Головний тренер "Шерифа" Юрій Вернидуб вступив до лав Збройних Сил України. В інтерв'ю FootBoom 56-річний коуч розповів про те, як наважився на такий крок, чи сприйняли такий розвиток подій його роботодавці, та висловив своє ставлення до президента країни-агресора Володимира Путіна.
- Бачив фото, на якому ви стоїте у військовій формі. Вступили до лав тероборони?
- Ні, до ЗСУ.
- Підписали контракт?
- Поки що нас формують в артбригаду. Коли поїдемо – не знаю. Може, вже сьогодні чи завтра. Куди – теж невідомо. Я в строю і готовий захищати Україну.
- Коли почули, що в нашій країні сталася велика біда, як сприйняли цю страшну звістку?
- Ми якраз перебували у Португалії, де повинні були зіграти з "Брагою" у Лізі Європи. 23 лютого "Шериф" прилетів на гру, провели передматчеве тренування, а вже наступного дня, приблизно о 4:30 ранку мені зателефонував син і сказав, що Росія почала широкомасштабний наступ на Україну. Я був у повному шоці. Думаю, це також вплинуло на нашу гру з "Брагою". Хоча своїх футболістів я налаштовував, намагався і сам триматися. Дякую хлопцям, вони мене підтримали. Усі без вийнятку.
Після матчу підійшов до генерального директора "Шерифу" Важи Тархнішвілі і сказав йому, що по прильоту до Молдови поїду в Україну до своєї сім'ї. Адже мої рідні знаходилися у Запоріжжі.
Кишинів закрили, тому "Шериф" летів у Молдову через Румунію, а вже звідти добиралися автобусом. Це зайняло багато часу. 25 лютого о другій половині дня приїхали до Тирасполя. Я одразу подзвонив і домовився, щоб мене забрали з Одеси.
26 лютого о 7:00 я виїхав з Тирасполя і біля 18:00 був уже в Запоріжжі. Ось так все відбувалося. Приїхав додому, переночував, а наступного дня пішов у воєнкомат. Прийняв таке рішення... Я ж розумію, що Бог усіх туди відправить. Це мій вибір, по-іншому бути не може.
- Як відреагували у "Шерифі", що ви вступили до лав ЗСУ?
- У клубі поки що цього не знають. Сьогодні повідомлю. Я їм говорив ще тоді, що у нас не випускають з країни чоловіків, бо оголосили загальну мобілізацію.
Рано чи пізно керівництво "Шерифа" все одно дізнається, що я пішов боронити Батьківщину. Сьогодні планую поговорити з генеральним директором Тархнішвілі, стосовно ситуації, яка склалася.
Думаю, Важа Едуардович мене зрозуміє, адже він пройшов те саме, що наразі відбувається в Україні. Він грузин, у 2008 році Росія розпочала війну проти його країни. Тому він як ніхто інший мене розуміє.
Керівництво "Шерифа" запропонувало, щоб я перевіз до Молдови свою сім'ю. Але коли я їхав у Запоріжжя і побачив, скільки людей залишає нашу країну у цей складний час... Це катастрофа. Тому вирішив не робити так, як вони, не піддаватися панічним настроям. Уся моя родина знаходиться у Запоріжжі.
- Хтось ще із українських тренерів чи футболістів пішов воювати з агресором? Не чули?
- Навіть не знаю. Читав про боксера Василя Ломаченка, який вступив до територіальної оборони. Щодо інших - нічого не чув.
- Хто переможе у цій війні?
- Тільки ми, а хто ж іще? Ви ж бачите, як б'ються українці! Думаю, Путін жалкує про те, що він наробив. Адже те, як об'єдналася українська нація - дорого коштує. Бачу, скільки нас тут у Запоріжжі, які готові воювати - усе місто! Таких людей дуже багато. Тому воєнкомати наразі під величезною напругою. Це ж усіх треба оформити та організувати... Наприклад, нас сформували у відділення та бригади. Все у нас буде добре. Україна - понад усе! Перемога буде за нами!
- Страх відчуваєте?
- Мені 56 років, кого мені боятися? Навпаки, я прожив життя. У мене є страх за дітей, онуків, дружину, усіх родичів.
- Що б ви побажали агресору?
- Путін хотів цього, але він ніколи не стане імператором усього світу. Він - копія Адольфа Гітлера. Я колись їх порівнював. Російські пропагандистські ЗМІ - це гебельсівщина. Путін і його всі ручні журналісти - тут Гебельс взагалі перевертається у гробу! Навіть він собі не міг дозволити того, що показує російське телебачення.
У мене просто немає слів. Путін - це скотина, виродок та вампір у одному флаконі. Правильно кажуть: Путін, пішов ти на х#р!
