Головний тренер "Брайтона" Роберто Де Дзербі розповів про принципи своєї роботи та пригадав період кар'єри у "Шахтарі".
- Я не хочу бути вчителем життя. Але в мене є правила, з якими я не йду на компроміс. Одне з найважливіших - перед тренером стоїть людина, і досягти високого рівня гри можна тільки тоді, коли між мною і моїми гравцями є зв'язок, повага, довіра. Треба бути чесним та зрозумілим.
Не хочу, щоб люди вважали мене супергероєм. Я людина. Тож можу помилятися в роздягальні. Але я прошу вибачення. Коли один гравець грає менше, ніж інший, і коли я вирішую, що футболіст повинен піти з команди. Але це моя робота.
Моя остання помилка? Намагаючись пояснити, яку позицію потрібно займати моєму гравцеві, я штовхнув свого помічника Енріко Вентуреллі і він упав. Один гравець розплакався від сміху.
Я прагну до досконалості, а досконалості не існує. Тож моя робота ніколи не закінчена. Багато тренерів трохи божевільні, і я, можливо, один із найбожевільніших.
У перші дні війни в Україні у мене була лише одна одержимість - допомогти моїм бразильським футболістам. Ти думаєш, що війна далеко звідси, що вона неможлива, але коли ти побував там, то розумієш, що це не так.
Мені шкода за війну, за український народ, за мій досвід з тими гравцями. Ми могли б стати фантастичною командою. Потенціал був безмежний. Ми могли б дійти до чвертьфіналу Ліги чемпіонів.
У "Шахтаря" є можливість виграти Лігу чемпіонів. Коли "Лестер" тріумфував у Прем’єр-лізі - це було найкраще у футболі. Якщо ви закриєте ці мрії для маленьких команд, ви можете закрити футбол для мене, - цитує Де Дзербі Daily Mail.
