Український тренер та експерт Олег Федорчук прокоментував розгромну поразку Шахтаря в матчі Ліги чемпіонів з Аталантою (0:3).
"Аталанта задає такий темп гри, який Шахтар не в силах витримати"
– Можете погодитися, що в цьому матчі кожна з команд представляла різну вагову категорію? Чи були шанси у Шахтаря в грі з Аталантою?
– Думаю, що така оцінка – емоційна, проте справедлива. Деякі нововведення Шахтаря у цій грі відверто здивували. У мене 30 років тренерського досвіду, і я для себе зрозумів, що на суттєві зміни в тактиці потрібен час. Навіть кваліфіковані гравцям треба два-три місяці, аби підлаштуватися.
Можна експериментувати, якщо твій рівень набагато вищий за рівень суперника. А якщо ти виходиш грати з трьома номінально центральними захисниками і хочеш здивувати опонента – ти переграв сам себе. Фланги не працювали взагалі… Це притаманно молодим тренерам, у яких ще є цей максималізм. А у Пушича – це фактично початок самостійної тренерської роботи.
– Що особисто вас здивувало в грі "гірників"?
– Не можу сказати, що здивований тим, як зіграв Шахтар. Я ще прекрасно пам’ятаю їхній матч з Олександрією (3:4). Я більше здивований деякими футболістами, які у такій складній ситуації для команди вирішили показати себе на рівні Ліги чемпіонів, тягнули ковдру на себе. Це стосується особливо бразильців.
– Можливо, психологічний ефект Пушича пройшов? Маріно ж очолив команду після Патріка ван Леувена, якого в колективі не дуже тепло прийняли. А тепер виходить, що "медовий місяць" боснійського тренера з гравцями минув, але крім добрих стосунків в команді нічого не видно.
– Я знаю, чому був цей конфлікт між ван Леувеном та гравцями. Патрік усі ці недоліки бачив, він хотів змінити ставлення футболістів до гри та моментів, бо хлопці дуже поверхнево працюють.
Наприклад, перший м’яч – вони вибудувалися у лінію і все. А треба ж грати в м’яч, ризикувати, виходити. Такі гравці, як Криськів, Судаков, Бондаренко – грають лише з м’ячем. І це проблема, яка стосується ще й інших гравців – Конопля, Матвієнко. Без м’яча у них наче вимикається світло.
– Варто ще й згадати, що Аталанта досить невдало розпочала сезон у Серії А.
– Так, вони зараз на 12 місці, у них є проблеми. Але там кожен футболіст грає до останнього, бо божевільна конкуренція. Аталанта задає такий темп гри, який Шахтар не в силах витримати. Вони продовжують залишатися доволі потужною та інтенсивною командою.
Повертаючись до теми Пушича, бути добрим і хорошим – на деякий час це працює. Але якщо ти дійсно хочеш щось змінити, то тренер має різати по-живому. У Шахтарі мають об’єктивно оцінити стан, в якому зараз перебуває команда. Футбол все далі йде, а ми не встигаємо, все ще намагаємося копіювати Барселону часів Пепа Гвардіоли.
"Не здивувався б, якщо Пушича звільнили б одразу після цієї поразки"
– Ви маєте на увазі, що повертається тренд на силовий, агресивний і простий футбол?
– Так, авжеж. Варто хоча б Євро-2024 подивитися. Це неспроста, бо зараз багато матчів у сезоні, витримують лише атлетичні футболісти. Та й всі вже зрозуміли, що Барселона Гвардіоли – це виняток з правил. Нікому більше не вдасться зібрати таких гравців в одній команді.
Стає ще більше заможних клубів – це вносить додаткову складність для того, аби зібрати таку команду мрії. Манчестер Сіті, Арсенал – теж перебудовуються. Ніхто не стоїть на місці.
– Чи не здивуєтеся, якщо за декілька днів у Шахтарі оголосять про звільнення Пушича?
– Я не здивувався б навіть, якщо його звільнили одразу після цієї гри. Ми ж пам’ятаємо, якою була реакція на поразку команди Йовічевича Феєноорду (1:7). Ну що, тепер треба брати помічника головного тренера Аталанти. Якась комедія…
З одним гравцем нещодавно я мав переписку і розповів, що перетинався з Гасперіні у 1996 році на турнірі. Він тоді очолював юнацьку команду Ювентуса, а я в Динамо працював. І ось такі тренери виходять на високий рівень після того, як здійснили низку експериментів, встигли попрацювати в нижчих лігах, з юнаками, дорослими.
А у нас беруть тренерів вчитися їздити одразу на Ferarri. Треба з чогось простішого починати, не можна довірити спорткар людині, що ще за кермом як треба не сиділа.
– А чим же закінчилася ваша зустріч з Гасперіні?
– Перший тайм – ми 2:0 виграли. Другий тайм – 2:5. Його команди завжди задають високий темп, іноді самі можуть не витримати його та програти, але це характерний почерк, стиль. Власне це говорить і про ментальність Гасперіні.
