Голкіпер луцької «Волині» Сергій Літовченко - про перемогу в матчі з "Іллічвцем".
- Сергію, тобі довелося раптово виходити в гру з лави запасних. Як вдалося вловити настрій матчу?
- Я непогано розім’явся на розминці перед матчем. Вийшов в гру передусім психологічно готовим до неї. Адже якщо ти в заявці то мусиш бути так само концентрованим, як і футболісти, які в основі. Відразу відбив складний штрафний і це додало впевненості.
- Розкажи про цей момент, адже штрафний призначили на останніх хвилинах першого тайму і ми могли пропустити гол «у роздягальню»…
- Він не настільки хитрий був, скільки сильний. Довелося працювати по мячу щоб хоч якось його відбити. Такі м’ячі взагалі небезпечно ловити, слід відбивати подалі від воріт чи на кутовий.
- Що тобі порадили тренери у перерві, зокрема наставник воротарів Сергій Чабан?
- Порадив спокійно грати, думати над кожним моментом, не робити поспішних рішень, не вибігати у зайвий раз з воріт, підказувати захисникам. Поле було в’язким, тому захисникам інколи було важко встигнути за проникаючими пасами гостей.
- В середині другого тайму здалося, що «Волинь» почала притискатися до власних воріт. Чому?
- Нас кілька разів притискали до своїх воріт у другому таймі. Можливо, вплинуло грузьке поле, адже щодня в Луцьку йшли дощі і в атаку важкувато переходили. Тримали у думці й те, що кожне очко нині на вагу золота, тому думали передусім про мінімум ризику. Зберігали спокій біля своїх воріт, а попереду вже як вийде. Вийшло забити один гол.
- У тих моментах, коли виходив на твої ворота Майкон, «Волині» поталанило?
- Я діяв по ситуації. Реагував по мячу, тому спрацював вдало. Коли Майкон перекидав мене, то влучив в руку, іншого разу я зменшував кут обстрілу і Майкон не влучив у дальній кут.
