На початку року тренерські зміни відбулися в усіх командах клубу. Так, керманич юніорської команди Андрій Тлумак пішов на підвищення і тепер опікуватиметься дублерами. Про свої думки та переживання, про бачення майбутнього та аналіз минулого, Андрій Богданович розповів в розгорнутому інтерв’ю.
– Готуватися до сезону ми почали відразу після свят, зараз працюємо в дворазовому режимі. Поки тренуємося у Львові, більше уваги приділяємо функціональній підготовці, але не забуваємо і про м’ячі. Наприкінці кожного тижня роботи у нас запланований спаринг.
– Таких спарингів ви провели вже два – проти юніорів та «Демні»...
– Загалом роботою задоволені. Хлопці грають з великим бажанням, видно, що вони скучили за футболом. Тішить, що є багато гольових моментів, ми забили 9 голів за два матчі, а це непоганий показник. Загалом скажу, що ми акцентуємо увагу на атакувальних діях. Львівські уболівальники люблять видовищну гру, атаки, моменти і голи. Саме в такий футбол ми вчимося грати. Є в нас і проблемні моменти. У матчі з юніорами ми пропустили три голи, а це забагато. Тож є над чим працювати.
– Які завдання перед вашою командою стоять на другу частину чемпіонату?
– Як завжди, головне завдання для резерву – підготовка гравців для основи. Ясно, перш за все, нашу роботу оцінять по тому, скільки гравців влітку чи протягом сезону перейде в першу команду. Але паралельно ми ставимо і турнірні завдання. Адже одна зі складових футбольного успіху – це формування психології переможця, а нею треба займатися не лише в основі, а й у всіх командах клубу. Тому на кожну гру ми ставитимемо завдання перемагати. Тим більше, що «Карпати» завжди вирізнялися саме своєю волею до перемоги і непоступливістю, незалежно від суперника. Наразі ми йдемо на 11-у місці, а це не може задовольнити ані керівництво, ані гравців, ані вболівальників. Будемо прагнути набрати максимум очок і піднятися в таблиці. Втрутитися в боротьбу за нагороди вже, мабуть, нереально, але фінішувати у верхній частині таблиці ми зобов’язані. Напевно, лише в таких випадках хлопці можуть розраховувати на те, що їх помітять тренери першої команди і дадуть шанс себе проявити на вищому рівні.
– Ви згадали про першу команду. На зимову перерву вона пішла в середині таблиці. На вашу думку, чи могла команда виступити краще і наскільки розкрито потенціал складу, який нині є в «Карпатах»?
– Вважаю, що цей склад повинен був знаходитися на кілька позицій вище. Так, було немало хороших матчів. Перш за все, це домашні матчі проти «Чорноморця» та «Олімпіка». По грі команда гарно виглядала і в гостьовому матчі проти «Дніпра», але при цьому зазнала поразки. І цей матч є досить типовим в плані сучасного футболу. «Карпати» – це професійний футбольний клуб, тому на першому місці стоїть результат. Можна багато говорити про те, як команда грає: комусь її дії подобаються більше, комусь менше, але це все суб’єктивні фактори. Головним мірилом гри команди є результат. Якщо його нема, то це означає, що команда рухається не в тому напрямку. Це професійний футбол, тут кожна команда намагається досягти максимуму, щоб повністю реалізувати свій потенціал. Перед кожною командою стоять високі завдання. Ні для кого не секрет, що дуже важливою є фінансова сторона питання. Коли команда грає в Лізі Європи, дохід клубу зростає в рази. А якщо ти посядеш шосте чи дванадцяте місце – значення не має. Тому, займаючи місце в середині таблиці, команда не потрапить в єврокубки. А «Карпати» – це бренд і я вважаю, що ця команда має регулярно грати в престижних турнірах. Також не можна не згадати про провал в Кубку України, коли команда вибула з боротьби на початковій стадії, програвши в 1/16 фіналу. «Зірка» непогано виступає в сезоні, але це команда першої ліги, тому «Карпати» апріорі не мали права програвати цей поєдинок. Поразка в Кіровограді – це серйозний удар по престижу клубу, по амбіціях керівництва, тренерів і фанатів. На жаль, це не єдиний провальний матч у першій частині сезону. Так само невдало наша команда зіграла в гостях проти «Олександрії», а також вдома з «Ворсклою» і «Волинню». Найбільш характерним показником «Карпат» в осінній частині сезону є той факт, що з командами, які знаходяться вище, ми набрали лише одне (!) очко. А для того, щоб займати високі місця, необхідно вигравати у своїх прямих конкурентів.
– Невже все так погано?
– Ні, звісно. Вистачає і плюсів. Тішить, що багато молодих футболістів, які є вихованцями клубної системи, грають в головній команді. Але не можна казати, що до цього ми прийшли лише в цьому сезоні. Петро Димінський ще 5 років тому чітко акцентував увагу на «Атлетіку» з Більбао, з якого ми повинні брати приклад. Нинішня ситуація з професійним ростом молодих вихованців – це наслідок обраної стратегії керівництва клубу та роботи тренерів за останні п’ять років. Не можна не сказати і про те, що зараз в усіх наших командах, за винятком лише Віталія Шпанюка (тренер «Карпат» та Національної збірної України з фізичної підготовки), працюють фахівці місцеві. Вони, і як гравці, і як тренери, сформувалися саме в «Карпатах». Можна сказати, що кожен з них все своє життя віддав «Карпатам». Нема сумнівів у тому, що краще за них проблеми, що стоять перед «Карпатами», не зрозуміє ніхто.
– Якою є взаємодія між тренерами першої команди і молодіжкою?
– Торік я працював з юніорами, тому мені важко говорити, якою була співпраця тоді. Але можу констатувати, що співпраця тренерського штабу юніорів з головним тренером і його помічниками не була тісною. Не хочу повертатися до цього питання, бо це було б некоректно, але те, що ми не завжди знаходили спільну мову, не йшло на користь нікому. Водночас мені приємно, що в минулому році з нашої команди, оминувши молодіжку, в основу було переведено цілу групу молодих гравців: Шведа, Кльоца, Гуцуляка і Кравця. З першою командою тренувався і Вербний, який хоч і потрапляв до заявки, але на поле не виходив.
– Як виглядає теперішня співпраця?
– Як на мене, то вона змінилася на краще. Нині всі тренери працюють як єдине ціле, ми постійно контактуємо між собою. Звісно, кожен тренер відповідає за свою команду, але загалом у нас одна мета – такою, як є зараз, ситуація минулого року не була. Навіть коли з U19 в основу переводили гравців, про яких я згадував, ні зі мною, ні з моїми помічниками ніхто не радився. Нас просто ставили перед фактом. Я вважаю, що це не правильно. Ми всі в одному клубі працюємо і тому подібні речі треба вирішуватися колегіально. На першому місці завжди буде клуб. Ми повинні пам’ятати, що «Карпати» були, є і будуть. Наших фанів, перш за усе, цікавить не те, хто тренує, а як він це робить, як грає команда, та яких результатів вона досягає.
– Яка ваша думка про те, що першу команду очолив Олег Лужний?
– Однозначно, для всього клубу – це позитивний момент. Олег Романович як гравець виріс у Львові. Як футболіст досягнув дуже високих результатів у «Динамо», «Арсеналі» та збірній України. Його досвід принесе користь нашим командам. Крім того, ні для кого не секрет, що де б він не грав, завжди виділявся духом, який притаманний саме Львову та «Карпатам», і саме цей дух допоміг йому досягнути вершин у футболі. З великими сподіваннями сприймаю і підсилення тренерського штабу Володимиром Безуб`яком. Це надзвичайно досвідчений і глибокий професіонал, який дуже тонко розбирається у футболі. Переконаний, що його знання та практична робота принесуть головній команді клубу чимало позитиву.
– Ви неодноразово згадували про вболівальників. Що необхідно зробити для того, щоб вони почали активніше відвідувати стадіон?
– Ні для кого не секрет, що фанати голосують ногами. Якщо команда не демонструє видовищного футболу, не дає позитивного результату, то заповнити трибуни практично нереально. Тим паче важко це зробити у Львові, де особливий уболівальник. Дуже вимогливий і добре розуміється на тонкощах футболу. Я сам не так давно грав в «Карпатах» і ми всі добре пам’ятаємо, що у нас були повні трибуни. Була актуальною і проблема зайвого квитка. А коли порожній стадіон, то це означає, що ми щось робили не так. Напевно, саме завдання повернути людей на трибуни є найбільш актуальним для клубу загалом, тренерських штабів і футболістів.
