казали: "У вас конфлікт". Розумієш?
Зараз вже коли почалася повномасштабна війна ці люди… Не хочу казати "перефарбувалася". Ну дійшло до них, що у нас війна. І я більше кажу зараз про публічних людей.
Читай також: Команду Олександра Зінченка у благодійному матчі Game4Ukraine очолить Арсен Венгер
Перші 3-4 місяці – так, виставляли, записували плаксиві відео, те, все. Зараз вже немає такої інфовійни від публічних осіб. Раз у 2 місяці виставити ретвіт чи пост Зеленського – це не то. В Європі забувають, що таке війни.
Ти коли амбасадор United24 та є лідером думок, на тебе дивляться у всьому світі, в Європі, ти є прикладом для багатьох людей. Ти не маєш права робити такі помилки. У мене немає питань до Джоковича – це топспортсмен, мені казали, що й людина-топ. Але зараз треба обирати: біле чи чорне, демони чи ангели. Ну не можеш сидіти на двох стільцях.
Він Стаховському написав приватне повідомлення, чим допомогти. Приватне, не публічне. А завтра він виступає і каже повернути російських та білоруських спортсменів. Ми всі записуємо відео проти того, щоб росіяни і білоруси змагалися, всі олімпійські чемпіони. Всі записуємо-записуємо, а Джокович каже, щоб допустити їх. І ти сидиш з ним поруч.
– Там ще є питання до його батька.
– Всі бачили те відео, всі все розуміють. Ти не маєш права як наш лідер в Європі, на тебе дивляться всі, не маєш права сидіти поруч з людиною, яка підтримує російських спортсменів. Зараз війна – ти не маєш робити такі помилки. Потім мені телефонують люди та кажуть: "Рома, що це означає? У вас все, закінчилося?". Що мені казати? Що казати іспанцям, які кажуть: "Рома, він же підтримує російських спортсменів. А батько що робить?".
Ми зараз повинні вшити собі в ДНК, що де Росія – там погано. Що пов’язано з Росією – це смерть, це горе, це погано. Всі, хто підтримують Росію… Ти не маєш права з ними спілкуватися, нічого. Це був пост, щоб донести, що вистачить допускати такі помилки. Це вже не перша помилка.
Ти – лідер думок. Ти лідер тих, хто живе за кордоном. Ти є прикладом для нас за кордоном. І робиш такі помилки. Це я хотів, щоб люди зняли рожеві окуляри та подивилися через призму всього цього.
Читай також: Ярмоленко і "Динамо": відомі деталі контракту і посада після завершення кар'єри
Я просто не хочу повертатися. Ти йдеш в НОК – і поруч з тобою йдуть регіонали. Я навіть не знаю, як їх назвати. І потім знову вмикається дурачок: "Я нічого не бачив, нічого не знав, я футболіст і тільки граю в футбол".
– Так може теж тут не знав?
– Також не знав, що веде бізнес… З початку війни пройшло 9 місяців, а він веде бізнес з людиною, яка повністю підтримує Путіна.
– Ти маєш на увазі Абрамовича?
– Так. Не копали б журналісти – далі б все працювало. Давай чесно казати. Думаєш, вийшов з тієї фірми? Та ну перестань. Давай одінемо рожеві окуляри і казатимемо: "Вийшов". Перевів на тьотю, дядю, куму, батька, свата і все. Багато є питань. Те ж питання з Інфантіно. Таке відчуття, що коли він знаходиться в Україні… United24 дає 5 няньок йому, бігають за ним, фотографують, як правильно встати та сказати. Картинка – супер. Тільки виїжджає за кордон – починається така маячня. Ну просто болить, серйозно.
- У твоєму пості була фраза, що ти не розумієш, чому журналісти продовжують підтримувати Андрія Шевченка, чому вони закривають очі на це (йдеться про пост, у якому Зозуля розкритикував Шевченка за фото з сербським тенісистом Новаком Джоковичем)?
- Після того, як журналісти побачити, що Шевченко досі співпрацює з Абрамовичем, до нього не було жодного питання. Всі знають, хто зняв санкції з Абрамовича.
Всі журналісти знають краще за мене - хто ходив до Зеленського і просив зняти санкції з Абрамовича, бо він такий класний, бо в нього з ним бізнес і ще багато чого.
Мовляв, давайте знімемо санкції, щоб Абрамович продав "Челсі" й заробив свій один мільярд чи скільки там. Хоч один журналіст питав про це? Ні.
Про концентрацію на футболі під час війни
- Мені треба в голові розібратися, хочу я ще бігати чи не хочу. Сили є, але я такий, що дуже близько все сприймаю до серця.
І тому я не можу, коли ти дивишся Бахмут, і йти виходити на тренування. Так, я зараз це роблю. Але роблю це через величезну силу.
Читай також: "Фенербахче" вважає Луческу найкращим варіантом на заміну Жезушу
Я виходжу через силу, мені некомфортно грати в футбол, коли в моїй крайні йде війна.
Але так, я це роблю. В даний момент граю не за гроші. З моєї зарплати не купиш нормальний дрон.
Про роботу в Міністерстві молоді та спорту або УАФ
– Гутцайт виявився таким же популістом, як і Павелко. Окрім якихось корупційних скандалів. Як спорт може представляти людина, яка пише "Підтримую рішення Федерації дзюдо України у змаганнях, куди сліпо допустили російських спортсменів"? Парадокс в тому, що росіяни на цей чемпіонат поїхали, а українці – ні.
– Я ж писав пости. Тут також моя точка зору – ми здалися, а не боролися. І все. Незрозумілі правила гри – одним можна, іншим не можна. Одні грають, інші ні. Поставте тоді для всіх одинакові умови. Розумію, умовно, борців, дзюдоїстів. Хтось готується все життя, щоб поїхати на чемпіонат світу, Олімпіаду, тренується, працює з ранку до ночі. І йому кажуть "ні". А тенісистам можна грати проти білорусів, футболістам… "А білоруси в інших групах". Ну так зроби одні правила для всіх.
– У чому полягає, що угодні Гутцайту – можуть, а неугодні – ні?
– Не знаю. Хто в кентах з федерацій – можуть, інші – ні. Не знаю. Треба спілкуватися з НОК, добиватися, їхати. Ти як міністр повинен спати в Європі. Поїхав у Федерацію дзюдо – спиш там, доки не добився. Звідти переїхав в інше місто поговорити по тенісу. Туди, туди.
Битися за своїх спортсменів, а не просто опустити руки чи здатися. Це неправильно.
– Ми всі критикуємо Гутцайта. Хто може його взагалі замінити? Хто для тебе?
– На цей момент?
– Так.
– Мені цікаво.
– Саме посада Міністра молоді та спорту?
– Ну так. Мені цікаво це. Або УАФ. Цікаві 2 цих напрямки. Якщо скажу "ні" – збрешу.
– Ти б хотів бути президентом УАФ?
– Так. Якщо футболіст, який закінчив кар’єру, не хоче бути тренером чи президентом УАФ… Мені здається, це кожен футболіст хоче. Якщо не хоче бути ні тим, ні тим – то він бреше.
– Ти не хочеш бути тренером?
– Тренером ні. Я хочу розвивати наш спорт. Якщо брати Міністерство спорту – то розвивати спорт, якщо брати УАФ – то футбол. Мені от "чешеться", хочу допомогти дітям, Україні. І нарешті відновити футбол, - сказав Зозуля.
