Головний тренер ФК «Оболонь-Бровар» Сергій Солдатов в розмові з кореспондентом газети «Український футбол» заявив про наміри спробувати сили в елітному дивізіоні.
- Сергію Вікторовичу, «Оболонь-Бровар» лише тиждень тому вийшов із відпустки (30 січня). Як провели вільний час?
- Особисто я? У принципі, весь час був у Києві. Нікуди не їздив. Завжди був поруч із сім’єю. Так би мовити, вирішували родинні справи.
- Ваші підопічні, якщо не брати до уваги гравців «Ниви», останніми взялися до роботи. Чому підготовка стартувала пізніше, ніж у більшості ФК ліги?
- Якщо пригадаєте, торік вийшли з відпустки в цей же період: 27 чи 29 числа. Не бачу сенсу готувати гравців три місяці. Я вважаю, що цілком можливо й реально за 55 днів підготуватися до першого туру з «Авангардом». Переконаний, цього часу нам вистачить.
- І що саме входитиме в оці 55 днів?
- Збори, котрі наразі тривають, втягувального характеру, а завершаться контрольним поєдинком. Вони триватимуть рівно дев’ять днів. Затим — заходи в сауні та два дні вихідних. Відтак переходимо на тренування на полях із штучним покриттям. Паралельно братимемо участь двома командами на турнірі «Arsenal Cup» імені Сергія Закарлюки, котрий відбуватиметься в Щасливому. Після цього — знову кілька вихідних, і переходимо на зелені поля, тобто трав’яне покриття на нашій базі. Там займатимемося в дворазовому режимі. Із п’ятого до 17 березня заїдемо до себе на «Оболонь-Арену», де проживатимемо й харчуватимемося. На стадіоні маємо всі умови. Окрім того, шукатимемо спаринг-партнерів.
- Цьогоріч не поїхали на закордонне зібрання через ті ж причини, що й раніше: бо не зрозуміють?
- Думаю, так. У нас така ситуація економічна… Країні тяжко. Війна на сході триває. Підтримую наше керівництво— за нинішніх умов ніхто не зрозуміє, чому ми роз’їжджаємо закордонами. На мій погляд, можна прекрасно підготуватися вдома.
- Дивився світлини з тренування: цьогоріч іще не бачив, аби хтось в Україні займався в піску.
- Ми щороку даємо команді чотири-п’ять днів потренуватися на піску. Вважаю, наразі потрібно закласти фундамент на весь чемпіонат. Силова робота завжди необхідна.
- Якби був сніг, то працювали би на ньому?
- Так: або на снігу, або на піску. Справа в тому, що в нас є відповідна техніка, якою забезпечує наш завод. Отож приїжджає трактор і прочищає пісок. Це питання швидко вирішується.
- Щодо «Arsenal Cup»: пригадую, раніше ви заявляли, що братимете участь на турнірі ім. Щанова.
- Так, планували попередньо по-іншому, проте на Кубку Щанова змінився склад учасників, порівняно з попередніми роками. Відтак вирішили, що двома командами гратимемо на турнірі «Арсеналу-Києва». Принагідно подивимося на свою молодь, адже все на одному місці відбуватиметься.
- Зараз у тренді турніри в Полтаві та Маріуполі. Чи не думали про них?
- Ні, в нас такі ж поля, як і в згаданих місцях. Погоджуся, що там склад учасників трішки сильніший. Утім, вважаю, на цьому етапі підготовки це не так важливо.
- Усіх запитую: як зі здоров’ям у колективі?
- У нас немає хворих. Єдине — під завісу першої частини змагань травмувався Павло Гордійчук, якому прооперували хрестоподібні зв’язки на коліні. У лазареті також Анатолій Кіцута. Схоже, розминався, робив пробіжку, а стара травма нагадала про себе. Відтак довелося прооперувати меніск. Решта — всі живі-здорові.
- Лідер команди Артем Фаворов дещо раніше розпочав займатися разом із молодіжною збірною. Як це позначиться на його підготовці?
- У принципі, він готовий. Ми дали йому після повернення з табору збірної два-три дні відпочинку, коли він працював у своєму режимі, дещо милосердному. Зараз уже працює в загальній групі. Усе нормально.
- Перед відпусткою говорили, що хочете побачити три-п’ять нових облич у колективі. Чи не змінилися плани?
- Ні. Та поки взяли на перегляд лише одного гравця — опорного півзахисника, який раніше виступав у «Олександрії». Не називатиму, хто це, хоча, можливо, прізвище вже відоме в пресі (Так, Сергій Вікторович, звати його В’ячеслав Койдан. — Є.Д.). Розраховуємо, що він нам допоможе. До того ж, шукаємо центрального захисника та атакувальних хавів. Однак поки не поспішаємо. Є пропозиції, які зараз розглядаємо. Хочемо вибірково знайти гравця, котрий справді підсилить і допоможе «Оболоні-Броварю».
- Думаю, в розташування «пивоварів» багато хто хотів би потрапити.
- Спершу всі хочуть у прем’єр- лігу, вже потім — у команди першої ліги, котрі дають підйомні, в яких зарплатня вище. Та нам потрібен виконавець, який гратиме не лише за підйомні, а й за клуб. Таку людину, насамперед, шукаємо.
- Отож узимку столичний клуб не зазнає суттєвих кадрових потрясінь?
- Так. На мою думку, нинішнього складу футболістів цілком достатньо, щоби виконати наше завдання…
… яке вже відверто можна називати не інакше, як підвищення в класі?
- Як відомо, зараз проходимо атестацію клубу на предмет участі в прем’єр-лізі. У нас є амбіції клубу, амбіції президента, амбіції корпорації. Хочемо виступати у вищому дивізіоні. Проте на даний момент не зрозуміло, скільки за регламентом підніматиметься команд: одна чи дві? Чи вилетить хтось із елітного ешелону? Якщо гідно виступимо, відтак займемо перше місце, то із задоволенням підвищимося в класі. Якщо 12 учасників допоможуть українському футболу, буде добре.
- «Оболонь-Бровар» гарно виступав упродовж першої частини, проте під завісу команда змазала враження. Чи працюєте над тим, аби в подальшому не ступати на ці граблі?
- Не скажу, що в нас був спад. Цілком імовірно, що вичавили з футболістів багато сил. Бачу, що дехто працював на своєму максимумі, тобто вже досяг стелі у своїй кар’єрі, тому вище не зміг стрибнути. Окрім того, були певні фактори. Пам’ятаєте матч із «Зіркою»? Тоді горезвісний суддя Кузьмін поставив пенальті, котрого й близько не було. У лізі присутній суддівський фактор. Не скажу, що лише це вплинуло на результат. Визнаю, що кіровоградці контролювали ситуацію. Утім, якби не 11-ти метровий, була би нічия. Поле вже було таким, що футбол особливо не покажеш, але помилилися на один раз більше, тому й поступилися. Пригадаю ще, як у Маріуполі на доданих хвилинах арбітр указав на позначку, що визначило підсумок гри. Загалом, не погоджуся, що в наших виступах був спад.
- Якщо команда підвищиться в класі, чи зазнає колектив масштабних пертурбацій? Чи вважаєте, що нинішнім складом реально виконувати завдання в майбутньому? Зрештою, самі говорите, дехто вийшов на свій пік. Окрім того, пригадую, коли вийшли в першу лігу, попрощалися зразу з сімома виконавцями.
- Думаю, деякі гравці й самі розуміють, що прем’єр-ліга… Як би це правильніше сказати… Не потягнуть вищий рівень. Утім, про це поки не думаємо. Наше завдання — виграти 12 турів у першій лізі. Заглядати в майбутнє — не прибічник таких методів. Не хочу, щоби команда почала хвилюватися. Хто заслужить, той і залишиться. За футбольним мисленням, за функціональним станом, за людськими якостями — такі будуть критерії.
- Яка ситуація в клубі щодо фінансування? Усе без змін?
- Авжеж. Усе стабільно й вчасно. Наголошу, що в нас немає великих зарплат. Забезпечені середнім заробітком, якого футболістам вистачає. Безумовно, бажано мати кращі умови. Утім, поки це нам не до снаги. Зрештою, нас усе влаштовує. Тим паче, маємо впевненість у завтрашньому дні — це найголовніше.
- Насамкінець, які сподівання від перебігу чемпіонату навесні?
- Розраховую, що все намічене нам удасться. У нас дуже сильний колектив. Наш кадровий потенціал (як у середовищі тренерського штабу, так і гравців) дозволяє виконати поставлене завдання. Наші фанати покладають на «Оболонь-Бровар» великі сподівання. Ми маємо не підвести їх.