16 грудня на 53 році життя перестало битися серце легенди світового футболу.
У 2019 році Синише Михайловичу діагностували лейкемію. Тренер "Болоньї" пройшов три курси лікування, і на якийсь час хвороба відступила. Всі ці події згуртували "Болонью", і вона билася на полі за свого тренера – сезон 2019/20 став для команди найуспішнішим у XXI столітті. Футболісти россоблу підтримували Михайловича під вікнами шпиталю, коли їх не пускали всередину, а сам Сініша пообіцяв приїхати на перший матч своєї команди у Серії А після виписки з лікарні. І дотримався своєї обіцянки, хоча сам ледве стояв на ногах. "Я завжди тримаю своє слово", - сказав тоді серб.
Навесні 2022 року лейкемія повернулася, і цього разу сербському тренеру знадобилася пересадка кісткового мозку. "Болонья" до останнього підтримувала Синишу, але у вересні вирішила звільнити його. Формальним приводом стала виїзна нічия зі "Спецією", хоча насправді тренер вже просто не міг викладатися на 100% - хвороба давалася взнаки. І клуб вирішив "звільнити на благо", щоб Синиша присвятив час собі і своєму здоров'ю. Михайлович так і не пробачив спортивного директора "Болоньї" Марко Ді Вайо за це...
Синиша Михайлович – легендарна постать у футболі. Кубок чемпіонів у складі "Црвени Зірки" він виграв у 22-річному віці, причому був у цій команді на перших ролях - забивав у півфіналі "Баварії" та у фіналі "Марселю" у післяматчевій серії пенальті. Він перейшов у "Рому", проте за два сезони так і не зумів стати основним - конкуренція у складі римлян була божевільною. Тоді серб вирішив перебратися в стан найлютішого ворога джалороссі - "Лаціо". І став у ньому клубною легендою, вигравши скудетто, два Кубки Італії, а також Кубок Кубків та Суперкубок УЄФА. При цьому Синиша залишив незабутній слід в історії самої "Роми": саме він наполіг на тому, щоб у 1992 році Вуядін Бошков спочатку викликав у першу команду "Вовчиці" 16-річного Франческо Тотті, а потім дозволив молодику дебютувати в Серії А. "Ми ведемо 2:0 - може, випустиш хлопця на поле?"
Читай також: Доньки Сініші Михайловича зворушливо попрощалися з батьком
І все ж Синиша запам'ятався іншими чеснотами і пороками.
Стиль гри - поганий хлопець: провокував, залякував, плював
На полі Михайлович не був культурним та вихованим молодим чоловіком. Коли він починав у рідному "Борово" у нижчих дивізіонах Югословії, то часто стикався з досвідченішими гравцями, які залякували молодих гравців суперників. У своїй автобіографії Синиша згадував капітана "Спарти" (Бєлі-Манастир) на прізвище Сімек, якому одного разу довелося протистояти: "Лікарняне ліжко не таке страшне, як скажений Сімек, який за тобою женеться", - писав колишній захисник. Пізніше Синиша перейняв цей тип поведінки проти суперників, і провокації стали невід'ємною частиною його стилю гри. Патрік Вієйра одного разу зізнався: "Михайлович всю гру називав мене "смердючою мавпою", обзивався і плювався. І продовжив це робити після фінального свистка. Я думав, що таким чином він реагує на поразку. Але я дуже сильно здивувався, коли він продовжив поводитися таким чином у матчі-відповіді!"
Улюбленим прийомом Михайловича було залякування суперника. "З Фернанду Коуту ми починали робити це ще в підтрибунному приміщенні, а на полі розділяли завдання. Ми по черзі підставлялися під суперника, і починали його ображати: "Якого чорта ти фолиш, виродку?" Почувши у відповідь "Перепрошую", ми не заспокоювалися: "Мішок лайна! Фернанду, придивись до нього" Коуту міг відповісти: "До цього? Коси його до біса!" З появою Япа Стама в "Лаціо" подібні залякування стало робити набагато простіше: "Япе, він твій". І гравець суперника, як правило, зникав", - розповідав Михайлович.
Рекордсмен штрафних ударів: у чому був його секрет?
Будучи жорстким захисником (спочатку ліберо, потім – центральним та лівим) Синиша дуже багато грав на атаку: розпочинав атаки, роздавав гольові передачі та забивав сам. Серб зробив собі ім'я як один із найкращих виконавців штрафних ударів, і це в італійській Серії А, найсильнішому чемпіонаті Європи на той момент. Михайлович досі ділить з Андреа Пірло рекорд за кількістю голів зі штрафних у Серії А - по 29. Одного разу у матчі за "Лаціо" проти "Сампдорії" Синиша оформив унікальне досягнення - записав на свій рахунок хет-трик зі штрафних ударів. Ні до нього, ні після нікому таке більше не вдавалося.
Читай також: "Наполі": "Немає жодного шансу, що ми відпустимо Кварацхелію в "Ньюкасл"
Секрет виконання штрафних Михайловича полягав у постійних тренуваннях у дитинстві. Якось, перебуваючи в лікарні, маленький Михайлович прочитав книгу Андре Агассі, в якій великий тенісист розповідав, що завдавав 2500 ударів по м'ячу на день. Синиша збільшив кількість своїх контактів із м'ячем та довів виконання ударів до автоматизму.
А ще йому допоміг маленький (як для його зросту) розмір ноги – 42-й. Завдяки цьому він мав можливість завдавати удару по м'ячу всією стопою.
Михайлович-тренер: відсутність ідеї та ставка на індивідуальний розвиток гравців
Як тренер Сініша Михайлович попрацював зі збірною Сербії, "Болоньєю", "Фіорентіною", "Міланом", "Торіно" та "Спортінгом". І в жодній із цих команд не корчив із себе великого тактика. У Синиши-тренера не було конкретної ідеї: він чередував персональну опіку із зональною системою оборони, змінював схеми та позиції гравців... Дійшло до того, що в передостанньому сезоні "Болонья" тренера перетворилася з атакуючої команди на прагматичну. Якщо раніше Михайлович завжди заявляв про бажання крупно поступитися, але зіграти в атакувальний футбол, то останнім часом страх поганого результату став тяжіти над сербом. Проте гравці прислухалися до свого тренера, навіть коли той повністю змінював свої погляди та рішення. В Італії Синиша мав неймовірну репутацію.
Розвиток індивідуальних якостей гравців був для Михайловича-тренера на першому місці. У "Болоньї" Синиші подобалося кидати молодих гравців у незвичні для них умови, і спостерігати, що з цього вийде. "Мені подобається, коли тренер виявляє фантазію", - зазначав серб. Але ефект було видно далеко не завжди, особливо це стосується гравців атаки. Сков Ольсен, Орсоліні, Барроу та Віньято навряд чи зробили крок уперед під керівництвом Синиші. Інша справа – захисники: Томіясу пішов до Арсеналу, Аарон Хіки – до Брентфорда.
Мабуть, свій найбільший слід у тренерській кар'єрі Синиша залишив у "Мілані" - завдяки вольовому рішенню зробити ставку на 16-річного воротаря Джанлуїджі Доннарумму. Коли президент "Мілана" Сільвіо Берлусконі дізнався про бажання тренера випустити в основі юного голкіпера, то мало не збожеволів. Весь наступний тиждень Берлусконі намагався переконати Синишу від такого відчайдушного кроку. Зрештою Михайловичу все це набридло, і він сказав: "Або ви мене звільняєте, або Доннарумма виходить у неділю в основі". Президент "Мілана" нічого не відповів, і наступного дня россонері здобули перемогу над "Сассуоло" з рахунком 2:1. Джіджі Доннарумма став наймолодшим воротарем-дебютантом Серії А.
***
Тисяча двісті п'ятдесят два дні початкового шоку, страху, болю, мужності, надії, нового болю та, нарешті, трагедії. Боротьба Михайловича та його сім'ї з лейкемією тривала довгий час. Весь цей час Синиша думав не тільки про себе: він намагався заспокоїти тих, хто його любить, ділився з усім світом етапами свого драматичного шляху і допомагав матеріально нужденним та хворим. На початку грудня він відвідав презентацію книги Зденека Земана, хоча вже тоді виглядав не найкращим чином. Цей публічний захід став для нього останнім.
В Італії Синишу любили усі, навіть суперники. Він залишив значний слід у "Ромі" (Тотті!), "Сампдорії", "Лаціо", "Інтері", "Мілані" (Доннарумма!) та "Болоньї". Його смерть оплакувала вся Італія - від Монтелли, Де Россі та Спаллетті до Станковича, Манчіні та Лотіто. Президент "Лаціо" зауважив: "Віаллі, Михайлович... Ви звернули увагу, що надто багато колишніх футболістів мають серйозні захворювання? Нам потрібно з цим розібратися".
Це дає надію на те, що смерть Синиші також матиме якісь позитивні наслідки. Як і в багатьох його "божевільних" рішеннях.
