Колишній головний тренер Дніпра і ЦСКА-Борисфена Бернд Штанге розповів, як допомагав свого часу українцям влаштуватися в європейські чемпіонати, та згадав чому не вдалося Віктору Леоненку перейти в Бундеслігу.
- Багато українських футболістів вам вдячні за те, що ви допомагали їм спробувати себе в Європі. Скрипник - Вердер. Полунін - Нюрнберг і Санкт-Паулі. Ковалець - Твенте. Паляниця - ЛАСК. Євтушок - Ковентрі. Як це вийшло зробити?
- Україна мені була мила і рідна. Наче моя Німеччина. Я співчував вашим футбольним людям, тому що після розпаду СРСР вони зіткнулися з тим, із чим ми в НДР. Коли я міг, я допомагав.
Наприклад, Гансу Майєру я рекомендував Скрипника - він тоді очолював Уніон і Твенте. Гансі зацікавився, він приїхав на матч Дніпро - Динамо і готовий був відвозити Вітю в Твенте, який якраз прийняв. Але Скрипник категорично не захотів, у підсумку я порадив його моєму учневі Діксі Дернеру у Вердер, а до Маєра поїхав Ковалець. Він жодного разу не пошкодував про запрошення Віктора, та й загалом у Вердері Скрипника шанують як одного з найбільших легіонерів. Я дзвонив багатьом моїм друзям - Отто Рехагелю, Арсену Венгеру, Гордону Страхану. Він у підсумку взяв у Ковентрі Євтушка - за моїми даними, це перший український гравець в АПЛ.
- Чому тільки Скрипник зміг заграти в Європі на високому рівні? Це проблема радянського менталітету?
- Це поєднання менталітету, відсутності якісних менеджерів і невезіння. Наприклад, Алексу Фергюсону я радив кількох гравців із колишнього СРСР, але він відповів: "Ні-ні-ні, після людей від Канчельскіса - не хочу, не буду" [згідно з автобіографією Фергюсона, якісь російські ділки пропонували йому хабар за пролонгацію контракту Канчельскіса].
- Про кого я забув або не знаю? Чи був гравець, якого ви ще радили в Бундеслігу, але трансфер зірвався?
Читай також: Таулян Сефері - автор 100-го голу для албанських легіонерів в УПЛ
- Я повернувся додому великим любителем українського футболу. Наприклад, головну зірку Динамо тих років я радив у Бундеслігу, але вам можу розповісти, як і чому Віктор Леоненко не потрапив туди.
Я підводив його до Отто Рехагеля, який очолив Кайзерслаутерн. При мені Отто привітався з Віктором, запитав, як він ставиться до того, щоб перейти в Кайзерслаутерн. І знаєте, що Леоненко відповів? "У мене є вимога. Ви повинні надати мені будинок із більярдним залом". Коли Віктор відійшов, Отто мені категорично сказав: "Ні-ні-ні, мені не потрібен у команді більярдист, від якого до того ж пахне сигаретами".
У підсумку Кайзерслаутерн став чемпіоном Німеччини, звідти вийшов Міхаель Баллак. Рехагель став чемпіоном Європи з греками. Ось так хлопець із пивним обличчям і сигаретами зруйнував свою мрію, але ж з того, що я бачив, Леоненко міг грати в будь-якому провідному чемпіонаті Європи.
- Я почув ім'я Арсен Венгер...
Ми з Венгером були добре знайомі за численними семінарами та юнацькими турнірами. Я йому конкретно радив двох українців - Олега Лужного та Іллю Цимбаларя. Радий, що в підсумку хоча б Лужний зміг перейти в АПЛ. Він гідно відіграв пізній етап кар'єри. За відгуками Венгера, він високо цінував Олега.
- Про українських легіонерів у Німеччині. Зараз дуже важко зрозуміти, наприклад, чому недавній володар "Золотого м'яча" Бєланов опинився в Айнтрахті (Брауншвайг). Чому він не став успішним ні в Гладбаху, ні в Брауншвайгу? Це типово для середняків німецького футболу - запрошувати недавніх володарів "Золотого м'яча"?
- Ну, звісно ж, ні. Бєланов був неймовірним гравцем, він потрапив не в той час не в той клуб. Якби поруч із ним були якісні менеджери, він дограв би найкращі роки кар'єри в хорошому клубі й завершив би доларовим мільйонером. А так - не було поруч порадника. Плюс провокація з нібито магазинною крадіжкою знищила Бєланова - преса про це писала постійно, його талант як гравця відійшов на другий план [земляки дружини Бєланова були звинувачені в крадіжці].
- На вашій пам'яті чи були серйозні розмови про інтерес німецьких клубів до радянських футболістів? Чи реально було клубу з ФРН або НДР отримати гравця збірної СРСР? Адже Рапід (Відень) зумів підписати Зінченка і Шавло, а Блохін зрештою опинився в дуже скромному Форветс (Штайр).
- Але ж був Бєланов, був Дем'яненко в Магдебурзі - я добре його знав і не сумніваюся, що в кращий свій час Анатолій був би зіркою Бундесліги. Були ще Шахов, Юран, багато молодих хлопців аж до Вороніна. Я не сумніваюся, що це проблема тільки менталітету і професіоналізму агентів і менеджерів. Ваші гравці були б на рівні в Німеччині.
- Влітку 1996 року ви залишили ЦСКА-Борисфен, але пізніше з'являлися чутки, що ви могли очолити ЦСКА (Київ), Дніпро або Кривбас. Наскільки це правда? Чи були колись пропозиції для вас з України?
- Ні, ніколи більше ніхто з України до мене не звертався.