Захисник "Лудогорця" Ігор Пластун висловився про Юрія Максимова, під керівництвом якого свого часу виступав в "Оболоні".
– Після того, як Оболоні зрештою не вдалося вийти до Прем’єр-ліги у сезоні 2007/08, Петра Слободяна на посту головного тренера команди змінив Юрій Максимов. Як склалися ваші стосунки із ним?
– Дуже погано. Він не бачив мене у команді. Думаю, він навіть не бачив у мені футболіста, який чогось може досягти. Ніякого негативу я зараз із цього приводу не відчуваю. Це просто один із періодів мого життя. У мене є і хороші спогади про Максимова. Все ж таки за нього я дебютував потім у Прем’єр-лізі.
Просто я був ще дуже молодим тоді та незрілим. Він не дуже добре висловлювався про мене на тренуваннях, і я це все чув. Впевненості це не додавало у 18 років, проте добре загартовувало характер.
Під його керівництвом команда вийшла до Прем’єр-ліги, і Оболонь тоді утворила дубль. Я там провів декілька матчів, і саме Максимов був ініціатором, аби взяти мене тренуватися до першої команди. За пів року вже у Прем’єр-лізі Максимов перейшов до Кривбасу.
– Яка історія вам найбільше запам’яталася з часів роботи із цим тренером?
– У перший сезон Максимова, коли Оболонь ще була у Першій лізі, президент клубу Слободян прийняв рішення закрити другу команду через економічні труднощі. Таким чином, наступні пів року існувала лише перша команда, що боролася за підвищення у класі.
Тобто, Оболонь-2, де я грав, зникла, а у першій команді Максимов мене не бачив. Я розумів, що на зимові збори мене не візьмуть. Думав, що це кінець моєї кар’єри. Ніяких агентів та зв’язків у мене тоді не було. Пам’ятаю, як приходив ввечері додому, лягав на ліжко і плакав, не розуміючи взагалі, що робити далі.
Потім було останнє тренування на якому оголосили список, хто їде на збори. Я туди не потрапив. І мене це так розчулило, що я просто сидів у роздягальні, і у мене покотилися сльози. У цей момент до роздягальні заходить Максимов. Він подивився на мене і каже: "О, Пластун, ти що, засмутився?". Для мене це було дуже образливо, я відповів, що зі мною все гаразд. Тоді він сказав: "Добре-добре, ти теж поїдеш".
Важкий був момент. Не можу сказати, що він став переломним, але пів року я був при команді. Ніхто не знає, як би моя кар’єра склалася далі. Тоді я був дуже близький, аби розстатися з Оболонню.
У підсумку я пройшов збори та у другій частині сезону продовжив тренуватися із першою командою. Ігрову форму підтримував у матчах на область. А потім вже Оболонь вийшла до Прем’єр-ліги, створили дубль, і я там почав грати.
Коли потім Максимов із дубля взяв мене на тренування із першою командою, то під час гри я почув від нього: "О, так це ж вже інший Ігор Пластун!". Я це дуже добре запам’ятав. І якось тоді усе в гору пішло у наших відносинах, - цитує Пластуна "Український футбол".
