— Василю Петровичу, у весняній частині тернополяни провели вже шість поєдинків із урахуванням кубкового матчу із «Чорноморцем». Як охарактеризуєте результати в другій половині сезону?
— Можу сказати, що поразку від «Арсеналу-Київщини» вся команда сприйняла дуже болісно. Також я переживав за кубковий поєдинок із «Чорноморцем», який забрав у наших хлопців чимало сил. І якщо справа дійшла до додаткового часу, навіть не знаю, як би це позначилося на фізичних кондиціях моїх футболістів і як вони узагалі від нього відійшли. Хоча були в нас й успіхи, наприклад, виїзна нічия з «Гірником-Спортом», перемога над «Славутичем». Тому відчуття від старту двозначні.
— А що стало причиною незадовільного підсумку для вашого колективу в Білій Церкві? Можливо, гості недооцінили суперника?
— Так, безумовно. Перед матчем бачу, всі гравці радіють, веселі, мовляв, троє очок в них вже в кишені. Я їм тоді сказав: «Дай, Боже, щоб у вас такий же настрій був і після матчу». Приїхали розслабленими, думали, що на одній лівій зможуть перемогти. Власне кажучи, за це нас і покарали.
— Певне, після такого настрою ви влаштували своїм підопічним розбір польотів, адже у Черкасах «Тернопіль» виглядав зовсім інакше?
— Ні, нічого такого не було. У нас одна сім’я, конфліктувати в колективі не прийнято. Ми зібралися разом, сіли, подумали, відтак я спитав хлопців: «Кого ви більше хотіли перемогти — «Київщину» чи «Славутич?». Вони мені в один голос сказали, що черкащан. І добре, що нам удалося їх переграти, повернути собі другу сходинку. Сподобалась і сама гра у виконанні моїх підопічних, фізично дуже потужно виглядали. Я навіть дещо здивувався інертності гравців «Славутича», ми від них очікували більшого. Одверто кажучи, перед матчем я б і нічийному результату порадів.
— На чолопку турнірної таблиці велика щільність — друге місце від восьмого відділяє всього шість очок. Дихання конкурентів у спину, часом, на команду психологічно не тисне?
— Ми в турнірну таблицю заглядаємо не часто. Туди потрібно дивитися вже за підсумками сезону. Тому намагаюся не перенасичувати хлопців нашим турнірним становищем. Хоча нині очки втрачати не можна. Кожна поразка може відкинути команду за заповітну четвірку, а надолужувати втрачене вкрай непросто. Кожна команда б’ється, бореться, без напруги зараз ні в кого й пункту не візьмеш. Гадаю, тільки за рахунок належної концентрації та налаштування можна уникнути необов’язкової втрати очок. Узяти бодай результати останнього туру, де м’ячі влітали у ворота в останній десятихвилинці й у доданому часі. Упевнений, що гойдалки на верхівці «турнірки» триватимуть ще не один тур.
— Найближчим часом «Тернополю» доведеться провести два матчі за п’ять днів. Підготовку команди відтак коригувати не збираєтеся?
— Для нас такий графік не новий, адже минулої середи ми зіграли матч на першість студентської ліги, у четвер виїхали до Черкас, а в п’ятницю вийшли вже проти «Славутича». Тому до такого ритму наші хлопці готові, і фізичних кондицій їм точно не бракуватиме.
— Хотів би повернутися до пам’ятного для вас кубкового поєдинку з «Чорноморцем», котрий спромігся на переможний гол на доданих хвилинах, ігноруючи травму вашого футболіста. Чи не здивувала реакція Григорчука, який в аналогічному моменті в поєдинку чемпіонату з «Дніпром» учинив не надто чемно, наговоривши грубощів Хуанде Рамосу?
— Бачите, земля кругла, все повертається. У нашому кубковому матчі Чернова вдарили по обличчю, однак суперник не зупинився, йшов в атаку, відтак добився свого. Звичайно, там потрібно було вчинити по совісті, й вибити м’яч за межі поля. Однак, судячи з усього, ставки були надто великі, щоби вдаватися до правил Fair Play. Насправді ж, ми в Кубку виклалися максимально, тож жалітися нам ні на що. На поєдинок проти одеситів прийшов повний стадіон, не хотілося перед рідними вболівальниками впасти обличчям у багнюку. Думаю, ми мали достойний вигляд, і змусили еліту нас поважати.
