Наставник запорізького "Металурга" - про "Славутич" у другій лізі та "Металург" у прем’єр-лізі.
- Сергію Валентиновичу, взимку ви очолили черкаський ФК. Мета була поставлена однозначно - підвищення в класі. Утім, цього не вдалося досягти…
- Не вийшли чому? Тому що інфраструктура в Черкасах ще не готова для першої ліги. Це внутрішні справи команди. Цим питанням повинно керівництво займатись. Не все ж залежить од головного тренера.
- Тобто через оці причини, а не через фінальний результат, ви залишили стан "Славутича"?
- Ні, тут питання не лише в інфраструктурі. Спочатку, коли мене запрошували, сказав, що допоможу в розвитку клубу, створити бодай якусь мінімальну базу, необхідну для виступів у першій лізі. У мене була домовленість, тому не збирався по закінченні сезону йти, бо попрохали мої черкаські друзі, котрі десять років тому починали займатися клубом. Вони запросили, щоби допоміг вивести черкаську команду на новий рівень, аби вона почала демонструвати той футбол, який цікавий вболівальникам і керівництву. Дав згоду, але за умови: якщо мене другий клуб запрошуватиме очолити команду, а я буду зацікавлений в цьому, то мене безпроблемно відпустять.
Нагадаю, команда втратила чимало залікових пунктів минулого сезону, коли мене ще не було. Звичайно, хотілося в першу лігу. Але є свої об’єктивні та суб’єктивні причини, що змусили нас задовольнитися здобутим місцем у турнірній таблиці.
- Після невдачі у "Славутичі"…
- (Перебиваючи). Чому невдачі?
- Ви не виконали завдання керівництва - вихід у першу лігу. Не кажу, що це цілком ваша "заслуга", проте в біографії залишаться події в Черкасах…
- Ситуації, коли на кожному кроці всі кричали, що "Славутич" повинен грати у сильнішій лізі, не було. Подивіться на турнірне становище, адже розрив між першим і другим місцями значний. Ще можна порівняти, як команда грала восени та весною при мені. Якби тоді мали рівну кількість очок із тернопільською "Нивою", то після цього можна було би про щось говорити, ставити завдання.
- Зрештою, до чого я веду: як після друголігового колективу вдалося очолити команду з "вишки"?
- Тут не варто говорити про те, де й кого я тренував до цього. Керівництво клубу ще під час сезону попередньо в усній формі запропонувало очолити запорізький ФК. Запитали, чи я не проти. Відтак, як прийнято, пройшла низка перемовин, утім я запоріжців повідомив, що лише по завершенні першості зможу поговорити детальніше про мою подальшу долю та плани.
- Чи були ще інші можливості продовжити тренерську діяльність? Окрім запоріжців, хтось іще виходив на вас?
- Так, були. Більше того, не тільки від українських команд. Мав нагоду попрацювати за кордоном.
- Чому ж обрали саме "Металург"?
- Тому що поставлено мету - повернення команди до зразка тих часів, коли вона впевнено виступала у прем’єр-лізі. Думаю, кожен тренер, який уже чогось досягав на своїй ниві (маю на увазі свій сезон із "Севастополем", коли отримав команду на п’ятому місці впродовж сезону та зміг вивести до еліти), хотів би тренувати одну із 16 кращих команд України.
- Знаючи стосунки між Севастополем і Запоріжжям, чи не було факторів, що стримували в ухвалі рішення?
- Робота тренера, незалежно від того, де він працює, вимагає миттєвих результатів. Тому, вирішуючи, про інше думав. Увесь ажіотаж, який був на матчі "Севастополя" з "Металургом", перебільшений. Нині переживатиму лише за матчі моєї команди.
- Як вас прийняли в Запоріжжі? Здається, була розмова із фанатами місцевої команди.
- Так, я спеціально хотів зустрітись із фанатами (або краще сказати - місцевими ультрас), аби поспілкуватися та поговорити про наболілі теми. Пояснив, що така тренерська доля: сьогодні тренуєш тут, а завтра вже змінюєш місце роботи. Мене прекрасно зрозуміли. Тому проблеми в цій площині не виникатимуть.
- Не бентежило, що минулоріч ваша нинішня команда здобула всього одну перемогу та посіла останнє місце?
- Не хочу говорити про те, що було до мене. Мені вистачило лише побачити інфраструктуру та умови для тренування у Запоріжжі. Зараз же хочу зламати цей стереотип, що осів у головах моїх підопічних, нібито вони - найгірша команда чемпіонату. Це потрібно усунути та починати прищеплювати дух переможців, аби гідно виступати та бути корисним місту.
- Улітку відбулося чимало кадрових змін. Ви вже оголосили про підписання 6 гравців. Чи підуть ці зміни на користь команді?
- Повторюся, що не потрібно говорити, що до мене було, чи йшли гравці. Я отримав певну кількість виконавців. Відтак, якщо збираємося вирішувати серйозні завдання, потрібно доукомплектовуватися. Тому й було підписано ще шестеро виконавців. Наразі на контракті перебуває 18 гравців, а потрібно 20–23. Утім, ще є люди на перегляді, дивимося на потрібні нам позиції.
- Скількох нових гравців ще побачимо в "Металурзі"?
- Гадаю, 2–3 ще слід очікувати, з якими укладемо угоди.
- Недавно розпочався сезон. У першому турі запоріжці поступились у рідних стінах маріупольському "Іллічівцю". Напевне, не на такий старт сподівалися?
- Звичайно, ні я, ні футболісти не розраховували на такий підсумок матчу. Однак є свої причини, чому не змогли здобути перемогу. Хоча логічнішим вважаю нульовий рахунок у матчі.
Думаємо вже про наступні поєдинки. Намагатимемося не повторювати помилок, а вчитися на них.
- Упевнені в тому, що зможете зберегти команду в прем’єр-лізі?
- Безсумнівно! Цілком переконаний, що зможу зберегти "Металург" у елітному дивізіоні. Не бачу проблем, які змогли би мені завадити це здійснити.
