Чемпіонат Європи вже добігає кінця, але українські вболівальники так і не дочекалися якоїсь виразної реакції від Сергія Реброва та Андрія Шевченка на провальний виступ на Євро-2024. Були сказані якісь загальні слова, якісь чергові відмовки, але не було проведено серйозного аналізу того, що сталося зі збірною. Принаймні публіці про це не повідомили. Хоча в інтерв'ю італійським ЗМІ президент української асоціації футболу (УАФ) сказав, що він не може вважати Євро-2024 успішним для України, адже перед командою було поставлене завдання вийти із групи. Завдання не було виконане, тому можна було б припустити, що Сергій Ребров перебуває на межі звільнення. На жаль, але насправді це не так. Важко припустити, що Реброва зараз хтось звільнятиме. Хоча певні чутки на цю тему поширюються.
Судячи з того, що відбувається в УАФ, Ребров залишається у збірній і продовжуватиме свої експерименти. Але в нашій країні все змінюється дуже швидко, тому не можна виключати, що УАФ змушена буде шукати нового тренера. Тим більше є такий варіант, що Ребров сам піде "з високо піднятою головою", повернувшись до клубної роботи. Український тренер начебто має пропозиції з ОАЕ та Саудівської Аравії. Тому логічно було б мати, як мінімум, запасні варіанти на той випадок, якщо Ребров залишить національну команду України.
Відразу скажу, що не розглядаю українських тренерів, бо найсильнішим із них вважався саме Ребров. Результат (а точніше його відсутність) ми побачили на чемпіонаті Європи. Щодо іноземних тренерів, то тут теж не все так просто.
По-перше, далеко не кожен погодиться працювати зі збірною України. Теоретично, звичайно, новий тренер може взагалі не приїжджати до нашої країни та зустрічатися з командою у Польщі, наприклад. Але було б дивно, якби він не приїжджав на матчі чемпіонату України і не переглядав особисто гравців. А їхати в Україну – це наражати себе на ризик. Усі бачать, що терористи не мають жалю навіть хворим дітям, що вже говорити про умовних футболістів і тих, хто сидить на стадіонах.
Читай також: Шокуюча пропозиція від УАФ: бразилець із фантастичною зарплатою може стати українцем
По-друге, та зарплата, яку може запропонувати УАФ, влаштує далеко не кожного тренера. Навіть якщо йдеться про 1,2 млн доларів, це далеко не величезні гроші для топ-тренерів, тому цей варіант також відпадає. Ми знаємо, що часом великими зарплатами можна заманити гравців чи тренерів в Україну, але УАФ не може за нинішньої фінансової ситуації пропонувати тренерам значно більше, ніж отримує Ребров.
Третє. Однією із головних проблем Реброва називають відсутність тренерського досвіду на рівні збірних. Тому потрібно шукати фахівця, який не довго звикатиме до нової роботи і не втратить на це дорогоцінний час, якого у нас немає, адже скоро збірна знову гратиме важливі матчі.
Джамель Бельмаді
Якщо говорити про екзотичні варіанти, то я звернув би увагу на Джамеля Бельмаді. Він народився у Франції та виступав за місцеві клуби, у тому числі ПСЖ та "Марсель". Після чого поїхав до Англії, де пограв за "Манчестер Сіті" та "Саутгемптон". Джамель вирішив виступати за збірну Алжиру (20 матчів та 5 голів). Але все ж таки більше він відомий як тренер. Він виграв із Катаром Кубок Перської затоки, обігравши у фіналі країну-господарку – збірну Саудівської Аравії, але потім був звільнений, бо не зміг закріпити успіх. Досяг він успіхів і на клубному рівні в Катарі, вигравши багато різних трофеїв.
З 2018 року він працював у збірній Алжиру. Бельмаді зумів досягти неймовірного успіху – виграти Кубок африканських націй (другий раз в історії Алжиру). У 2024 році він погодився розірвати контракт за взаємною згодою.
Головний мінус Бельмаді – висока зарплата. Після продовження контракту 2023 року він отримував близько 200 тисяч євро на місяць в Алжирі. До 2023 року його зарплата становила менш як 2 мільйони євро на рік. Це більше, ніж у Реброва, але на попередніх місцях роботи Бельмаді мав значно скромнішу зарплату, яка, до того ж, залежала від досягнень. Тож із ним цілком можна домовитися.
Читай також: Андреа Мальдері запропонували увійти до тренерського штабу збірної України
Бельмаді працював у не найпростіших країнах. Крім жорсткої критики, він стикався із невдоволенням фанатів і не завжди адекватним керівництвом. До того ж він знайомий з тим, що таке терористи та напружена ситуація в країні, коли ніхто не може почуватися в безпеці (так зване "Чорне десятиліття" в Алжирі). У цьому плані може бути найбільш підходящим кандидатом.
Вахід Халілходжич
71-річний Вахід Халілходжич – це один із тих варіантів, які можуть дати ефект у короткостроковій перспективі. Наприклад, вивести Україну на ЧС-2026 та піти після цього. Боснійський тренер відомий по роботі на клубному рівні, але також добре проявив себе і в збірних. Вахід Халілходжич працював із національними командами Кот-Д`Івуару, Алжиру, Японії та Марокко. У середньому він був тренером кожної збірної три роки.
Вахід вивів Кот-Д`Івуар на ЧС-2010, але був звільнений через розбіжності з федерацією футболу. Він досяг неймовірного успіху з Алжиром, вивівши цю команду на ЧС-2014 і вперше пройшовши з нею груповий етап. Після чого сам вирішив піти. Досяг він успіху і з Японією, але був звільнений перед стартом чемпіонату світу-2018 через розбіжності з зірковими гравцями, які не хотіли грати в той футбол, який їм нав'язав Халілходжич. Хоча він вивів Японію на турнір, керівництво федерації стало на бік футболістів та попрощалося з тренером. А історію про Марокко багато хто може пам'ятати і зараз. Саме Вахід вивів цю команду на ЧС-2022, він створив цю збірну, але був звільнений через розбіжності із президентом федерації футболу.
Це не просто тренер, який давав скрізь результат. Він також пережив багато труднощів, не тільки у своїй рідній країні, а й у тому ж Кот-Д`Івуарі. Це ніколи не заважало йому працювати тренером. Вахід Халілходжич і зараз весь у футболі, він працює експертом на Євро-2024 і готовий повернутися до тренерської роботи.
Читай також: Ігор Циганик: "Буряк що хоче – те хай і говорить"
Альберт Селадес
Іспанські тренери останнім часом користуються популярністю. Навіть Сергій Ребров із ними працює та нахвалює їхні тактичні вміння. У цьому плані цікавим варіантом мені видається запрошення Альберта Селадеса. Один із небагатьох футболістів, які виступали як за "Барселону", так і за "Реал". Можливо, він був не настільки відомим, як його партнери по цих командах, але Селадес був одним із тих, кого називають "робочий конячок". Він діяв у центрі поля, ближче до оборони, і страхував зіркових гравців.
Як тренер Альберт працював у збірних Іспанії U-17, U-18 та U-21. Саме в молодіжній збірній він досяг певного успіху, посівши друге місце на чемпіонаті Європи. Пробилася його команда і на наступний турнір (вигравши всі матчі у кваліфікації), але Селадес сам вирішив піти. Справа в тому, що Альберт мав увійти до тренерського штабу Юлена Лопетеги у "Реалі". Але вже наприкінці жовтня мадридський клуб звільнив Лопетегі та весь його тренерський штаб, тож Селадес залишився без роботи. Повертатися до роботи в молодших збірних Іспанії не хотів через розбіжності з керівництвом федерації.
У 2019 році він очолив "Валенсію" вже протягом сезону. Після невдалого старту було звільнено Марселіно Тораля, а Селадес швидко налагодив ситуацію у команді. Він також впевнено вивів "Валенсію" в 1/8 фінал Ліги чемпіонів, випередивши на груповому етапі "Челсі", "Аякс" та "Лілль". Але пандемія коронавірусу негативно вплинула на гру команди. Селадеса вирішили звільнити, але це лише погіршило ситуацію. Після цього "Валенсія" так жодного разу й не повторила такий результат, який був у Селадеса. Пізніше керівництво клубу визнало, що поспішило з таким рішенням. З огляду на те, що після такого Альберт узяв паузу у тренерській роботі, думаю, що він був би радий отримати запрошення від української збірної.
Читай також: Леонід Буряк: "Нехай Циганик не займається плітками. У мене жодних конфліктів із Шевченком ніколи не було"
Марк ван Боммель
Точна зарплата Ван Боммеля у чемпіонаті Бельгії невідома, але в цій країні взагалі не прийнято платити великі гроші тренерам. Марк не був на першому місці в цьому списку, але достеменно відомо, що більше 1,5 мільйонів євро ніхто в місцевому чемпіонаті не отримував. Ван Боммель, як і багато інших тренерів, отримував солідні бонуси за певні здобутки. Такий контракт йому могли б запропонувати і в УАФ. Умовна зарплата у розмірі 1 мільйона євро + 100-200 тисяч за перше місце у Лізі націй та/або за вихід на чемпіонат світу у 2026 році.
Чим цікавий Марк Ван Боммель? По-перше, це відомий у минулому футболіст, який виступав за ПСВ, "Барселону", "Баварію" та "Мілан". Тобто він має чудовий досвід на цьому рівні, він користується повагою серед гравців. По-друге, він працював асистентом тренера у збірних Саудівської Аравії та Австралії. У тому числі він допомагав Берту ван Марвейку на чемпіонаті світу у 2018 році. По-третє, Ван Боммель чудово стартував у всіх командах, у яких він працював.
Ван Боммель зумів уперше вивести "Антверпен" у груповий етап Ліги чемпіонів. Скромний клуб виграв чемпіонат, Кубок та Суперкубок Бельгії. Але після продажу найкращих гравців у "Антверпена" почалися проблеми. Тому після закінчення сезону 2023-24 Марк залишив клуб. Він також добре виявив себе у ПСВ. А ось у "Вольфсбурзі" після гарного старту команда опинилася у кризі і Ван Боммеля швидко звільнили.
Ще один плюс - улюблена схема Марка - 4-2-3-1. Вона чудово підходить для нашої збірної. Ван Боммель вміє працювати із молодими гравцями, вміє мотивувати команду. "Вольфсбург", ПСВ, "Антверпен" - усі команди починали з перемог і яскраво стартували після його призначення. Оскільки у збірних гравців не продають після успішного сезону, то у Ван Боммеля не повинно виникнути проблем після першого року роботи.
Роббі Кін
Ще один незвичайний варіант для збірної України. Ви можете пам'ятати Роббі Кіна як гравця. Але також ви повинні пам'ятати його як тренера. Адже саме його "Маккабі" вибив "Зорю" з єврокубків у сезоні, що завершився. У 44-річного ірландця не так багато досвіду, як і інших тренерів із цього списку, але він вже встиг попрацювати асистентом у збірній Ірландії (близько 2 років), після чого працював помічником тренера у "Мідлсбро" та "Лідсі". "Маккабі" Тель-Авів - це перший самостійний досвід Кіна. Але який досвід! Він виграв чемпіонат Ізраїлю з "Маккабі" вперше за останні 4 роки. Він також завоював Кубок Тото - еквівалент Кубка Ліги - обігравши у фіналі "Маккабі" з Хайфи. А у Лізі конференцій його команда дійшла до 1/8 фіналу, де поступилася майбутньому переможцю турніру – "Олімпіакосу".
Крім того, Роббі Кін не злякався тієї ситуації, яка сталася в Ізраїлі, коли палестинські бойовики атакували країну, через що було призупинено чемпіонат. Ірландець продовжив працювати і допоміг клубу досягти неймовірного успіху. Але проблема полягала в тому, що місцеві журналісти та експерти постійно вимагали від Кіна робити якісь заяви щодо ситуації в країні, що дуже дратувало Роббі. Він розповідав про те, що його не лякають ракетні обстріли та небезпека, що він проти будь-яких воєн та людських жертв, але він не повинен постійно коментувати те, що не стосується футболу, бо для цього є спеціальні люди. Саме через це він вирішив залишити "Маккабі", бо вважав, що керівництво клубу не допомагало йому зосередитись на роботі.
Тим не менш, власник клубу Мітч Голдхар визнав, що був здивований сміливістю Роббі Кіна та його тренерського штабу, які не злякалися "важких обставин" та висловили бажання продовжити працювати, щоб привести клуб до чемпіонського титулу.
Цікаво, що Роббі Кін – прямо зараз кандидат на посаду головного тренера збірної Ірландії. Але його навряд чи буде призначено через те, що він працював в Ізраїлі. Справа в тому, що ірландці більше підтримують Палестину у війні з ізраїльтянами, тому жорстко критикували Кіна за роботу у "Маккабі". Це була одна з причин, чому Роббі не хотів робити жодних заяв для ізраїльських журналістів, адже від цього страждав не лише він, а й його близькі.
За різними даними, Кін отримав у "Маккабі" від 250 до 400 тисяч євро на рік. Ірландські ЗМІ схиляються до першого варіанту, оскільки саме 250 тисяч він попросив у керівництва ірландської федерації футболу. У цьому плані Роббі оптимально підходить як заміна Реброву. У Кіна невисока зарплата. Він уже довів, що не боїться воєнних дій та готовий працювати у важких умовах. Він має досвід роботи в збірній (нехай і як асистент), а також він досяг серйозного успіху в сезоні 2023-24. Зараз Кін перебуває у пошуку роботи та хотів би попрацювати зі збірними. Для України це був би надзвичайно цікавий варіант.
