Сезон-2023/2024 міг подарувати найцікавішу в епоху Прем’єр-ліги розв’язку у чемпіонській гонці. Протягом більшої частини турнірної дистанції на титул претендували три команди, які йшли практично нога в ногу: "Ліверпуль", "Арсенал" і "Манчестер Сіті". Проте "мерсисайдці" не витримали шаленого темпу і за кілька турів до завершення вибули з гонки, а боротьба за "золото" знову розгорнулася між "канонірами" і "містянами", та тривала до останнього туру.

А втім, інтриг та цікавинок сезону, що закінчився, не бракувало. У підсумковому матеріалі розповідаємо про головні події, тенденції, відкриття і розчарування АПЛ-2023/2024.

"Манчестер Сіті" пише історію

Коли Пеп Гвардіола очолив "Манчестер Сіті", сумнівів у його тренерському таланті не виникало – здобутки в попередніх клубах, передусім "Барселоні", красномовно говорили самі за себе. З фінансовими можливостями еміратських шейхів було зрозуміло, що іспанець обов’язково приведе "містян" до здобуття кількох трофеїв. Проте Пепу Гвардіолі все одно вдалося здивувати. Іспанець перевершив всі очікування – мабуть, навіть власників "Манчестер Сіті". За кілька років він перетворив манчестерський клуб на домінуючу силу в англійському футболі. 

Численні невдачі, які спіткали "Манчестер Сіті" в першому колі, команда Гвардіоли з лихвою компенсувала у другому: з 6-го грудня "містяни" не зазнали жодної поразки, а в кінцівці чемпіонату видали потужний спурт (вісім перемог поспіль), який вже став їхньою характерною рисою.

У підсумку манчестерці на два очки випередили "Арсенал", який суттєво додав у порівнянні з минулим сезоном і також бездоганно пройшов кінцівку сезону. "Чемпіонським" моментом для "Манчестер Сіті" цього разу став сейв Штефана Ортеги, який на 87-й хвилині передостаннього матчу за рахунку 1:0 на користь "містян" виграв дуель у форварда "Тоттенгема" Сон Хин Міна. Титул "Манчестер Сіті" здобув вчетверте поспіль, чого в епоху АПЛ досі нікому не вдавалося, і вшосте за останні сім років – фантастичне досягнення, враховуючи величезну конкуренцію в лізі.

Читай також: Едерсон може продовжити кар'єру в Саудівській Аравії

Закінчення епохи Юргена Клоппа

Один чемпіонський титул, перемога в Лізі чемпіонів і клубному чемпіонаті світу, Суперкубок УЄФА, Кубок і Суперкубок Англії, а також два Кубка англійської ліги за вісім з половиною років роботи: чи достатньо у Юргена Клоппа "регалій", щоб розраховувати на місце в пантеоні найкращих тренерів в історії англійського футболу? Це питання ще довго залишатиметься темою гарячих дискусій на англійських футбольних форумах. Проте, що стосується безпосередньо історії "Ліверпуля", відповідь однозначна.

До приходу Юргена "Ліверпуль" був середняком АПЛ, який лише мріяв про відродження колишньої величі. Починаючи з сезону-2006/2007 і до призначення німця "червоні" здобули лише один Кубок англійської Ліги, а з 2010 року тільки одного разу кваліфікувалися до Ліги чемпіонів. У порівнянні з іншими представниками "великої шістки" "Ліверпуль" мав досить обмежені фінансові можливості, що значно ускладнювало процес повернення на провідні ролі в англійському футболі. Більшість гравців, згадати хоча б приклади Фернандо Торреса, Луїса Суареса і Філіппе Коутінью, розглядали "мерсисайдців" виключно як своєрідний трамплін у більш заможні та успішні клуби.

Успіхи, яких досягнули "червоні" під керівництвом Клоппа, в кілька разів підняли вартість клубу і його активів, значно покращили фінансове становище, що дозволило побудувати нову тренувальну базу і збільшити місткість "Енфілда". "Ліверпуль" в усіх відношеннях знову став топ-клубом – конкурентоспроможним як з точки зору результатів, так і з точки зору привабливості для футболістів. Тому Юрген Клопп в "Ліверпулі" - це не історія про титули. Це історія становлення топ-клубу, формування фундаменту для подальших успіхів команди. І тут напрошується паралель з Біллом Шенклі, який з 1959-го по 1974-й роки здійснив подібний масштаб змін. Саме на фундаменті, закладеним легендарним шотландцем (за 15 років "лише" тричі виграв чемпіонат Англії), своїх успіхів досягнув інший знаковий тренер в історії "Ліверпуля" Боб Пейслі (6 чемпіонських титулів, 3 Кубка європейських чемпіонів).

Читай також: Daily Mail: Гвардіола залишить "Манчестер Сіті" влітку 2025 року

"Астон Вілла" повертається в Лігу чемпіонів

"Астон Вілла" - це ще один англійський гранд, який на довгі роки зачаївся у темряві, терпляче очікуючи сприятливого моменту і правильної людини на чолі, щоб вийти з неї. Зважаючи на попередній досвід роботи в Прем’єр-лізі ("Арсенал"), який на Туманному Альбіоні прийнято вважати негативним, призначення Унаї Емері створило величезну хвилю скептицизму стосовно перспектив команди. На той момент "леви" перебували на відстані лише одного очка від зони вильоту. Здавалося, що енергійний і прогресивний футбол, який сповідують команди іспанця, не підходить для гравців "Астон Вілли", і тому може здійснити згубний вплив. Натомість вже у першому ж неповному сезоні, не відходячи від своїх принципів, Унаї Емері вивів "левів" в єврокубки, а в другому – повернув їх у Лігу чемпіонів, чого в Бірмінгемі чекали 41 рік.

Протягом сезону "Астон Вілла" двічі здолала колишню команду іспанського тренера – "Арсенал", чим фактично позбавила "канонірів" чемпіонства. Також варто відзначити, що "леви" перемогли "Манчестер Сіті" і в середині чемпіонату йшли серед лідерів. Паралельно з успіхами на внутрішній арені "Астон Вілла" процвітала в Лізі конференцій, в якій дісталася півфіналу. Можна лише гадати, яких висот могла б досягнути команда в нинішньому сезоні, якби не епідемія травм і досить обмежений кадровий потенціал.

Прорив в Лігу чемпіонів відкриває перед бірмінгемцями багато нових можливостей. Хто знає, можливо, в персоні Унаї Емері "Астон Вілла" отримала свого Клоппа – спеціаліста, який трансформує клуб і поверне йому минулу велич.  

Безлад в "Челсі"

Два роки минуло відтоді, як Тодд Болі придбав "Челсі". "Ми збираємося побудувати довгостроковий проект. Вболівальникам потрібно набратися терпіння", - неодноразово заявляв американський бізнесмен. Проте сам не вирізняється терплячістю або ж не розуміє, що з такою молодою командою, яка зараз підібралася на "Стемфорд Брідж", жоден тренер не дасть йому миттєвого результату.

Читай також: "Ліверпуль" готовий підписати бразильського хавбека "Аталанти"

З початку минулого сезону клуб витратив на трансфери понад 1 мільярд фунтів стерлінгів. Шалена трансферна політика спричинила хаос на футбольному полі і поза ним. "Челсі" з легкою душею відпустив Матео Ковачича, Кая Гаверца, Крістіана Пулішича і Рубена Лофтус-Чіка, кожен з яких досяг успіху на новому місці. Хорватський півзахисник став чемпіоном Англії у складі "Манчестер Сіті", німецький універсал розкрився в "Арсеналі", а німець з англійцем стали лідерами "Мілана". Саме таких гравців – з лідерськими якостями і вже досить багатим досвідом – не вистачало "Челсі" у сезоні, що завершився. Команда Маурісіо Почеттіно була психологічно нестійкою, їй бракувало "вожаків" на футбольному полі, якими свого часу були Джон Террі і Френк Лемпард – лідерів, які в скрутну хвилину поведуть партнерів за собою.

Жодних висновків, схоже, не зроблено. Влітку "Челсі" знову збирається суттєво витратитися на кількох молодих виконавців (зокрема на 17-річного Естевана з "Палмейрасу"). Натомість клуб планує розпрощатися з Конором Галлахером – вірним вихованцем академії, який був ледь не найстабільнішим гравцем команди.

Наразі політика Тодда Болі нагадує прихід в "Евертон" Фархада Моширі, який також розкидався грошима на трансферному ринку. Найближчими роками "Челсі" ризикує повторити долю ліверпульського клубу, який через фінансові проблеми ледь не вилетів в Чемпіоншип. За винятком Коула Палмера, жодна інвестиція нового власника "Челсі" не виправдала себе – принаймні поки що.

З фінансової точки зору наступний сезон обіцяє стати визначальним для лондонського клубу. "Челсі" необхідна Ліга чемпіонів, а точніше – призові від участі в головному клубному турнірі Європи. І "Челсі" потрібно, щоб дороговартісні придбання нарешті почали розкриватися. Маурісіо Почеттіно був підходящим кандидатом, щоб гарантувати "синім" виконання обидвох завдань. Через епідемію травм аргентинець постійно недораховувався кількох гравців основи. У подібних умовах про формування і награвання кістяка не могло бути й мови. Та попри всі проблеми Маурісіо Почеттіно налагодив командну гру і стабілізував виступи. Після "боксінг дей" "Челсі" за набраними очками став четвертим, що є свідченням очевидного прогресу, а 9-матчева безпрограшна серія, протягом якої "сині" набрали 21 очко, забезпечила команді вихід в Лігу Європи. Тобто завдання на сезон аргентинець виконав, але для Тодда Болі цих аргументів виявилося недостатньо. Тепер "Челсі" ризикує відкотитися назад – в умови, в яких перебував перед початком сезону: "сині" отримають нового тренера, який почне перебудовувати команду на свій лад, а це потребує часу.

Читай також: "Челсі" запросив у "Лестера" офіційний дозвіл на переговори з Енцо Марескою

Найгірший сезон "Манчестер Юнайтед"?

Напевно, неможливо дати однозначну оцінку виступам "Манчестер Юнайтед". З одного боку, "червоні дияволи" вдруге поспіль завершили сезон з трофеєм, яких після відходу сера Алекса Фергюсона назбиралося небагато. З іншого боку, епізодичні успіхи, зокрема й перемога у фіналі Кубка Англії над "Манчестер Сіті" (2:1), протягом всього сезону лише маскували масштаб проблем команди, а не свідчили про певний прогрес. Достатньо лише поглянути на цифри: восьме місце, 14 поразок і 58 пропущених м’ячів – це найгірші показники "манкуніанців" в епоху Прем’єр-ліги. За допущеними ударами по власних воротах "червоні дияволи" взагалі стали другою найгіршою командою після "Шеффілд Юнайтед". Не забуваємо й про ганебний виліт із Ліги чемпіонів: останнє місце у далеко не найскладнішій групі з лише 4 очками і аж 15 пропущеними голами.

Очевидно, що "Манчестер Юнайтед" суттєво деградував у порівнянні з минулим сезоном. Проте перш ніж кидати каміння в Еріка Тен Гага зважте на труднощі, з якими зіштовхнувся нідерландець. По-перше, це кадрові проблеми в захисті: практично весь сезон команда провела без профільного лівого захисника, адже Люк Шоу і Тайрел Маласія майже не залишали лазарет. Схожа ситуація й з центральними захисниками: Лісандро Мартінес і Рафаель Варан, які раніше складали основну пару, провели в АПЛ 11 і 22 матчі відповідно, а їхній перший змінник Віктор Лінделеф – 19. Протягом більшої частини турнірної дистанції Тен Гагу довелося робити ставку на Гаррі Магвайра, на якого перед початком сезону тренер взагалі не розраховував. Ба більше, вийшло так, що найбільше матчів в АПЛ серед центральних захисників провів ветеран Джонні Еванс (23), який попервах просто підтримував форму в клубі, а на певному етапі нідерландцю довелося перевести в центр захисту Каземіро.

Читай також: Михайло Мудрик - у рейтингу найшвидших гравців із топ-5 ліг Європи

Та й це ще не все! Придбаний у "Челсі" Мейсон Маунт, на якого покладалися величезні надії, більшу частину сезону також провів в лазареті (відіграв в АПЛ 14 матчів). До того ж Тен Гаг зіштовхнувся з різким погіршенням форми Бруну Фернандеша і Маркуса Рашфорда. І якщо португалець після Нового року повернувся до своїх високих стандартів, то англієць так й залишився блідою тінню самого себе зразка минулого сезону.

І наостанок варто відзначити, що Кубок Англії – не єдиний здобуток "Манчестер Юнайтед". Кадрові проблеми і погіршення форми лідерів стали рушійною силою стрімкого прогресу молодих футболістів. Справжнім відкриттям сезону став Коббі Мейну, який у 18 років став ключовим гравцем команди в центрі поля і заслужив виклик в національну збірну Англії. Суттєво додав у порівнянні з попереднім сезоном Алехандро Гарначо.

Коул Палмер – найкращий трансфер сезону

"Арсенал" влучив у самісіньке яблучко, запросивши Деклана Райса і Кая Гаверца. "Ліверпуль" зірвав джекпот, за "смішні" 35 мільйонів фунтів викупивши у "Брайтона" Алексіса Мак Аллістера. Проте за співвідношенням ціна/вплив на результати найбільше виграв "Челсі" з трансфером Коула Палмера.

Все вказувало на те, що Палмер повторить шлях Філа Фодена в "Манчестер Сіті". Пеп Гвардіола планомірно підводив талановитого англійця до першої команди. Новий сезон Коул розпочав з голу "Арсеналу" в матчі за Суперкубок Англії, а потім розписався у воротах "Севільї" в грі за Суперкубок УЄФА. Здавалося, що Палмер готовий до прориву і буде важливою складовою ротаційних схем іспанського тренера. Тому його перехід в "Челсі" став великою несподіванкою для футбольної спільноти Англії. Трансфер передусім був зумовлений необхідністю дотримання правил фінансового фейр-плей, з чим у "Манчестер Сіті" виникли проблеми після придбань Йошко Гвардіола, Матеуса Нуньєша, Матео Ковачича і Жеремі Доку на загальну суму 240 мільйонів фунтів стерлінгів.

Читай також: Журналіст: "Челсі" не призначатиме головним тренером Аморіма

А втім, за даними англійської преси, рішення відпустити Палмера ухвалив особисто Гвардіола. Повідомлялося, що Коул не відповідав профілю футболіста, з якими воліє працювати іспанський тренер – мовляв, англієць має "занадто волелюбний характер" і потребує свободи на полі. Власне у "Челсі" Палмер й отримав повну свободу для своєї креативності, що втілилося у 22 голи і 11 результативних передач, та принесло йому статус найрезультативнішого гравця сезону в АПЛ.

Кінець VAR?

Поява відеоасистентів повинна була мінімізувати вплив суддівських помилок на результати матчів. Натомість робота VAR з кожним роком викликає все більше суперечок, а цього сезону взагалі не витримувала жодної критики. Чого лише вартий чистий гол форварда "Ліверпуля" Луїса Діаса у ворота "Тоттенгема", який був скасований через непорозуміння між арбітром в полі і відеоасистентом.

За даними комісії KMI (Key Match Incidents), загалом в сезоні 2023-2024 була допущена 31 помилка, пов’язана з роботою VAR.  PGMOL в особі Говарда Вебба неодноразово доводилося вибачатися за інколи абсурдні рішення своїх підопічних, від чого клубам легше не ставало. "Вулвергемптон" - один із найбільш постраждалих через помилкові рішення арбітрів клуб – навіть подав до Прем’єр-ліги резолюцію за скасування VAR. Ініціативу "вовків" підтримали ще кілька клубів, але необхідної кількості голосів (14), за даними англійських ЗМІ, вони не мають. Доля VAR в Прем’єр-лізі визначиться 6 червня.

Турнірна таблиця АПЛ без помилок VAR

Найбільше досягнення Шона Дайча

Кілька років тому Шон Дайч вивів скромний "Бернлі" в єврокубки. Проте своїм найбільшим досягненням в тренерській кар’єрі 52-річний англієць вважає збереження "Евертону" прописки в Прем’єр-лізі. І це справді виняткове досягнення, зважаючи на обставини, в яких довелося працювати Дайчу.

Хаотична трансферна політика Фархада Моширі завела клуб із Ліверпуля у фінансову яму. Можливості "Евертона" на трансферному ринку дуже обмежені. "Іриски" змушені шукати посилення переважно серед вільних агентів і гравців, доступних для оренди, і не здатні втримувати лідерів, що суттєво ускладнює комплектацію складу. Ба більше, через порушення правил фінансового фейр-плей команда була позбавлена восьми очок в сезоні.

Читай також: Антоні Мартьяль оголосив, що залишає "Манчестер Юнайтед"

В середині турнірної дистанції "Евертон" видав серію із одинадцяти матчів без перемог: тоді здавалося, що вже ніщо не врятує команду від першого в історії вильоту з АПЛ. Проте Шон Дайч був інакшої думки. Продовжуючи дотримуватися свого "вертикального стилю", "Евертон" почав стрімко набирати очки. Надійна гра Пікфорда, прогрес Джаррада Брентвейта, самовідданість Віталія Миколенка, покращення форми Домініка Калверта-Льюїна і несподіваний бомбардирський талант Ідрісси Гує (опорний півзахисник видав найрезультативніший сезон в кар’єрі, забивши 4 голи): все це разом гарантувало "ірискам" потужний фінальний спурт. 

"Шеффілд Юнайтед" - найгірша команда в історії АПЛ?

В сезоні 2007-2008 "Дербі Каунті" вилетів із Прем’єр-ліги, встановивши кілька антирекордів: найменше очок (11), найменше перемог (1), найбільша безвиграшна серія (32 матчів), найменша кількість забитих голів (20), найгірша різниця голів (-69). Недивно, що після такого перформансу "баранів" одразу нагородили принизливим статусом "найслабшої команди в історії АПЛ". Цього року з’явився інший серйозний претендент на цей "титул".

Перед початком сезону "Шеффілд Юнайтед" продав обох найкращих гравців: Іліман Ндіайе перейшов в "Марсель", а Сандер Берге поповнив ряди конкурента – "Бернлі". Після втрат такого масштабу стало незрозумілим, яким чином "клинки" збираються втриматися в Прем’єр-лізі. Проте навіть тоді, напевне, ніхто не міг уявити подібного провалу. "Шеффілд Юнайтед" зазнав дев’ять розгромних поразок, шість з яких були з різницею щонайменше в п’ять голів. Загалом підопічні Кріса Вайлдера пропустили рекордні для АПЛ 104 голи і завершили сезон з різницею "-69".  За кількома показниками "клинки" таки перевершили "Дербі Каунті" (зокрема за очками (16) та забитими м’ячами (28)), але навіть "барани" не виглядали настільки приреченими.

Розрив між Чемпіоншипом і Прем’єр-лігою збільшується

Новоприбулим клубам стає дедалі складніше закріпитися в Прем’єр-лізі. Вперше з сезону 1997-1998 всі три новачки елітного дивізіону одразу прослідували у зворотному напрямку - в Чемпіоншип, причому зробили це навіть попри покарання "Евертона" (втратив 8 очок) і "Ноттінгем Форест" (4 очки).

Найбільш показовим є приклад "Бернлі". Команда Венсана Компані на одному диханні провела попередній сезон, вигравши Чемпіоншип з феноменальним результатом – 101 очко. У Прем’єр-лізі "бордові" з перших турів міцно осіли у зоні вильоту, вибратися звідки не допомогли навіть виділені на трансфери 111 мільйонів фунтів (за витраченою сумою на посилення складу "Бернлі" став дванадцятим в АПЛ). Тож вочевидь справа не лише у фінансових можливостях клубів – вагому роль відіграють досвід та менталітет.

Відставок стало менше

На фоні постійно зростаючого рівня конкуренції в Прем’єр-лізі останніми роками спостерігалася тенденція до збільшення тренерських відставок. Боси клубів не вирізнялися особливою терплячістю до невдалих результатів. Зокрема протягом минулого сезону (2022-2023) в АПЛ була зафіксована рекордна кількість тренерських відставок – тринадцять.

Сезон, що завершився, якісно вирізняється збільшенням довіри керівників клубів до тренерів. Перша відставка сталася аж в грудні, коли "Шеффілд Юнайтед" розпрощався з Полом Гекінгботтомом і повернув Кріса Вайлдера. За кілька тижнів приклад аутсайдера наслідував "Ноттінгем Форест", який перебував на відстані лише одного очка від зони вильоту.

Загалом протягом сезону 2023-2024 сталося лише три тренерські відставки (третім стало звільнення Роя Годжсона з "Крістал Пелес") – найменше в АПЛ за багато років. Залишилося з’ясувати, чи це разове явище, чи початок нової тенденції.

Символічна збірна Прем'єр-ліги-2023-24 (версія автора)