Півтора тижні минуло з того моменту, як "Шахтар" зважився на зміни на тренерському містку, і попрощався з Патріком ван Леувеном. За трохи більше ніж 10 днів у клубі відбулося чимало подій - залучення до тимчасової роботи наставником команди Даріо Срни, переможний матч з "ЛНЗ" в чемпіонаті України, поразка від "Барселони" в Лізі чемпіонів і, врешті-решт, призначення нового керманича – Маріно Пушича. Нагадаємо, "Шахтар" підписав з боснійським тренером контракт до 2026 року. Поділитися думкою про ці події Footboom попросив екс-гравця "гірників", відомого українського експерта Олександра Сопка. І спочатку – про те, чому у "Шахтарі" це сталося, і про ван Леувена.
- Це екстремальна ситуація для "Шахтаря", - зазначив Сопко. – В останні десятиріччя "Шахтар" був стабільним клубом – з кваліфікованим складом, титулами, морально-психологічною атмосферою, стабільністю курсу, фінансами. В цілому – була впевненість у собі. Тобто, була тепла ванна, в якій купалися всі.
Але війна, і всі наступні зміни, негативно позначилися на українському футболі в цілому, а особливо – на клубах-лідерах. Ті команди, які були внизу, вони й до цього виживали, і продовжили це робити. У "Шахтарі" ж ці зміни стали більш помітними. Відбувся відхід кваліфікованих виконавців. Але команда продовжувала грати по старій схемі, прогресу і розвитку, насамперед, тренерської ідеї та гри, – не було.
Коли в "Шахтар" прийшли молоді футболісти, в основному, вихованці клубу з академії, плюс – з інших українських команд, - це було різкою зміною поколінь. "Шахтар" поповнився здібними, однак не змужнілими виконавцями. Це були не футбольні гвардійці, у них ще не сформувався характер. Вони переоцінювали зльоти і не тримали удар при невдачах. Їх несформована психологія ледве дозволяла долати труднощі.
Читай також: "Шахтар" 18 грудня в Токіо проведе благодійний матч
В "Шахтарі" не стало лідерів середнього покоління. Хіба що – Зубков і Матвієнко. Але вони так і не стали повноцінними лідерами, через свої індивідуальні якості. Тому, клубу довелося робити ставку на тих, хто минув свій пік – Степаненка, Ракицького, Чигринського. І це неправильно.
Влітку цього року "Шахтар" попрощався з Йовічевичем. У цьому дійсно була необхідність. Грати у футбол для того, щоб просто здобувати результати – це, звісно, добре, але не було розвитку. В той же час Патрік ван Леувен добре себе проявив в "Зорі". І у "Шахтарі", коли його запрошували, сподівалися, що він дасть команді новий імпульс.
Однак, були дві причини, чому у ван Леувена не склалося у "Шахтарі". Коли тренер працює з молодими футболістами, то з ними потрібно більше спілкуватися, бути педагогом. Нідерландський спеціаліст не мав такої можливості, бо не знав мови. Багато хто з гравців не розуміли його вимог. Чимало було й таких, які не хотіли змінюватися. Ван Леувен вимагав збільшення інтенсивності занять – у всьому, потрібно було більше бігати, більше пахати. Але ці хлопці – з академії, звикли до іншого. Вони звикли до футболу з контролем м’яча і так далі, з дитинства звикли до тої самої теплої ванни, в якій і виросли, коли все добре, все у тебе є. Навіщо ригати, помирати на тренуваннях і слухати цього тренера? Ось так, через нерозуміння виник конфлікт.
Коли цей конфлікт почав впливати на гру, на відносини з вболівальниками і керівництвом, було прийнято рішення пожертвувати тренером. Це був пік… Але потрібно було відновити в команді, у клубі, взаєморозуміння. Я завжди казав, що дуже важливо, щоб у пріоритеті був саме клуб. Тому, відставка Патріка Ван Леувена – логічний крок. Зміни назріли. Те, що не вгадали з тренером, - буває.
В "Зорі" у ван Леувена, дійсно, все виходило. Думаю, так було тому, що у нього під рукою там були інші виконавці, футболісти, готові пахати, у яких було величезне бажання засвітитися, проявити себе і вирватися звідти. Тому вони уважно слухали Патріка ван Леувена, і у "Зорі" був відповідний результат, - зазначив Олександр Сопко.
В наступному матеріалі – продовження розмови. Цього разу – про призначення Маріно Пушича.
