Ігор Йовічевіч: "Тренер повинен якомога більше спілкуватися з футболістами"

1806 17.12 2012   21:00
Фото - fckarpaty.com.ua

Виступ молодіжної команди «Карпат» у першій частині першості України однозначно оцінити не просто. От і думки фахівців з цього приводу розходяться. Одні вважають, що хоча результати й не вражають, та головне, команда в більшості матчів демонструвала достатньо симпатичну гру. Але вистачає й песимістів, які акцентують увагу на тому, що вони не бачать серед найближчого резерву «левів» тих, хто може не просто вийти на поле в складі головної команди клубу і, як то кажуть, не зіпсувати каші, а здатен реально підсилити гру, а коли знадобиться, то й зробити результат. А ось що з цього приводу думає старший тренер «зелено-білих» Ігор Йовічевіч:

– Свою роботу оцінювати не просто, але спробую. Казати, що все добре і я всім задоволений, не можна, бо помилок вистачало. Та все ж я думаю, що хорошого було більше, ніж поганого. Тому за п’ятибальною системою поставив би команді четвірку з мінусом. Могла бути і тверда «4» без злощасного мінуса, але три останні матчі, які ми програли, змазали загальне враження від виступу в осінній частині сезону.

– Чим ви можете пояснити той факт, що ці три матчі «Карпати» програли тим самим командам («Волині», «Іллічівцю», «Ворсклі»), в іграх з якими зазнали невдачі і на старті сезону, після яких власне ви й очолили команду?

– Знаєте, я якось навіть на це й уваги не звернув, – після паузи, викликаної роздумами і з деяким подивом говорить пан Ігор. – А факт насправді цікавий, та я не знаю, чим його можна пояснити. Тому думаю, що це просто збіг обставин – не більше.

– Можливо, у ваших підо-пічних було надто велике бажання реваншуватися за ті стартові поразки?

– У принципі, перед кожним з цих матчів гравці згадували, що в першому колі вони програли тому чи іншому супернику. Але я на цьому увагу не акцентував. Я взагалі не вважаю за потрібне згадувати такі речі. Адже програш – це негативні емоції, а про погане перед грою краще не думати взагалі. Та й хлопці особливо багато про необхідність реваншу не говорили. Ні, думаю, це просто так зірки на небі зійшлися, іншого пояснення в мене немає.

– Ваш тренерський досвід, коли не брати до уваги роботу з дитячою командою у Марбельї, був рівний «0». Чи не страшно вам було очолити команду вже у ході турніру та ще й в ситуації, коли в трьох іграх вона не набрала жодного очка?

– Знаєте, про тренерську роботу я мріяв давно і морально був готовий до неї. Тому коли керівництво клубу прийняло рішення провести заміну тренерського штабу не лише в головній команді, а й в молодіжній і саме мені запропонували її очолити, я довго не вагався. Зрештою, потрібно ж з чогось починати. А відносно того, що команда програла три матчі, то мене це не лякало. Я бачив домашню гру з «Іллічівцем» наживо. А переглянувши ще й записи гостьових поєдинків, дійшов висновку, що ситуація не безнадійна, бо є непоганий матеріал для роботи. Я побачив у хлопців потенціал для росту, тому й погодився. Коли б вважав, що нічого не зможу змінити на краще, чогось їх навчити, – я б відмовився. Адже не можна виконувати роботу, якщо ти не віриш у позитивний кінцевий результат.

– Коли ви прийшли в команду, яким був психологічний стан гравців, як вони вас зустріли і про що ви з ними говорили?

– Майже всі гравці були морально пригнічені і це мене змусило багато з хлопцями розмовляти – як зі всією командою, так і з кожним окремо. Я взагалі вважаю, що тренер повинен якомога більше спілкуватися з футболістами, щоб добре їх відчувати і розуміти. Причому розмовляти необхідно не лише на футбольні теми. А зустріла команда мене десь трохи насторожено, але в цілому дружелюбно. Що я їм говорив? Та нічого особливого. Сказав, що потрібно забути про невдачі і рухатися вперед. Ще сказав, що надам шанс кожному себе проявити, а грати буде той, хто себе краще зарекомендує на тренуваннях.

– Ви сказали, що переглянувши стартові ігри, побачили певний потенціал у своїх нових підопічних. Можна конкретніше – що саме ви маєте на увазі?

– Ігровий рівень гравців, їхню виконавську майстерність. Я побачив, що всі вони достатньо технічні, мають бажання грати і хочуть перемагати. Потрібно було лише правильно розставити акценти у грі. Вже на другому чи третьому тренуванні я помітив, що хлопці починають розуміти, що саме я хочу від них добитися.

– Щойно ви очолили команду, вона тут же після трьох поразок виграла два матчі – у «Таврії» вдома та в Одесі у «Чорноморця». Для вас це не стало несподіванкою?

– Та ні. Я ж казав, що команда не була в розібраному стані та й гру вона показувала. Нам з моїм помічником Романом Зубом вдалося на тренуваннях, хоча їх і було небагато, потихеньку повернути хлопцям впевненість у своїх силах. Не обійшлося десь трохи і без фарту – аякже, а куди без нього в футболі?.. Та в цілому ми виграли заслужено. Особливо важливою, маю на увазі в психологічному пані, стала перемога в Одесі. Після неї команда загалом і кожен з гравців окремо остаточно зрозуміли, що не все так погано і що вони також на щось здатні.

– За 12 перших під вашим керівництвом матчів «Карпати» набрали 25 очок. Показник дуже непоганий. Утім серед цих ігор були два поєдинки, в яких ваша команда була розгромлена – «Шахтарем» (0:5) і «Зорею» (0:4).

– Це той випадок, коли я можу сказати, що результат у цих іграх насправді був майже ідентичним, але це були абсолютно різні поєдинки. У «Шахтаря» ми програли 0:5, однак після матчу я в роздягальні подякував хлопцям за гру. Адже вони грали зовсім не погано. Моментів створили не менше, ніж «Шахтар», але м’яч не йшов у ворота, хоч плач. А в донеччан залетіло все, що тільки можна. До того ж три голи ми пропустили в останні десять хвилин. Зовсім іншою була картина в Луганську. «Зоря» нас просто «порвала», а ми здалися на милість переможця. Після гри я команді не подякував, бо не було за що. Разом з домашньою грою із «Волинню», коли ми програли з таким самим рахунком 0:4, це наразі були наші найгірші матчі в сезоні.

– Коли б не провал закінчення року з трьох поразок, то «Карпати» зимували б у трійці лідерів, а так лише дев’яті...

– Про гру з «Волинню» я вже сказав, тут більше додати нічого. А от в Маріуполі ми не повинні були програвати аж ніяк. Нічия для господарів була верхньою межею того, на що вони заслужили. А взагалі ми мали вигравати коли не в два м’ячі, то в один вже точно. Та так і не забили, а в кінці пропустили після подачі кутового, і поразка – 0:1. З «Ворсклою» знову проблеми з реалізацією, дитячі помилки в обороні і знову – на тобі, програш, цього разу 1:3.

– За вашу команду не так часто, як за суперників, грали гравці з першої команди клубу. Як ви взагалі ставитеся до того, що на полі може бути четверо гравців, старших 21 року?

– Негативно. Раз це молодіжна першість, то повинні бути гравці до 21 року. В тому ж матчі з «Волинню» ми грали виключно своїми силами, а в складі суперника було четверо гравців основи, яким не те, що більше 21-го, їм уже не так далеко до 30 років. А коли врахувати, що кістяк нашої команди складається з гравців 18 і 19 років, то це було протистояння юнаків проти мужиків. Вони нас просто «затоптали». Хоча ще раз наголошу, що в цьому матчі команда не показала ні гри, ні характеру.

– Як команда буде готуватися до весняної частини сезону?

– Після Різдва виходимо з відпустки і першу частину підготовки проведемо у Львові – медогляд, складання тестів, закладання фундаменту з фізичної підготовки. Потім плануємо провести збір в Туреччині. А останній етап підготовки пройде в Криму. Там же будемо готуватися і до першого весняного матчу з «Таврією».

Популярні новини