Головний тренер Динамо (Батумі) Андрій Демченко розібрав причини тріумфу збірної Грузії та провалу збірної України на Євро-2024.
"Грузія написала історію, а Україна залишилася на останньому місці"
– Андрію Анатолійовичу, збірні України та Грузії завершили свої виступи на груповому етапі Євро-2024, однак далі пройшли лише грузини. Ви очікували на такий результат?
– Напередодні Євро в мене брала інтерв’ю місцева преса та розпитувала про очікування від обох команд. Я відповів, що перевагу віддаю збірній України, бо в нас грають якісні футболісти з топчемпіонатів та є сплав молоді та досвіду. Також мені більше імпонує тренерський стиль Сергія Реброва, який проповідує атакувальний футбол.
Грузія все ж більшу частину часу працює в оборонній схемі 5-3-2 чи 5-4-1. Що стосується цієї команди, то я сказав, що меншою мірою очікую від неї позитивного результату.
Футбол довів зворотне. Грузія написала історію, а Україна залишилася на останньому місці. Хоча в нас були значні шанси.
– Чому так вийшло на ваш погляд?
– Ми побачили, що Україна не зіграла у свою силу, а Грузія в першому матчі з Туреччиною (1:3) зіграла добре, хоча й поступилася, в другому поєдинку її трохи притиснули чехи й була нічия (1:1), третю зустріч проти Португалії (2:0) вони виграли на мотивації та потужності. Колектив від матчу до матчу додавав. Спрацювали контратакувальний стиль, самовіддача та характер. В останній грі усі побачили, що команда стала сильнішою та згуртованішою.
Наші пацани перший матч з Румунією (0:3) провалили, потім непогано вийшли зі Словаччиною (2:1), далі нічия з Бельгією (0:0). В них не було стабільності й усе було схоже на американські гірки.
"Вогню в очах та самовіддачі в українців було трохи менше, аніж у грузинів"
– Що скажете про сили груп обох команд?
– Вважаю, що в них була однакова ситуація. Явними фаворитами були Португалія та Бельгія, а інші команди можна вважати рівними конкурентами за друге-третє місце.
Читай також: Агент Мурза - про неймовірний успіх грузинської збірної– Як оціните якість та глибину складу України та Грузії?
– Тут видніше тренеру. Я зі сторони бачу тільки картинку, як грає команда. Дуже важливим є мікроклімат в команді, стан хлопців, який склад бачить наставник.
Мені здалося, повторюся, що грузини були згуртованішими за українців. В них більше горіли очі. Не знаю, чому. Українці нормально грали, але цей вогонь був не завжди.
– Це мінус Реброву?
– Не хочу звинувачувати тренерський штаб. Я сам – тренер і знаю, яка не це складна справа. Я просто констатую, що вогню в очах та самовіддачі в українців було трохи менше, аніж у грузинів.
– Ви бачите перспективи подальшої роботи Реброва в збірній?
– Досі вважаю, що він на вірному шляху. Мені подобається його стиль роботи, і я сам так працюю. Не хочу сказати, що все погано. Потрібен час, аби зібрати команду та змусити грати її у свій футбол.
Тим більше, в збірну хлопці збираються на три тижні з клубів. Для наставника важко достукатися до підопічних та прищепити їм свою філософію. В клубі це робити легше. Там є більше можливостей щоденно працювати над якістю.
"Грузія грала у простіший футбол в порівнянні з Україною"
– Можна сказати, що лідери збірної України показали себе гірше, аніж лідери збірної Грузії?
– Річ у тім що в атакувальний футбол грати завжди важче. Синьо-жовті на чолі із Ребровим намагалися грати у короткий та середній пас та закривати суперника на його половині. Проте за спиною в них з’являвся простір, у який вбігали.
Усі наші хлопці дуже старалися. Просто румуни трапилися нам дуже хорошими. Вони переграли нас у мотивації та самовіддачі. Команда віддавала ініціативу та вилітала на контратаках. Нам потрібно було бути готовими до цього. Та і взагалі усі суперники Україні дісталися непрості.
Грузія діяла від оборони та вичікувала помилки опонента. Команда прагнула не пропустити, а потім 60-70 метрів подолати у швидкій атаці та забити гол. Це також складно, але простіше, аніж робити те, що збірна України. Хоча не буду применшувати й заслуги Віллі Саньоля. Його стиль приносить результат – значить, він молодець і треба продовжувати.
"Сплав молодості та досвіду мав дати результат Україні, але щось не вийшло"
– Ви бачите потенціал подальшого зростання обох команд?
– Звичайно, в Україні зараз хороші пацани. Подивіться, яка плеяда зростає молодих хлопців: Забарний, Бражко, Миколенко, Мудрик, Довбик, Яремчук, Судаков, Сікан. Це дуже якісні футболісти. Сплав молодості та досвіду мав дати результат, але щось не вийшло.
Грузія у майбутньому може сподіватися на успіх, якщо використовуватиме такий же підхід, як і на Євро: терпіння, боротьба та згуртованість.
– Грузія може на цьому Євро створити сенсацію, як Ісландія у 2016-му чи Україна у 2021-му?
– Ви знаєте, я пам’ятаю, як у 1992 році Данія стала чемпіоном Європи. Югославію тоді зняли з турніру, і данці зібралися з пляжу й виграли турнір.
Вони також починали погано, але потім грали все краще і краще по ходу турніру й під кінець вийшли на пік. Дива трапляються. Треба вірити.
– Не так багато вже залишилося й до старту кваліфікації на ЧС-2026. Які очікування у вас від України та Грузії?
– Думаю, тренери обох команд зроблять серйозний аналіз після Євро, виправлять усі помилки та до старту нової кампанії обидві підійдуть сильнішими.