Реактивний форвард Віталій Іванко донеччан раптом потрапив у молодіжний склад.
— Віталію, ви зараз перебуваєте у Феодосії з молодіжним складом донецького «Металурга». Що стало причиною цього?
— Це питання потрібно адресувати тренеру «Металурга». Може, я не підходжу під його стиль гри. Й таке буває. У кожного наставника є своє бачення футболу. Тому шукаю варіант із орендою.
— А з Юрієм Максимовим розмови щодо вашого майбутнього не було?
— Можна сказати, що ні.
— Можу лише уявити, з яким настроєм їхали тренуватися з молодіжним складом «Металурга»…
— Нічого страшного. Життя триває. Хочу знайти собі варіант аби до літа в оренді пограти.
— Уже не пов’язуєте свою кар’єру з донецьким «Металургом»?
— Чому? Можливо, згодом гратиму в цьому клубі. У мене зараз такий період, не хочу виступати за «дубль», а краще піти в оренду, щоби набратися досвіду.
— Як вважаєте, можете скласти реальну конкуренцію тим форвардам, які є зараз в «Металурзі»?
— Вважаю, що можу.
— Фахівці відзначають ваші сильні сторони: вибухова швидкість, різкий удар. А слабкі?
— Різкий удар? Може бути, але не потужний (сміється).
Мої сильні сторони правильно зазначили, а слабкі я не хотів би афішувати. Хоча ні, скажу, що треба додати в грі головою. Особливо — в штрафному майданчику.
— Існує думка, що в кожного гравця є свій тренер. у вас є такий наставник, під керівництвом якого хотіли би грати?
— Пам’ятаю одне: тренер, який дав мені путівку у великий футбол, це — Нікола Костов. Він першим у мене повірив, і скажу, що мені дуже імпонують його погляди на футбол і той стиль гри, який він сповідує.
— Для будьякого гравця головне, щоб у нього вірили…
— Звичайно. Особливо потрібна підтримка молодим виконавцям, які ще не зміцніли психологічно. Не на всіх треба кричати. Комусь достатньо пояснити прості істини.
— На якому етапі футбольної кар’єри зараз перебуваєте?
— Якщо класифікувати за 10бальною шкалою, то десь на трієчку.
Звичайно, хочу грати й за національну збірну України, й стати найкращим бомбардиром чемпіонату, ну і, звичайно ж, зіграти в Лізі чемпіонів. І не просто зіграти, а вдало проявити себе. Сподіваюся, все в мене ще попереду…
