Головний тренер "Фенербахче" Жозе Моуріньйо поділився своїми думками зі Sky Sports про життя у Стамбулі, можливе повернення в англійську Прем'єр-лігу та своє ставлення до УЄФА після отримання червоної картки під час матчу Ліги Європи проти "Манчестер Юнайтед" (1:1).
"Це битва, яку я ніколи не виграю"
"Відчуття таке, ніби я завжди маю проблеми в Європі. Я програв фінал так, як досі не можу змиритися, і з того часу відчуваю це. Мені здається, це несправедливо, бо у футболі, коли тебе карають, ти караний, але після цього — новий аркуш, чистий лист. Все має починатися з нуля, але так не сталося. Ми вилетіли з Ліги чемпіонів через пенальті VAR на 94-й хвилині, яке побачив тільки VAR".
Про інцидент з червоною карткою
"У четвер увечері, звичайно, сталося те саме. Я просто кричав, як і всі на лавці та на стадіоні: "Це пенальті, це пенальті!" без жодних образ, і отримав червону картку.
"Я знаю, це битва, яку я ніколи не виграю", — додає він.
"Хочу чесного ставлення"
На питання, чи вважає Жозе, що заслуговує на краще ставлення, враховуючи його величезні досягнення у європейських турнірах, він відповів:
"Ні, ні", — наполягає він, — "я заслуговую на ставлення, як до всіх інших.
"На полі не має значення, хто ти — Ліонель Мессі чи новачок у першому матчі. Правила однакові для Мессі й молодого гравця. І для тренерів теж саме: неважливо, чи ти Карло Анчелотті, чи молодий тренер-початківець. Анчелотті повинен поводитися так само, як і початківець.
"Я не хочу особливого ставлення, я хочу чесного ставлення. Просто так. Якщо я зробив щось погане — карайте, але якщо я нічого не зробив, залиште мене в спокої, але це стає дедалі важче.
"Від того фіналу в Будапешті стає дедалі важче".
Чи повернеться Жозе для боротьби за виживання в Прем'єр-лізі?
Після нічиєї з "Манчестер Юнайтед" у Лізі Європи і червоної картки, Моуріньйо заявив журналістам, що його наступна робота в Англії повинна бути в клубі, який не бере участі в європейських турнірах.
Але для фанатів команд нижньої частини таблиці Прем'єр-ліги є погані новини: Жозе ніколи не погодиться на боротьбу за виживання.
"Це був жарт, " — каже він. — "Я ніколи не піду в команду, яка бореться за виживання. Я ніколи не піду".
Він пояснює, чому сказав це.
"Я засмучуюсь, але я не в тій фазі кар'єри, щоб засмучуватись. Я в тій фазі, коли хочу бути щасливим постійно, і в цей момент, граючи в європейських турнірах, я постійно засмучуюсь.
"Боротьба за виживання надто важка! Щиро кажучи, я думаю, це найскладніше завдання. Емоційно це важче, ніж боротьба за титули, бо це те, що змінює життя.
"Я вважаю, що ті, хто на це зважуються, дуже хоробрі".
Коли журналіст йому сказав, що це буде ударом для багатьох уболівальників, розмова набрала жартівливих обертів. Жозе з усмішкою додає: "Чому б не південно-східний Лондон?"
""Мілволл". "Мілволл"", — сміється він. — "Я просто переходжу міст від свого дому. "Мілволл"!"
"Мені потрібно повернутися в Прем'єр-лігу, але ще не зараз"
"Я мав три клуби в Англії, тобто чотири різні періоди тренування в Англії, і мені це подобається. Якщо говорити про соціальний аспект, мені пощастило жити в багатьох містах, але моя сім'я живе в Лондоні.
"Лондон — мій дім, тому одного дня я маю повернутись, якщо мене захочуть. Але одного дня я б хотів повернутись.
"Але зрозумійте мене правильно і давайте будемо дуже чіткими: протягом наступних двох років, цього сезону і наступного, мене ніхто не забере з "Фенербахче".
"Я живу в Європі, але щодня їжджу до Азії"
Жозе очевидно насолоджується часом у Стамбулі. Він виглядає розслабленим, засмаглим та у формі.
"Стамбул — це щось неймовірне", — усміхається він. — "Я живу в Європі, а щодня їжджу в Азію на тренування, а потім повертаюсь до Європи, щоб спати".
"Мости з'єднують європейську частину Стамбула з азійською частиною. Я живу в Європі, а мій клуб розташований в Азії.
"Мій тренувальний центр в Азії. Я виходжу з дому і їду на інший бік. Це не драматично. Це займає менше часу, ніж дорога з Лондона до Кобгема (тренувальна база "Челсі"), і якщо одного дня щось піде не так на мосту, я просто перепливаю на човні на інший бік. Це займає вісім хвилин, і ще десять хвилин до тренувального центру."
Він каже, що робить це щодня.
Насправді ні.
Пізніше він зізнається, що часто ночує на тренувальній базі. Така, як і раніше, його пристрасть до роботи.
"Я залишаюсь там багато разів. Це нормально", — каже він.
"Я не можу втратити це бажання та голод, бо якщо його втратити, краще зупинитись. Я завжди пам'ятаю, як із "Реалом" приїжджав на "Олд Траффорд" на матч Ліги чемпіонів, і Сер Алекс запросив мене до свого офісу перед грою. Ми дивилися один на одного розслаблено — хоча насправді ми не були розслаблені — і я запитав його: "Сер Алексе, чи змінюєшся ти з віком? Чи змінюються відчуття з роками?" І він сказав мені: "Ні!" Вони не змінюються".
Тепер Жозе знає, що Сер Алекс мав рацію.
"Вони не змінюються. Почуття залишаються точно такими ж, і я думаю, це добре".
І саме тому нічия з "Манчестер Юнайтед" минулого тижня була такою приємною для Моуріньйо.
"Матч проти "Юнайтед" був для мене приємним", — зазначає Жозе. — "Я побачив те, що хоче бачити кожен тренер, — те, що ти підготував. Іноді ти готуєшся, але на полі цього не видно, а в четвер хлопці зіграли на максимальному рівні, адже різниця між двома лігами і командами є очевидною.
Для мене це була фантастична сцена — стояти в роздягальні і бачити, що всі засмучені результатом. Бо зазвичай, коли ти здобуваєш очко у матчі з "Манчестер Юнайтед", ти радієш.
Ми, можливо, здивували деяких людей, адже часто нас оцінюють поверхнево. Я забив із "Реалом" 105 голів за сезон, і нас усе одно вважали оборонною командою, яка грає на контратаках".
Жозе виключає роботу в Англії - наразі
Чи були контакти щодо роботи з Англією?
"Жодних, " — відповідає він.
Чи зацікавила б його ця посада?
"На сьогодні — ні, " — наполягає він.
"У мене ще забагато енергії, щоб грати один матч на місяць, мені потрібно проводити більше ігор."
Але, можливо, у майбутньому?
"Так, думаю, це те, що я хотів би спробувати — відчути досвід участі в чемпіонаті світу, Євро. Представляти свою країну або країну, з якою маю зв'язок. Одного дня, думаю, це станеться, але не зараз", - сказав Моуріньйо.
