Головний наставник «Колоса» розповів про успішний виступ на Меморіалі Макарова, справи команди та стосунки з президентом клубу.
— Пане Руслане, вітаємо вас із виходом до півфіналу Меморіалу Макарова. Скажіть, чи вбачали такий успішний результат своєї команди з початку турніру?
— Якщо відверто, не сильно сподівався на такий результат. Справа в тому, що ми зібралися командою 9 січня, і футболісти почали отримувати досить солідні навантаження. Зазначу, ми не планомірно готувалися саме до цього турніру, бажаючи набирати форму поступово.
— Тобто, для вас оце такий приємний сюрприз?
— Не те, щоби це була якась приємна несподіванка, з перших матчів ми грали із хорошими суперниками, й нам просто вдалося вдало «увійти» у цей турнір. Саме завдяки першим матчам змогли належно налаштуватися на подальшу боротьбу в змаганнях. Ось і все. Надалі ж нам траплялись усе сильніші і сильніші опоненти, яких нам, на щастя, вдалося пройти.
— Мабуть, післяматчева серія пенальті у чвертьфіналі проти Асоціації футболістів-професіоналів України забрала у вас чимало нервів?
— Це було таке дійство, котре нікого вже не залишило байдужим. Навіть отих уболівальників, які зібралися на трибунах. Про тренерів, президентів, директорів команд я взагалі мовчу. Звичайно, коли тричі твоя команда фактично висить на волосинці від програшу, та голкіпер команди все ж виручає в найскладніших моментах, це незрівнянні почуття. Думаю, що саме таким чином і зміцнюється колектив, коли всі виручають одне одного.
— Які ваші загальні враження від цьогорічного турніру?
— Лише позитивні. Цього року склад учасників став набагато сильнішим, адже підібралися дуже підготовлені команди. До того ж, нині стало більше вільних футболістів, які приєдналися до багатьох колективів на цьому турнірі. Однак переконаний, наша група все ж виокремлювалася на тлі інших. У нас, фактично, кожна гра була важливою і складною. Окрім цього, слід враховувати й доволі щільний графік. Майбутня півфінальна зустріч стане вже сьомим поєдинком для нас на турнірі за останні дні. Для будь-якого спортсмена це велике навантаження.
— Але найскладніші матчі ще попереду?
— Тяжкі матчі вже були. Повірте, вони забрали дуже багато емоцій у футболістів. Найголовніше — це емоційне тло для гравців. Уже на сьомий-восьмий матч важливо віднайти саме якісь емоції, фізичні сили й так уже майже не відновити в такому темпі. Тут усе більшу роль починає грати налаштування, психологія.
— Кого вам удалося зустріти зі старих знайомих на цьогорічному Меморіалі?
— Було дуже приємно побачити старих друзів, які приходили мене підтримати впродовж турніру. Багато хто з моїх друзів мешкає в Києві, дехто — з інших міст… Були навіть товариші з Донецька, що прикметно, враховуючи нинішню ситуацію в нашій державі. Окрім цього, було надто приємно, коли про нашу команду схвальними словами відгукувалися легендарні футболісти, на яких я ще у своєму дитинстві з батьком ходив на стадіон. Це й Олексій Михайличенко, й Вадим Євтушенко, й Володимир Мунтян… Для них наша команда — це сенсація турніру.
— «Колос» солідно прогресує останнім часом, навіть подав заявку на участь у другій лізі з наступного сезону. Чого ще бракує команді, щоби у хороших кондиціях розпочати наступний сезон серед професіоналів?
— Зазначу, що все робиться поступово. Керівництво клубу (і директори, і президент) поступово все покращує в команді, наприклад, інфраструктуру. Одне слово, все робиться правильно і своєчасно. Головне, зараз утримати своїх футболістів, а то вони щось почали користуватися надто сильним попитом…
— Ви переглядали когось уже на цьому турнірі?
— Переглядали, але хотілося би зрозуміти, як оці виконавці виглядатимуть у нашій команді. Адже в кожного тренера свій підхід до гри й до гравців…
— Якщо вашій команді вдасться дістатися фіналу (розмова відбувалась у неділю. — В. Б.), що скажете футболістам перед початком гри?
— Скажу, що… Це — секрет. Ми вже пройшли такий шлях, тому не думаю, що футболістам треба буде щось говорити. До того ж, нам усе одно проти кого грати, бо суперник однозначно буде сильним. Знову ж таки, буде більше вирішувати саме психологія, бо всі витратили вже чимало сил.
— Футболісти можуть розраховувати на якісь бонуси від керівництва за вдалий виступ на цих змаганнях?
— У нас, власне, президент ніколи не ображає футболістів. Тому справа за ним, і він така людина, що завжди підтримає футболістів, і піде їм назустріч.
— Можете пригадати, який був найпам’ятніший подарунок для гравців од президента?
— Можливо, це приватні справи клубу: коли мене ще не було в команді, він якось заплатив футболістам преміальні після поразки. Він уважав необхідним саме підтримати гравців у той момент, коли вони пригнічені. Думаю, це був дуже щирий і солідний крок.
Володимир Бобир