Наставник «Ворскли» Сергій Свистун прощається з Селіним і Безусом, але не журиться: каже, є перспективна молодь
— Сергію Володимировичу, чи щось змінилося після того, як дізналися, що з вами «Ворскла» підпише контракт на 2,5 роки?
— Узагалі — нічого. Керівники клубу повідомили, що за підготовку команди взимку відповідаю я. Ось і готуюся до зборів.
— Читав інтерв’ю, де ви сказали, що ваша трансферна політика буде точковою. А втрати можна так охарактеризувати?
— Ну, зараз мені про це складно говорити. Втрати — це практично на сто відсотків Селін та Безус. Їхні трансфери набувають усе більш реальних обрисів.
— Куди їх більше тягне: все ж до Києва чи, як писалося, в Харків, Сімферополь?..
— …Цими питаннями займається керівництво клубу, а тому їх слід переадресувати йому. Зрозуміло, що на місце Селіна та Безуса запрошуватимемо виконавців.
— Запрошення — це, перш за все, повернення з оренди власних футболістів?
— Справді, ті ж Андрій Бацула й Ігор Пердута приєднаються до команди взимку. Дамо шанс молоді. Зрозуміло, що цим, мабуть, не обмежимося.
— А взагалі, як ставитеся до трансферних чуток довкола клубу? Чи є такі, яким можна довіряти?
— Ви ж розумієте, можна писати все, що завгодно, он, приміром, як про наших Безуса й Селіна, а насправді ж, конкретики в питаннях трансферів зовсім небагато… Тому зараз не можу на все відповідати ствердно чи навпаки, адже ще зарано.
— Чи, часом, не зверталися до вас Ребенок й Оберемко з проханням повернутися у «Ворсклу» з «Металіста», де вони не мають ігрової практики?
— Ні, ці двоє не зверталися. Та й хіба мали це робити?
— Сергію Володимировичу, за яким принципом будується трансферна політика «Ворскли»: це — суцільна довіра агентам чи масштабні оглядини великої кількості кандидатів, або ж ставка на перевірених виконавців?
— Усе маю бачити на власні очі. Бо ті відеонарізки, ви ж розумієте, за великим рахунком, дурниця, адже на них зібрані найкращі фрагменти гри. А це, певною мірою, фальсифікація…
— Чи правильно розумію, що орієнтація на молодь — філософія «Ворскли»?
— Абсолютно. Якщо не даватимемо шансу власним вихованцям, то як вони заграють? І де? Зрештою, на якому рівні?
— А вас, як, у першу чергу, амбіційного фахівця, це влаштовує? Ми ж обидва розуміємо, що результат і молодь — далеко не завжди тотожні поняття…
— Поки мене це влаштовує. Скажу більше: подобається працювати з молодими. Тут справа в чому: спочатку дамо шанс своїм, а якщо вони не справляться, думатимемо над залученням виконавців збоку.