Головний тренер "Арсеналу-Київ" В'ячеслав Грозний згадав про своє тренерському досвіді в московському "Спартаку". В інтерв'ю "Футбол24" він розповів про те, що потрібно пишатися тим, що в "Спартаку" працював український тренер.
– Чому ви відстоюєте формат чемпіонату із 16-ма клубами?
– Я завжди боровся за 16 команд, але, на жаль, маю мало підтримки. В Україні повинно бути 16 команд, тому що у нас 150 тренерів мають Pro-дипломи. За кордоном нам не дають працювати, штучно нас обмежують. Тренерські профспілки інших команд захищають своїх тренерів і не впускають нас до себе працювати. Наші тренери не гірші, а кращі, і я з відповідальністю це можу казати. Підготовка у нас досить кваліфікована, але профспілки закордонних країн не дають можливість нашим гравцям, під надуманими, скажімо так, причинами, там працювати.
– У 2017-му ви покинули тбіліське Динамо, попрацювавши буквально кілька місяців, хоча підписали контракт за схемою 2+1. Що трапилось?
– Чому кожен повинен знати про всі нюанси між мною і президентом клубу? Справа в тому, що виникли деякі обставини, на які я попросив час. Ми дуже добре працювали, знаходили спільну мову, спілкуємося досі. Але виникли певні обставини в житті, які потребували, щоб я цим займався. Є ще сім’я, є діти, є рідні, є мами, багато є питань, які без тебе ніхто не може вирішити. Ми з президентом поспілкувалися і дійшли до взаємного порозуміння.
– Згодом ви очолили казахський Іртиш…
– Допомагав їм потрапити в єврокубки, але мало хто в Україні про це говорить. Хтось із українських тренерів перемагає за кордоном – говорять місяць. Але на Грозному табу ставлять, тому що "спартаківець". Слухайте, треба пишатись тим, що український тренер працював у московському Спартаку. Багато українців виросли завдяки тому, що я взяв тоді московський Спартак. Це команда високого класу, як і київське Динамо. Ми були конкурентами, суперниками, але не ворогами, у нас чудові стосунки були…
Я у Спартаку цьому залишусь на все життя. Що в цьому поганого? Якщо я 6 років був у московському Спартаку, повинен казати, що мене там не було? Це буде нечесно. Я був у тбіліському Динамо, я був у Софії в Болгарії. Я люблю Болгарію і мене чудово там зустрічають, я вільно володію болгарською мовою. Після опанування болгарської мови мені легко спілкуватися із сербами, македонцями, всіма іншими. Але про це ніхто не пише. Пишуть, що Грозний танцював під лезгінку. То радійте! А у нас посередній тренер виграє десь випадково у "лівому" чемпіонаті закордонному – будуть місяць розповідати, який він великий.
Тому давайте об’єктивно говорити про те, що є. Мені не треба прикрашати нічого, я і сам знаю собі ціну. Там, де я приходив працювати – завжди був результат. Я – перший українець, який приходив у команди Спартак, Тбілісі, Іртиш. Чому ж ви, журналісти, не можете це казати? Вам, певно, забороняють? Тому що я дуже незручний, говорю те, що думаю?
На знамені Спартака, на прапорі було написано: "Можна все втратили, окрім гідності". Це для мене важливо, я так живу. І давайте політичні аспекти відкинемо від спорту, від футболу. Давайте відкинемо, хто на якій мові розмовляє. Я працював три роки на Закарпатті. А чому ми хочемо заборонити людям розмовляти угорською мовою, якщо багато з них – угорці? Державна мова – українська, і державні чиновники повинні розмовляти українською мовою. Але не обов’язково всі люди. Людина має право регіонально розмовляти тією мовою, якою вона хоче.
Ми раніше нормально жили, і ніхто не говорив за мову, церкву, ні за що ніхто не говорив. І був долар по 5 там. Економіка була: наші люди нікуди не їхали, до нас приїжджали відпочивати. А зараз десятки мільйонів українців жебракують по всьому світу. Найкращі українські футболісти від’їжджають, і не тільки найкращі.
Звичайно, що чемпіонат не може бути таким, як раніше. 100 або 1000 осіб приходять на матч. І нікому там не цікаво сьогодні. Але треба працювати. Вам же треба писати статті? Я впевнений: 16 команд на наступний чемпіонат – це дуже правильний крок. Ми просто запізнилися. Ми, скажімо так, повинні були не зменшувати їхню кількість до 12, то є велика помилка.
Я дивуюся: УЄФА прийняв рішення про те, що ми, тренери, маємо право використовувати технічні засоби на лаві і на трибунах, тобто будь-які гаджети. До мене підходить четвертий арбітр і каже: "Вячеслав Викторович, вы не имеете права пользоваться гаджетами". Я відповідаю: "На якій підставі, якщо УЄФА дозволив?" – "Ну, в Україні нам дали команду стежити, щоб тренери не користувалися".
Боїтеся, що я дивитимусь, як судді припускаються помилок? Мене цікавить, як гравці грають на стандартах, мені оперативно треба втрутитись у гру, для чого мені судді? На якій підставі нам, тренерам, це заборонили? Не перешкоджайте нам, тренерам, виконувати свою професійну роботу.
Я не дуже зручна людина, я говорю те, що думаю, і те, що треба для розвитку футболу, а не те, що комусь подобається. Чому у мене ростуть гравці? Тренера характеризують три компоненти: постановка гри, ріст гравців і результат. Все. Я просто чесно живу, чесно роблю свою роботу. І своїх дітей так навчаю.
Читайте также: Вячеслав Грозный: "Только четыре команды из 12 против расширения УПЛ"