— Пане Олександре, стало відомо, що «Мир» може не зіграти у весняній частині чемпіонату. Команда справді припиняє своє існування?
— Поки що нічого не можу сказати. Президент надав усім гравцям статус вільних агентів. Хтось уже працевлаштувався, хтось ще ні, однак на контракті у нас немає жодного футболіста. По суті, грати зараз нікому. Відтак дограємо ми чемпіонат чи ні, що буде з нами далі, я, чесно кажучи, навіть не знаю.
— А чим президент мотивував своє рішення, відпускаючи всіх футболістів?
— Ліпше спитайте в нього. Я не знаю. Він мені нічого не казав, а я й не питав. Тому з цього приводу краще за все поговорити з Іваном Івановичем.
— Олександре Яковичу, а ви наразі залишилися в клубі чи вам також порадили підшуковувати нове місце роботи?
— Поки що я нікуди не пішов, однак подивимося, чи існуватиме команда, чи ні. Якщо її не стане, то ж який сенс тут залишатися? Із ким мені працювати? Нехай мине трохи часу, ситуація проясниться, тоді щось зможу конкретніше відповісти на ваше запитання.
— Виходить, що зараз у команді, по суті, тільки головний тренер і залишився?
— Як це не парадоксально виглядає, але ситуація саме така. Усі футболісти роз’їхалися. Складно щось сказати… Внесок за участь у турнірі у нас проплачений за цілий сезон. А чи зіграємо у весняній частині чемпіонату, чи ні, питання наразі відкрите.
— Вашому нинішньому становищу наразі не позаздриш. А як збираєтеся готувати команду, якщо президент усе-таки надумає дограти чемпіонат? Футболістів у вашому розпорядженні немає, про якусь підготовку навіть мова не йде…
— Звичайно, проблеми будуть, і дуже великі. Щось будемо думати, головне, щоби команда залишилася.
— Із кимось із ПФЛ не контактували з приводу даної ситуації? Можливо, з Мілетієм Бальчосом мали розмову?
— Ні, ні з ким не спілкувався. Ніхто мені не телефонував, ніхто нічого не питав. Скоріше за все, вони зверталися до президента. Але я нічого про те не знаю. Я читав у Інтернеті, що «Мир» вибуває зі змагань другої ліги. Проте підтвердити це чи спростувати я не можу, адже сам перебуваю в невіданні.
— Для Горностаївки зникнення команди — це велика втрата, адже інтерес до футболу серед місцевих уболівальників був чималий…
— Звісно, для нашого села — це велика втрата. Уболівальники любили команду, жодний домашній матч без їхньої уваги не залишався. Ми ж, у свою чергу, намагалися радувати їх, не розчаровувати. Певна річ, не завжди виходило перемагати, та ніколи не грали абияк.
— Із президентом Іваном Доценком бодай розмовляли з даного приводу?
— Я бачився з президентом, однак він мені нічого конкретного не сказав, зазначивши лише, що подивиться, як діяти далі. Тому ось такі в нас непривітні новини. Мені як фахівцеві сильно хочеться, щоби команда продовжила виступати у чемпіонаті. Усе-таки велику роботу вдалося здійснити, тож дуже прикро все це втрачати.
