По завершенні поєдинку юніорських команд «Карпат» і «Динамо» старший тренер «зелено-білих» Ігор Йовічевіч поділився своїми враженнями від гри з Інформаційним центром клубу.
– Гра вийшла не простою. Знали, що суперник дуже міцний, дуже потужний, пропускає зовсім мало голів. Це факт, який ми враховували при підготовці до матчу. План на гру полягав у тому, щоб команда діяла якомога агресивніше і щоб наскільки могла, закрила матч вже в першому таймі – на це ми також розраховували. Коли рахунок 0:0, команда київського «Динамо» дуже дисципліновано грає. Коли ж вона програє в рахунку, тоді трішечки починаються дірки. На це ми і розраховували, так і вийшло в другому таймі.
Хлопці зрозуміли цю гру. Особливо в другому таймі у нас було багато нагод. Думаю, ми зробили все можливе, щоб не тільки вирівняти гру і зрівняти рахунок, а й виграли матч. Ми пропонували футбол, пропонували цікаву гру, проводили багато атак через фланги, через кількісну перевагу та через удари. Думаю, що це була для вболівальників дуже цікава гра. Звичайно, що в підсумку 2:2, можливо, не влаштовує мене як тренера, бо хотів виграти дуже сьогодні. Але так, як вийшла гра і ми лише в останні хвилини зрівняли рахунок, думаю, що це, як перемога.
Пам’ятаю, в першій грі з «Динамо» у нинішньому сезоні «Карпати» після 0:2 виграли 3:2 в Рава-Руській. Потім другий матч програли в Києві 0:1 і там же 1:3 вже в фінальному турнірі. Тобто, хотіли сьогодні зробити якийсь крок вперед. Можу сказати, що по грі ми зробили крок вперед. По рахунку, можливо, ні. Але мене не цікавить рахунок. 2:2 чи 1:2 – те саме задоволення було б присутнє в моїй душі від гри моєї команди.
– Чи прирівнюється нічия з «Динамо» до перемоги?
– Це «Динамо» Київ чи «Шахтар», «Іллічівець», я рахую гру сьогодні. Як вийшла гра і ті моменти, що ми напрацювали на тренуваннях, виходило це чи ні – це мене цікавило. Не тому що це гра з «Динамо» Київ, мені без різниці хто грає – чи «Волинь», чи «Динамо» Київ.
– Ви забили і одразу пропустили. Чому?
– Це є ключ, який одразу відобразився на психології футболістів. Вони молоді. Вони трошки не стабільні, не можуть зразу перебороти і стабілізувати себе. Тому, поки вони шукали себе, свій психологічний стан, привезли і той другий гол і на перерву пішли з рахунком 1:2.
«Динамо» не створило нічого, щоб ми поступилися по грі, або подумали, що вони краще за нас володіли м’ячем. Просто якимось певним розіграшем самі собі «наварили» два гола і тому ми шукали себе.
У перерві спокійно поговорили про другий тайм, ще раз на дошку поставили той план гри, який ми думали, що сьогодні може вийти. І так зрештою й вийшло. Тільки що не реалізували багато моментів раніше, до самого пенальті.
– Що таке особливе ви сказали хлопцям в роздягальні?
– Просто їхній характер є такий, що відображає той герб, який ми несемо на футболці. Леви – це тварини, які не бояться, які йдуть до кінця, навіть коли програють. Я знаю, що вони будуть віддати все можливо, щоби виграти матч. Якщо в більшості матчів будемо грати з таким характером, з таким бажанням, то більше зможемо обіграти суперника.
– Як хлопцям після Рава-Руської грати на такому стадіоні, як «Арена Львів»?
– Можливо, перед самим початком матчу якась перенапруга існувала. Граємо на такому стадіоні і родичі всі тут, і керівництво – всі приїхали, напевне. Трошки психологічний тиск мав місце. Не тому, що грали з «Динамо» Київ, а просто самі себе «перегрузили» і вийшов початок матчу не настільки активний, наскільки ми хотіли. Але загалом, я думаю, наші вболівальники отримали задоволення.
Сьогодні ми пропонували супернику атакуючу гру і загалом кінцевий результат 2:2 смакує, як перемога. Рухаємось далі, йдемо на Харків і боремося за перше місце.
