Після виходу "Інгульця" до півфіналу розіграшу Кубка України керманич команди із смт Петрового Сергій Лавриненко говорив, що його підопічні пишуть історію, адже раніше не перебували на кубковій дистанції так довго.

І слід віддати належне наставнику та його хлопцям, які на цьому не зупинилися і, взявши гору над ще одним елітним клубом, "Зорею", тепер у фіналі посперечаються за головний приз із грандом українського футболу — "Шахтарем".

— Свого часу, захищаючи кольори "Зірки", мені двічі довелося брати участь у півфіналі Кубку України, — сказав Сергій Лавриненко в інтерв’ю офіційному сайту ФФУ. — Тепер уже в ролі тренера цей рубіж вдалося подолати, і невдовзі в мене буде нагода відчути, що ж це таке — вирішальний поєдинок за почесний трофей. Адже така бажана вершина вже поруч.

- Коли ви відчули, що "Інгулець" може взяти гору над "Зорею"?

— Та я ще й зараз, за кілька годин після фінального свистка, не вірю, що ми перемогли. Мабуть, ми ще й досі не усвідомлюємо, яку велику справу зробили для всієї Кіровоградщини!

— Тоді, будь ласка, уточніть, яким був план на гру.

— По-перше — дорожити м’ячем, не дозволяти супернику користуватися своєю грізною зброєю — стрімким переходом від оборони до атаки. По-друге, оскільки за антропометричними даними луганці переважали моїх підопічних, потрібно було завдяки правильному вибору позиції, надійній підстраховці не дозволяти гренадерам гостей (Будківському, Вернидубу) перемагати у верхових дуелях. І загалом хлопці виконали установку на гру.

— Розраховували на швидкий гол?

— Знаєте, коли зустрічаєшся з однією з найсильніших команд України, то тут головне — самому не пропустити в дебюті. Нам це вдалося, а потім спрацювала домашня заготовка, коли після чітко розіграної комбінації ми вийшли вперед. Згадаймо, що в подібному стилі ми відкрили рахунок і у чвертьфіналі з "Карпатами". А невдовзі пощастило створити ще одне маленьке диво, коли м’яч після удару Щедрого від мокрого газону пірнув до сітки. Нашій радості і радості вболівальників не було меж…

— До речі, впало в око те, що приїзд "Зорі" до Петрового не викликав ажіотажу, на трибунах було достатньо вільних місць…

— Я пояснюю це складними погодними умовами. У Петровому дощило, був сильний вітер. Хоча завдяки обслуговуючому персоналу газон був в ідеальному стані. Вдячні ми й уболівальникам, їхню підтримку ми відчували…

- Чому знову серед запасних опинився кращий бомбардир "Інгульця" Акименко?

— Ми чудово усвідомлювали, що територіальною перевагою буде володіти "Зоря", тому попереду нам був потрібний мобільний нападник, який виконував би великий обсяг чорнової роботи. Ось чому ми й зупинили свій вибір на Мішуренку, який зіграв так, як від нього вимагали. Повірте, це тренерське щастя — мати у своєму розпорядженні обойму рівноцінних кваліфікованих виконавців і кидати їх у бій в залежності від можливостей візаві.

— Коли було найважче?

— В останні 10 хвилин основного часу і шість компенсованих. У гостей вийшли на заміну моторні Хомченовський, Громов, Кабаєв, і було дуже важко відбиватися. Але хлопці дотерпіли до кінця, хоча заради справедливості слід сказати, що в кількох моментах Фортуна була на нашому боці.

— Що говорив президент ФК Олександр Поворознюк, коли після фінального свистка зайшов до роздягальні?

— Сказав, що ми виправдали його сподівання, що вразили своєю грою всю Кіровоградщину.

— А підвищені преміальні не обіцяв?

— Добре відомий вислів Олександра Григоровича, що він готовий платити підвищені преміальні виключно за емоції. Так от, Поворознюк у роздягальні уточнив, що оскільки ми подарували йому море емоцій, то заслуговуємо на щедру винагороду. А він слів на вітер не кидає.

— Про фінальний матч уже думаєте?

— А який сенс? Усі прекрасно розуміють, хто такий "Шахтар", а хто — "Інгулець". На "Шахтар" ми налаштовуватимемося вже у травні. Ми й так уже створили справжнісіньке диво, тому заслуговуємо на те, аби хоч кілька днів просто насолоджуватися цим незабутнім переможним моментом.