Аргентинський тренер Маурісіо Почеттіно опинився без команди після свого перебування в ПСЖ, "Тоттенхемі" та "Еспаньйолі", але прийшов в ефір радіо Мarca поговорити про футбол. І розповів, що захоплюється молодим Гаві, а вже ветеран Ліонель Мессі заслуговує на перемогу у Катарі:
– Ви не тренуєте тому, що вас не залучив жоден проект, а не тому, що немає пропозицій щодо роботи?
– Так, це нормально і може бути застосовано до тренерів усіх рівнів. Це дуже динамічне середовище, все змінюється дуже швидко, сьогодні ти працюєш, завтра – ні. Коли я пішов із ПСЖ, то вирішив взяти паузу, щоб переосмислити те, що ми зробили з помічниками, подивитися футбол – і після чемпіонату світу думати про наступну роботу.
– Чи багато ви розмірковували в ці місяці про те, що сталося в Парижі або в "Тоттенгемі", щоб удосконалюватися як тренер? Чи навчилися чогось нового?
– Зараз хороший етап, щоб отримати вигоду з набутого досвіду та сформувати альтернативне бачення, подивитися на цю історію іншими очима та все проаналізувати. Ми завжди намагаємося так робити, виходячи з аналізу, перш за все, щоб не приймати надто багато на свій рахунок – це має допомогти нам стати кращими, а не мати негативного контексту.
– Збоку здається, що Почеттіно був за кілька хвилин від "Манчестер Юнайтед" чи "Реалу", ви були дуже близько, щоб працювати там. Це так?
– Футбол – це таймінг, це моменти, коли все збігається і взаємодія тренера з клубом можлива. А іноді це просто питання часу, потрібно мати необхідне терпіння та вміти чекати. Я не вірю в потяги, що проходять один раз – таймінг визначається футболом. Хоча моє ім'я асоціювалося з великими клубами, але я з великою повагою ставлюся до професіоналів і не намагаюся зайвий раз продавати себе, це для мене важко. А для журналістів – це легко, це ваша робота.
– У своїй книзі "Новий світ" ви писали, що як тренер пропускали певні вправи, щоб не було рутини. А чи немає зараз рутини у днях безробітного тренера Маурісіо Почеттіно?
– Це інше, робоча рутина – це ще й наслідок адреналіну щодня. Кожен тренувальний день. Іноді я навіть сумую за ним. Але тепер у нас інший розпорядок, ми частіше збираємось сім'ями разом зі своїм штабом, можемо навіть повечеряти разом – їмо та влаштовуємо дебати. Звісно, футбольні. Це корисно і цього ми, до речі, майже позбавлені, коли активно працюємо з командою. Але спілкування з сім'єю – безумовно, теж дуже важливе.
Читайте также: Footboom и VBET запускають конкурс прогнозів Чемпіонату світу - 2022
– Прокоментуєте твердження, що футбол – для футболістів, а не для тренерів?
– Цілком згоден. Коли був футболістом, то завжди думав, що тренер повинен бути людиною, яка допомагає знаходити ресурси в команді, щоб бути кращою за суперника, і давати такі індивідуальні елементи гравцям, щоб вони ставали кращими з кожним днем. А футболіст повинен почуватися спокійно і приймати зваженіші рішення на полі – і футбол завжди залежить від індивідуального таланту, який вищий, ніж будь-який план на гру.
– Хорхе Вальдано припустив, що вам комфортніше як тренеру, ніж колись були гравцем.
– Я не був суперталановитим гравцем, та й складніше виділитися, коли захисник і маєш добре захищатися, а не забивати голи. Це не найкрасивіше у футболі. Та й закінчив кар'єру гравця дуже рано, коли мій мозок вже був трохи тренерським. Мені подобався коучинг, планування тренувального процесу, стратегія та тактика. Я почав розділяти себе – на гравця та тренера у майбутньому – так, мене більше мотивувало стати тренером, ніж залишатися футболістом.
– Коли ви тренували ПСЖ, що було найважчим? Знаходити баланс?
– У цьому клубі було складно створити єдину командну модель. Модель розробки такого шаблону – дуже складне завдання з багатьма невідомими. У команді тільки з'явилися яскраві та дуже талановиті гравці, причому за різних обставин. Нам потрібен був час, а його й не було. Хтось їхав на Кубок Америки, у нас були єврокубки, хтось отримував травми, плюс новачки, які вимагали адаптації. А ще в нас були дев'ять чи десять футболістів, які були капітанами своїх попередніх команд чи збірних – гадаю, ні в кого більше не було такого досвіду. Найталановитіші гравці приїжджали в команду пізніше, і десь до січня-лютого у нас були проблеми з повноцінним тренувальним процесом. Приблизно через рік гравці повністю адаптувалися – як і які місця атакувати, наприклад.
– Лава запасних ПСЖ – найневдячніша?
– Повністю згоден. Усі недооцінюють роботу тренера. Особливо коли ми перемагали – це було пов'язано з талантами гравців. Але якщо програвали – був винний лише тренер, а хто ще?
Читайте также: Кільян Мбаппе розчарований затримками зарплати в ПСЖ
– Як ви пережили голи Бензема на "Сантьяго Бернабеу"?
– Зрозуміло, що ми щось зробили не так, тому що "Реал" перевернув гру у другому таймі. Доводилося приймати багато рішень – вони були як вдалими, і помилковими. Ми вирішили замінити Леандро Паредеса і думали, що Ідріса Гуйє посилить гру в центрі поля, але потім ми поговорили з ним і він визнав, що виявився до цього не готовим. Або Ді Марія – ми думали його випустити з перших хвилин, але у нього виникли проблеми з ногою, його все одно довелося випускати наприкінці, щоб рятувати матч, але він лише посилив пошкодження. А перший гол – це ситуація, яку взагалі складно пояснити, ні тоді, ні зараз.
– Як ви тренували ментально найкращих футболістів світу?
– Великі футболісти знають, як себе підготувати морально та ментально. А у тренерів має бути розуміння, які меседжі треба давати гравцями, як до них достукатися. До кожного гравця потрібен свій підхід - тренери необхідні, щоб торкнутися серця гравців, щоб вони відчували себе зарядженими. А потім такий гравець виходить на поле і показує себе, будучи впевненим, що він – найкращий, хто одягнув бутси на ноги.
– Чи можна порівняти нинішню збірну Аргентини на чемпіонаті світу в Катарі зі збірною двадцятирічної давнини, коли Аргентина також була фаворитом?
– По-перше, я хотів би, щоб ця збірна Аргентини зіграла краще, ніж та команда Б'єлси! Щоб Лео Мессі підняв над головою Кубок світу – він на це заслужив. Перемога в Кубку Америки надала команді додаткової впевненості, зняла вантаж із плечей. Кожен аргентинський вболівальник сліпо вірить у свою команду, Мессі перебуває в гарній формі, у розквіті сил, і він робить Аргентину, яка перебуває в безпрограшній ситуації, серйозним кандидатом.
– Ніхто не хоче бути фаворитом через тиск, який чинять навіть на великі команди. Але чи може цей тиск відкрити несподіваного лідера?
– Треба по-іншому сприймати реальність, не може бути й мови про те, щоб команда, яка почувається фаворитом, боялася тиску. Цього не має бути. Виграєте ви чи ні, це інше питання, але не треба боятися. Треба вірити у себе і свою командну психологію. Тому Бразилія – фаворит, Іспанія чи Німеччина, Англія чи Аргентина – ми можемо говорити і про інші команди, але це – фаворити.
Читайте также: Ліонель Мессі: "Луїс Енріке за манерою роботи дуже схожий на Гвардіолу"
– Луїс Енріке однозначно з цим погодиться. І скаже, що Іспанія – лідер.
– Це дуже важливий момент – оптимізм разом із зарозумілістю. Кожен хороший футболіст має бути зарозумілим і безжальним. Я розумію меседж, який Луїс Енріке дає з Іспанією і дає своїм гравцям. Ви повинні бути хорошими людьми, але коли справа доходить до матчів та турнірів – ви маєте бути безжальним.
– А хто із цієї збірної Іспанії вам подобається найбільше?
– Я шанувальник Гаві ще з того часу, коли він був кадетом – мені дуже подобалася його гра, у нього багато талантів, і я хочу бачити його прогрес на чемпіонаті світу.
