УПЛ. Збірна 10-го туру за версією FootBoom

Десятий тур УПЛ не став виключенням, знову був перенесений один матч. Як тільки "Зоря" з "Шахтарем" зіграють, скоріш за все, підсумкова збірна туру буде скорегована.

Воротар

Герман Пеньков (ЛНЗ). Провів вдалий матч проти "Олександрії". Особливо надійність та воротарські чесноти проявив у першій половині гри, коли гості вели гру та небезпечно атакували. У підсумку - закономірна гра "на нуль".

Захисники

Ігор Мединський ("Оболонь"). Оскільки "пивовари" проти "Металіста 1925" грали з трьома центральними захисниками, номінальному хавбеку Мединському довелося закривати всю праву бровку. Зі своїм завданням він впорався, але краще і продуктивніше виглядав, звичайно, при атакуючих діях. Достатньо згадати момент у першому таймі, ще за рахунку 0:0, коли його передача на Краснопіра ледь не призвела до взяття воріт...

Сергій Логінов ("Олександрія"). Через травму центрбек "містян" змушений був пропустити понад місяць, що значно вплинула на надійність оборонних порядків молодої команди Ротаня. Повернення Логінова допомогло "містянам" поставити надскладні питання перед атакою ЛНЗ. Ні Хобленко, ані Прядун не змогли відзначитись бодай однією результативною дією.

Едуард Сарапій ("Дніпро-1"). Центральний захисник встигав не тільки виконувати свої прямі обов’язки, повністю закриваючи форвардів "Вереса", а ще й на напад працював. То зі штрафного потужно проб’є, то на кутовий підключиться. Саме Сарапій видав і класну гольову передачу на Філіппова, відрізавши майже всю оборону суперника.

Дмитро Нємчанінов ("Минай"). Ужгородці побудували у Львові неприступну захисну фортецю, при цьому ключова роль відводилась досвідченому Нємчанінову. Дмитро добре проявив себе в силовій боротьбі, відмінно читав гру, вчасно страхував партнерів. "Рух" любить та вміє атакувати, часто додає у другому таймі, коли суперник діє на межі сил. Але з "Минаєм" такий фокус не пройшов - і одна із причин - це відмінна гра універсала Нємчанінова.

Півзахисники

Вадим Мілько ("Колос"). Не старіють душею ветерани. А ще - тілом. 37-річний Мілько був найкращим на полі, виконав великий обсяг роботи, неодноразово загрожував володінням Ісенка - якби ще забив, взагалі можна було б висувати його в номінанти на звання гравця туру.

Артем Козак ("Полісся"). Тільки за те, що остаточно поховав "Динамо", вже заслужив на місце в збірній туру. Навіть те, що його команда на той момент була в більшості, не применшує заслуг футболіста, адже ще на початку першого тайму міг відправити суперника в нокдаун – не пощастило, за гостей зіграла стійка.

Віталій Буяльський ("Динамо"). Дубль динамівця говорить сам за себе і свідчить не лише про майстернсть Віталія, але й про те, що він був у цей вечір ледь не єдиний в складі киян, хто реально переживав за результат і кому було по-справжньому соромно за те, як грала його команда. А емоційне флеш-інтерв’ю після матчу стало своєрідним криком душі футболіста.

Бені Макуана ("Полісся"). Один з героїв перемоги житомирян, став одним із співавторів вирішального голу, в першому таймі двічі мав шанс сам забити, але на заваді в обох випадках став Бущан. Фактично весь матч тримав у напрузі правий фланг динамівського захисту. Місце в збірній туру більш, ніж заслужене.

Нападник

Ігор Краснопір ("Оболонь"). Якщо забив єдиний і до того ж переможний м'яч - вважайте, герой матчу. Хоча при такій грі 95-й номер киян зобов'язаний був оформлювати щонайменше дубль - моменти в нього були. Ще б реалізацію підтягнути! Над усуненням цього недоліка Краснопір з партнерами, схоже, зосередяться в паузі, що настає.

Пилип Будківський ("Полісся"). Вихід гравця на заміну в другому таймі став початком кінця "Динамо", нападнику знадобилося чотири хвилин, щоб деморалізувати киян в ситуації, коли все або майже все було за гостей. Щоправда, не обійшлося без везіння у вигляді рикошету від Бражка, але це був той випадок, коли щастило тим, хто в цей вечір був сильнішим.