Після поразки від Чехії (2:3) турнірний стан України у Лізі націй погіршився. Тепер українська збірна – це єдина команда у нашій групі, яка після двох турів не набрала жодного очка. Ситуація загалом неприємна, але не смертельна. Якби не одне але. Тренерський штаб Сергія Реброва встиг усіх розчарувати вже на Євро-2024. Розчарувати не так результатом, як низькою якістю гри. Як бачимо, за кілька місяців ситуація не змінилася на краще, що було очікувано.
На післяматчевій пресконференції у Реброва запитали, чи він не збирається подавати у відставку? Головний тренер збірної, здавалося, був здивований таким "нахабством", глянув убік і з усмішкою сказав, що поки що не планує нікуди йти. Що, знов-таки, було цілком очікувано. Дива не сталося. Ні в плані якості гри, ні в плані результатів, ні щодо ставлення тренерського штабу до своєї роботи. Сергій Ребров, невдоволено відповідаючи на запитання журналістів, постійно каже про те, що Україна грала добре, просто не вдалося виграти. Або футболісти погано зіграли. Або ж його вигнали з роздягальні, тож нехай команда взагалі сама там щось вирішує. Але найважливіше, що головний тренер не бере на себе відповідальність за результат. Точніше, за його відсутність. На довгій дистанції це вже тривожний дзвінок. Невдалі матчі бувають у всіх тренерів, але коли це вже серія невдалих матчів, треба думати, як це змінити. Якщо ми говоримо про збірні, то тут рецепт один – звільнити тренера та найняти нового. Це не спрацювало? Повторити! І так до того моменту, поки не вийде знайти відповідного фахівця. Тому що в національних командах ви не можете продати поганих гравців, а на їхнє місце купити добрих. Ви просто працюєте з тими, хто є. Або пробуєте номінально слабших футболістів, на яких раніше не звертали уваги. Можливо, хтось із них розкриється.
Читай також: Сергій Ребров: "На Чехію потрібен інший рівень настрою, а Мудрик тренується в загальній групі"
Кредит довіри
Коли я тільки починав працювати футбольним журналістом, мене послали на пресконференцію після одного з матчів УПЛ. Одна з команд програла 5-й матч поспіль (якщо пам'ять не підводить), тому я поставив тренеру просте та цілком логічне запитання: "Який у вас кредит довіри? Ви програли п'ятий матч поспіль, чи планує ви подавати у відставку, чи керівництво вам, як і раніше, довіряє?". У залі повисла тиша. Пресаташе цього клубу нервово подивився на тренера, а потім на мене і сказав, що це некоректне питання, тому що його потрібно адресувати керівництву, та й взагалі у тренера все виходить, просто потрібно дати йому час. Тренер команди, що програла, на мене явно образився за таке запитання.
Після цього пресконференція завершилася, тому що журналісти, на думку цього тренера, мають ставити питання суто щодо гри. Коли вже майже всі вийшли із зали, до мене підійшов літній журналіст, який "вже десятки років ходить на такі заходи і знає, як треба спілкуватися з тренерами" та сказав цікаву фразу: "Українські тренери не люблять, коли їм задають такі запитання".
Ця фраза чудово підходить під поведінку Сергія Реброва. Він не любить таких питань. Він упевнений у тому, що все робить правильно, просто з якоїсь причини немає результату. Не з його вини. Тому він усміхається та жартує на цю тему. Він щиро обурений запитаннями журналістів, котрі хоч трохи натякають на те, що Ребров не справляється зі своєю роботою.
Ребров підставляє Шевченка
Після невдалого виступу збірної України на Євро-2024 ми досить довго чекали на якісь підсумки чи аналіз роботи тренерського штабу. Через півтора місяці дочекалися. Президент УАФ висловив повну довіру Сергію Реброву.
- Сергію Реброву та його тренерському штабу, його концепції розвитку збірних було виражено повну підтримку. Ми знаємо, куди ми рухаємось, що і для чого ми робимо. Ми отримали достатньо інформації, робимо висновки, – сказав Андрій Шевченко.
Читай також: Чехія - Україна: пресконференція Сергія Реброва - початок трансляції о 18:30
Можна сказати, що він підтвердив кредит довіри до тренерського штабу збірної. Більше того, нібито президент УАФ та його підлеглі розуміють, що робить Ребров і куди він рухається. Андрій Шевченко, як голова українського футболу, має бути максимально публічною людиною та висловлювати свою позицію у таких випадках. Я вже мовчу про те, що футбол існує для вболівальників (на словах), тому було б непогано більше контактувати з ними, хоча б через свою пресслужбу. Адже погані результати збірної – це проблема не лише Реброва, а й Шевченка. По-перше, як глава УАФ він просто відповідає за все, що відбувається. По-друге, саме президент публічно підтримав тренерський штаб і має тепер нести за це відповідальність.
Але проблема не лише у поганих результатах, а й у стилі спілкування Реброва. Ніхто не любить програвати, але треба вміти гідно справлятися із ситуацією, в яку ти сам себе загнав. Із цим у Реброва є складнощі. В якості приклада, можу навести Роджера Шмідта, якого днями звільнили з "Бенфіки". Скільки поганого він почув від уболівальників, як часто його критикували журналісти – мало хто з таким стикався. Шмідта стабільно освистували свої ж вболівальники на домашніх матчах. Його постійно питали про відставку. Його ображали та провокували. Але Роджер завжди казав таку фразу: "Коли ти виграєш, то тебе всі люблять. Коли програєш – тебе ненавидять. Це може подобатися чи не подобатися, але це частина тренерської роботи. Особливо, коли ти працюєш у великих клубах". На мій погляд, це одна з важливих причин, чому Ребров після певних успіхів у "Динамо" та "Ференвароші" так і не став тренером клубу у сильному чемпіонаті. Не той характер. Але це вже скоріше невеликий відступ від теми.
У всьому винен Шевченко?
Тренер – це найманий працівник. Його запрошують до клубу чи збірної, він має певний кредит довіри та/або якийсь певний проміжок часу на те, щоб створити сильну команду. Але тренери дуже рідко самі йдуть у відставку. Таке трапляється у футболі, але майже завжди це винятки. У кращому разі сторони домовляються про те, щоб розірвати контракт на якихось взаємовигідних умовах. У гіршому – потрібно виплатити тренерському штабу неустойку за весь період, що залишився. Більшість тренерів навіть у найгіршій ситуації говоритимуть про те, що скоро все налагодиться. Або ніхто не розуміє його геніальні задуми. Тому не варто просити Реброва піти у відставку. Є відчуття, що навіть програвши всі 6 матчів у Лізі націй, тренерський штаб залишиться працювати і далі. Адже попереду буде відбір на ЧС-2026. І можна знову все почати "з нуля", як це було після Євро. Тому приймати рішення має не Ребров, а його начальник Андрій Шевченко. Я вважаю, що настав час уже перемикати увагу з тренера на президента УАФ, до якого також накопичилися питання.
З яким настроєм сьогодні прокинеться Шевченко?
Закінчити хочу ще одним епізодом із мого журналістського досвіду. Років 5 тому у мене відбулася розмова із керівником одного з українських клубів. І він мені сказав таку фразу: "Ти зрозумій, я не звільнятиму тренера після нічиєї чи поразки просто через те, що так хочуть уболівальники чи журналісти. Я не звільнятиму його, навіть якщо він програє багато матчів поспіль. Все це не так працює в українському футболі. Тут немає такої логіки, як у європейських чемпіонатах. Зате може бути таке, що я прокинусь із поганим настроєм і зрозумію, що цей тренер вичерпав мій кредит довіри. І тоді я з ним попрощаюся".
Тож мені хотілося б, щоб Андрій Шевченко прокинувся сьогодні з поганим настроєм (привід для цього все ж таки є) і зрозумів, що Сергій Ребров вичерпав його кредит довіри. Інакше це в українському футболі не працює.