— Сергію Вікторовичу, поділіться думками щодо кінця матчу в Тернополі. Що саме там сталося?
— Я можу розповісти, що відбувалося впродовж усього поєдинку. Перша груба помилка судді, на мою думку, яку, до речі, видно на відеоповторі: це те, що ніякого пенальті в наші ворота не було. Була та ж ситуація, що й у матчі першого кола з «Тернополем» у Києві — щойно ми забили м’яч у ворота суперника, нам уже за хвилину призначили пенальті. У Києві були два таких випадки. Звісно, я не сперечаюся, що ми пропускали м’ячі… Згодом другий пропущений гол — груба помилка бокового судді. Поясню чому. Гравець «Тернополя» просто вибиває м’яча в аут, але боковий рефері показує в нашу сторону. Саме після цього аута пішла швидка контратака на наші ворота й нам забили м’яч. Мікрофоли, жовті картки, без уваги залишилися моменти із штурханиною гравців у спину у штрафному. Всього цього головний арбітр не бачив. Щодо самої гри, то мої футболісти зіграли просто чудово, в мене немає до них жодних претензій. Щодо того, що сталося наприкінці гри, коли арбітр показав червону картку за нецензурну лайку, то ви мене вибачте, але на футбольному полі багато гравців вживають нецензурну лайку. За якесь слово можна показати будь-кому червону картку. Тоді вже треба бути послідовним і видаляти всіх, хто лається. На дев’яносто другій хвилині ми забиваємо «чистий» гол (до речі, відеонарізку ми подамо на КДК), головний рефері фіксує взяття воріт, боковий спочатку нічого не піднімав, але щойно до нього підбіг апелювати футболіст «Тернополя», боковий піднімає прапорець і сигналізує, що було положення поза грою. Природно, що нерви вже не витримують — отримує червону картку Корольчук, буцімто знову за нецензурщину… Ми спочатку хотіли піти з поля, але потім подумали, що не будемо давати приводу цим суддям писати нам поразку. Один бал — це теж не погано в нашій ситуації.
— Для вашої команди це був один із ключових матчів наприкінці сезону…
— Скажу, що в нас усі матчі ключові. Просто після того, що відбувалося під час зустрічі першого кола в Києві, ми, звичайно, хотіли взяти реванш, враховуючи те, що ця команда жодного разу не програвала вдома…
— Тобто, суто в ігровому плані «Тернопіль» вас нічим не здивував?
— Власне, в них силовий футбол, який дає результат — третє місце.
— Тепер усі думки пов’язані з наступним матчем проти «Макіїввугілля»?
— Так, звісно. Але можу сказати, що в нас залишилося два матчі цього сезону, тож ми будемо в будь-якому разі грати лише на перемогу. У нас молодий клуб, який зараз починає розвиватися. Ви ж бачите, що десь наступили на власні ж граблі, самі винуваті. А те, що життя навчає, це — добре. Ми із цього будемо черпати лише позитив. Будемо намагатися вигравати.
— Можливо, «Оболонь-Бровар» втратив ключові пункти ще в першій частині сезону?
— Маєте слушність. Усе зразу не робиться. Якщо ось так детально розібрати, то можу навести вам три головні причини, чому так сталося, що ми не набирали кількох очок: перше — брак досвіду в тренера, адже я тільки почав працювати, друге — мало часу для комплектації команди, звідси й третє — недопрацювання, забагато нічиїх, десь пропускали на останніх хвилинах. До того ж, десь нам ще не вистачало футбольного щастя.
— За два тури до завершення чемпіонату чи не відчувається в команді такого собі «валізного настрою»?
— Ні, такого немає й близько. У нас остання гра першого числа, після неї сядемо й поміркуємо з приводу майбутнього. Не виключено, що хтось піде з нашої команди, хтось поповнить наші лави. Що буде далі? Ми ж і самі всього не знаємо. Що буде з прем’єр-лігою? Сьогодні в країні вибори — дуже важливий день, головне, щоби вони пройшли вдало й у державі все нормалізувалося (розмова відбувалась у неділю. — В. Б.). Ви ж розумієте, що і футбол од цього залежатиме. Повторюся лише — «валізного настрою» в нас немає, настрій — лише футбольний, адже мої гравці — усі професіонали.
