Юрій Вернидуб: "Викликають же Тимо­щука із чемпіонату Казахстану, правда?"

Виклик шістьох гравців до національних збірних, ігнорування Каменюки та сина Віталія, виліт із Ліги Європи, трансфер Хомченовського та боротьба за третє місце — лише дещиця тем для спілкування з наставником «Зорі».

Пристосовані до відсутності «збірників»

— Юрію Миколайовичу, знаю, що луганці були в такій собі міні-відпустці. Як провели цей час?

— Справді, дав підопічним чотири дні вихідних. Сам трішки розвіявся. Сьогодні (бесідували в п’ятницю. — Є.Д.) було перше тренування. Бачу, що хлопці відпочили, відтак працюють із задоволенням. Єдиний нюанс — відсутні шестеро гравців, яких викликали в збірні. Шевченко, Пилявський, Малиновський та Будківський поїхали до лав головної команди країни, Петряк — до «молодіжки», а Сиваков — захищати честь Білорусі.

— Останній рік провідних гравців «Зорі» регулярно запрошують до «націоналок». Зараз команда більше адаптована до ситуації, коли немає півкоманди через матчі збірних?

— Авжеж, адже ситуація не нова, й раніше викликали п’ять-шість футболістів. Отож поступово пристосувалися до таких випадків. Од цього нікуди не дітися. Головне, щоби хлопці були корисними країні. Дай Боже, щоби вони не просто з’їздили до табору збірних, а й допомогли на полі. Принаймні сподіваюся на це. Завтра в них відповідальна гра. Дивитимемося, переживатимемо та вболіватимемо за успіх наших гравців. А поки працюємо без них. Чесно, нормально до цього ставлюся. Приємно, що решта виконавців усвідомлює, що потрібно викладатися, щоби повсякчас бути в бойовій готовності. Жоден спортсмен не застрахований від травм. Отож нічого страшного в цьому немає. Більше того, ми готові до цього.

— Розумію, що вся відповідальність за вибір на Михайлові Фоменку, проте чи не здивувало ігнорування Каменюки на тлі не найкращої гри головних крайків Шевчука та Федецького?

— Щиро кажучи, звичайно, мені прикро. Як тренер, знаю потенціал Микити. Не тільки зараз, а впродовж усього попереднього й поточного чемпіонату він демонструє зрілу гру. А те, що Каменюку не викликають, у жодному разі не маю права коментувати. Фоменко — головний, йому видніше. Відтак можу лише порадити своїм підопічним, аби запаслися терпінням у очікуванні свого часу. Маю надію, вони й, зокрема, Каменюка ще заслужать на це право та скористаються ним сповна.

— Водночас перестали викликати вашого сина Віталія. Як думаєте, позначається, що він переїхав до не найсильнішого чемпіонату?

— Я би з вами посперечався. Його «Габала» пробилася до групового етапу Ліги Європи та бореться за чемпіонство у вітчизняній першості. Інша справа, якби Віталік виступав за команду, котра перебуває в середині таблиці чи бореться за виживання. Отож у його переїзді не бачу негативного фактора. Якщо демонструвати гідний футбол, його покличуть і з Азербайджану. Викликають же Тимо­щука із чемпіонату Казахстану, правда? Думаю, Вернидуб іще отримає свій шанс. Тим паче, «Габала» протидіятиме сильним опонентам у свої групі ЛЄ.

Витримуючи будь-який удар і втрату

— Торкнемося теми єврокубків: «Зоря» знову була за крок од мрії. Що цього разу забракло, щоби подолати раунд плей-оф?

— Зізнаюся, зрозумів одну річ. Щоби пройти до групової стадії, в усіх аспектах повинен скластися пазл: ставлення футболістів, тренувальний процес, психологічна складова, наявність свого дому, вболівальників, бази та потужного матеріального підґрунтя. За дотримання всіх умов, усе буде добре. Натомість маємо те, що маємо. Що вже поробиш? Безумовно, прикро. Можу запевнити: тренерський штаб і футболісти дуже хотіли зробити цей крок. Отож усі робили все можливе, щоби пройти «Легію». Утім, пазл не склався.

Команда Берга в Польщі на рівні наших «Динамо» й «Шахтаря». Повірте, маючи таку матеріально-технічну базу та бюджет, як у них, поляки прос­то зобов’язані виступати на євроарені. Нам складно протистояти таким клубам. Можна, звичайно, але складно. Головне — набули досвід. Плекаю надію, й «Зоря» доживе до такого, вийде на цей рівень. Окрім того, ми не прос­то програли два матчі полякам, а провели їх у боротьбі. Уважаю, що мало в чому поступалися супернику. Поступилися хіба лише підсумковим рахунком.

— Чи безболісно цьогоріч колектив оговтався від вильоту з єврозмагань? Хоча відповідь напрошується сама — у вигляді відібраних очок у «Динамо»…

— Простіше скажу. Наша команда навчилася тримати будь-який удар і виходити із ситуації з гідністю. Отож удячний за це хлопцям, якими можу пишатися.

— Трансфер Хомченовського оповитий таємницями. Спершу мовилося в пресі про перехід за два мільйони, згодом — на правах вільного агента. Чому ФК не зміг фінансово компенсувати втрату лідера команди?

— Із такими запитаннями — до наших керівників. Трансферна політика не в моїй компетенції. Я не купую та не продаю виконавців, а готую та треную їх до найближчого матчу. Відтак не зможу відповісти, бо мені не відомі всі подробиці. Знав, що існувала така можливість, а Дмитро хоче нею скористатися. Відтак пообіцяв, що розмовлятиму з гендиром паном Рафаїловим і президентом паном Геллером, аби його відпустили. Як тренер, розумів, що повинен йому допомогти. Футболіст, який прагне залишити команду, вже не буде тим, яким я хочу бачити. Якби він залишився, вже не було би тієї самовіддачі та гри. Уважаю, з ним учинили по-людськи.

Додам, що розумію Хомченовського: він сумлінно відпрацював п’ять років. Як наслідок, доріс до рівня національної збірної. Щодо «Понферрадіни»: це його вибір, який не можу засуджувати. Можу лише побажати успіху. Головне, щоби Дмитру там комфортно було. Хоча, можливо, він поїхав до сегунди, щоби зробити трамплін для подальшого зростання.

— Із іншого боку, наскільки болісний удар по потенціалу команди — втрата Хомченовського?

— Більше того, за останній рік ми втратили вісім гравців основи: Шунич, Болі, Данило, Білий, Грицай, Вернидуб, Малишев і Хомченовський (дозволю сюди приписати також серба Ігнатьєвича. — Є.Д.). Уважаю й переконаний, що їхній рівень не середній, а вище середнього — ближче до хорошого. Нічого, життя рухається далі. Вочевидь, доведеться працювати з молоддю, щоби «зліпити» з них наших зірочок. Принаймні Петряк сповна скористався можливістю й довірою, яку йому надали. Зараз Іван виступає на гідному рівні, зважаючи, що в нього величезний потенціал, не розкритий до кінця. Не лукавитиму, прощання з хорошим гравцем — це однозначно втрата. Утім, окрім цього, важлива доля людини, його сім’ї, їхнє благополуччя. «Зоря» — одна з тих команд, які перебувають на переправі. У нас немає ні свого стадіону, ні бази — взагалі нічого! Проте ми боремося та працюємо. Вимушені доводити свою профпридатність своїм ставленням і результатами. Поки це вдається. Якщо при цьому футболісти отримуватимуть достойні пропозиції, я засмучуватимусь, але завжди буду на їхньому боці, бажаючи їм подальшого прогресу.

Виступити краще — стрибнути вище голови

— Чи правильно розумію, що заміну Хомченовському шукатимете з власних ресурсів, а не зав­дяки запрошенню вільних аген-
тів?

— Авжеж. До прикладу, маємо юних Луканова та Банасевича. Схоже, робитимемо на них ставку, підпускатимемо до матчів. Безперечно, це — не рівноцінна заміна. Утім, насамперед, це повинні розуміти керівники ФК. Адже це може позначитися на результатах, хоча, сподіваюся, цього не станеться. Отож продовжуватимемо свою боротьбу, котру ми намітили собі із хлопцями, — виступити ще краще, ніж торік. Удасться — буду найщасливішою людиною. За нинішніх умов це буде стрибок вище своєї голови.

— Як, до речі, справи в Тотовицького, котрого цього сезону ще не бачили?

— Сьогодні — перший день, коли він займався в загальній групі. Сподіваюся, за тиждень-другий Андрій поверне необхідні кондиції. Тотовицький — гравець серйозного рівня. Ймовірно, йому вдасться із часом замінити Хомченовського.

— Фахівці одноголосно заявляють, що «Зоря» — претендент на «бронзу». Чи до снаги вашій команді таке завдання?

— Те, що в нас є бажання й горять очі, це — однозначно. А як буде, повірте, мені складно сказати, з огляду на останні події. Очевидно, що буде непросто, позаяк маємо чимало сильних опонентів: «Дніпро», «Металіст», «Волинь», «Ворскла» й «Карпати». Дніпряни якими були, такими й залишилися, зараз це — бренд. Подивіться лише, який склад у Харкові. Відтак потрібно зробити все, щоби витримати таку боротьбу та виступити якнайкраще. Наразі в нашому чемпіонаті багато несподіванок відбувається. Не хочу щось обіцяти, щоби не ввести в оману громадськість і не обманювати самого себе. Давайте поживемо й усе побачимо.

— Чи такі високі сподівання від луганців можуть мати негативний вплив?

— У принципі, в нас досить непоганий склад. Якщо, з Божою допомогою, буде менше травм і дискваліфікацій, то чому би й ні? Загальновідомо, що у футболі може бути все, що завгодно. Ніхто не застрахований від несприятливих обставин. Відтак опускати руки не збираємося. Будемо конкретно боротися за кожний набраний заліковий бал, аби посісти те місце, на яке заслуговуємо.

— Як не крути, фінанси відіграють важливу роль у спорті. Не прошу називати терміни заборгованостей, однак: як економічна складова позначається на психології гравців?

— Принаймні поки що вдається стримувати футболістів. Хлопці все прекрасно розуміють. Удячний їм, що вони залишаються професіо­налами. Можливо, вже завтра все налагодиться, а може, й навпаки. Не хочу нікого дурити. Єдине можу сказати: час лікує. Потрібно дивитися й чекати, а потім говоритимемо предметніше. На даний момент усі сподіваються, що ситуація піде на покращення, а наші заборгованості незабаром ліквідують.

— Напевне, якби «Зоря» таки продовжила свій шлях у Лізі Європи, становище було би позитивніше: Хомченовський навряд чи би кудись прагнув перейти, а на телеправах можна непогано заробити…

— Я з вами цілком погоджуюся, проте що зараз поробиш? Для того, щоби пройти в груповий раунд, бажання повинно бути не лише в команди, а й у всіх складових ФК. Упевнений, тоді буде все можливо.