Завершується двотижнева пауза в молодіжній першості України. Уже в суботу «Карпати» U-21 зіграють перший матч у фінальній частині, де команди виборюватимуть місця з першого по шосте. І вже на старті вирішальної стадії на підопічних Олександра Чижевського та Михайла Дячука-Ставицького чекає надскладний суперник – на полі стадіону «Україна» вони прийматимуть одноліток київського «Динамо». Так що в день сміху молодим «левам» буде аж ніяк не до жартів.

– Олександре Арсенійовичу, як команда готувалася до фінальної частини упродовж двотижневої перерви в чемпіонаті?

– Останній офіційний поєдинок ми провели 16-го березня у гостях з «Дніпром». Повернувшись додому, я дав команді три вихідних дні. Хотів, щоб хлопці трішки відійшли від футболу, відволіклися від матчів перш за все в емоційному плані. А з понеділка, з 20-го числа поновили тренування на клубній базі. Три дні працювали під серйозними фізичними навантаженнями – треба ж було закласти фундамент функціональної готовності, який дозволить нам у наступних іграх витримувати високий темп. Потім, у четвер та п’ятницю, трохи зменшили навантаження, а завершили минулий тиждень контрольним спарингом з «Карпатами» U-19. У неділю був вихідний, а з понеділка почали готуватися вже безпосередньо до першого матчу фінального турніру.

– Виходить, товариська гра з одноклубниками-юніорами стала такою собі генеральною репетицією перед матчем з лідером?

– Спаринг нам був потрібен для того, щоб заповнити паузу в чемпіонаті і витримати тижневий цикл підготовки. Гравцям необхідно підтримувати ігровий тонус. А «Карпати» U-19 якраз виходили на фінішну пряму підготовки до весняної частини свого чемпіонату. Так що наші інтереси, можна так сказати, співпали – і їм, і нам потрібна була ігрова практика.

– І як ви оціните спаринг, в якому ваша команда перемогла з переконливим рахунком 5:1?

– В тому, що ми виграли, напевне, нічого дивного немає. Так само не є несподіванкою і рахунок 5:1. Наприкінці січня ми з ними також грали і тоді наша перевага у забитих голах була аналогічною, тільки рахунок трохи інший – 4:0. А що, ми мали програти? Тоді, напевне, не ми, а вони мали б виступати у молодіжній першості. Обидві команди серйозно поставилися до гри і в цілому вийшов хороший спаринг, особливо перший тайм. І ми, і суперник перші 45 хвилин відіграли в хорошому темпі – не в кожному матчі Прем’єр-ліги побачиш такі командні швидкості. Мені юніори навіть дуже сподобалися в першій половині зустрічі і не випадково на перерву команди пішли за нічийного рахунку 1:1. У роздягальні я попросив своїх гравців у такому ж ключі відіграти і другий тайм. З цим завданням команда впоралася. А от юніори десь приблизно з 60-ої хвилини почали підсідати. Але тут нічого дивного, а тим більше страшного немає. Все ж це молоді гравці, а в нас команда десь в середньому на два, а можливо і на два з половиною років старша. А це в їхньому віці досить суттєво – закономірно, що фізично ми краще підготовлені. Також не треба забувати, що ми після зимової паузи вже зіграли чотири матчі чемпіонату, тобто уже місяць знаходимося в змагальному тонусі, а вони тільки 1-го квітня проведуть свою першу офіційну зустріч в новому році.

– Ви згадали про чотири останні матчі, якими завершили першу частину поточного чемпіонату. В них вам вдалося набрати дев’ять очок, що дозволило не тільки піднятися на третє місце, витіснивши з нього «Олімпік», а й відірватися від донеччан на п’ять пунктів. Ви задоволені грою та результатом команди у цих поєдинках?

– Тренер на сто відсотків не може бути задоволений ніколи, така вже у нього робота. Але зізнаюся, що гра команди у всіх чотирьох матчах мене задовольнила. Навіть у домашній грі з «Олександрією», яку ми програли, пропустивши гол на останній компенсованій хвилині, хлопці показали хороший рівень футболу і повністю домінували над суперником. Та в футболі так інколи буває – одна команда грає на голову краще, але в підсумку зазнає поразки. Це ще раз підтверджує, що футбол – гра непередбачувана і саме тим вона й цікава для всіх. Після матчу з олександрійцями навіть їхній тренер Андрій Купцов визнав, що його команда взяла три очки в першу чергу завдяки фарту.

– А коли ви в наступному турі вдома обіграли луцьку «Волинь», реалізувавши пенальті знову ж таки на останній компенсованій хвилині, везіння також мало місце?

– Безумовно, що так. Але на відміну від «Олександрії», ми на фарт заслужили. Адже, як я вже казав, і з олександрійцями, і з волинянами ми два тайми перегравали суперника. Однак і з одними, і з другими першими пропустили. З першими гол вийшов на рівному місці – я й зараз не можу зрозуміти, як нам забили той м’яч. А от гол «Волині» – це насправді дуже красивий м’яч. Тут їхньому гравцю вдався просто таки шедевральний удар і в мене не може бути ніяких претензій ні до нашого воротаря, ні до гравців оборони. Але «Олександрія» забила на останніх секундах матчу, а «Волинь» – у дебюті гри. Тому в другому випадку у нас було достатньо часу, щоб виправити рахунок на свою користь. У футболі так завжди: десь доля до тебе повернеться спиною, а в іншому випадку – лицем та ще й посміхнеться. Але при цьому завжди кожен у підсумку отримує те, на що заслужив.

– Ви кажете, що загалом задоволені діями своїх підопічних в кожному із проведених матчів. Тож можна зробити висновок, що команда додає у грі?

– Просто так нічого не відбувається. Наша нинішня гра – це наслідок тої роботи, яку ми проробили у зимовий підготовчий період. Вважаю, що взимку ми плідно попрацювали. Звісно, в значній мірі ця ефективність пов’язана з тим, що ми провели хороші двотижневі збори в Туреччині, за що я безмежно вдячний керівництву клубу, яке в такий непростий час знайшло можливість нас відправити в Анталью разом з першою командою. Там ми і тренувалися в гарних умовах, і зіграли спаринги із сильними суперниками. До того ж гравці молодіжної команди були увесь час на очах головного тренера, а це додає мотивації працювати. Все це в сумі дозволило нам знайти свою гру, яку ми зараз і демонструємо. Та тепер необхідно не тільки підтримувати цей рівень, а й працювати не збавляючи обертів, щоб продовжувати прогресувати.

– Восени ви у післяматчевих коментарях найбільше і найчастіше нарікали на гру оборони. Як оцінити дії задньої лінії у перших весняних поєдинках?

– Однозначно справи пішли на краще. У чотирьох матчах ми пропустили лише два м’ячі і то, як я вже казав, один – це був нещасний і незрозумілий випадок, а другий – класний дальній удар. А в цілому ми в усіх матчах майже нічого не дозволяли супернику створити поблизу наших воріт з гри і звісно, мене це тішить.

– За рахунок чого вдалося досягти прогресу у грі в обороні?

– Ми трохи спростили гру. Я й раніше казав хлопцям, що вони самі собі привозять голи. Ні, я не закликаю їх просто виносити кожен раз м’яч подалі від воріт. Навпаки, коли є можливість, треба м’яч зберегти і через пас розпочинати атаку. Але коли є ризик, то краще його винести – подалі від гріха. Я завжди захисникам кажу, якщо ми в обороні зіграємо на «0», то гарантовано щонайменше не програємо. А далі справа за передньою лінією. Свій шанс і то не один в атаці у нас завжди буде. Тож реалізувавши принаймні один з них, ми виграємо гру. Я на цьому постійно наголошував захисникам упродовж зими і нарешті вони мене почули. Тепер ми граємо поблизу своїх воріт і надійніше, і спокійніше, а це позитивно позначається і на діях усієї команди. Адже коли гравці не бояться, що в обороні може статися провал, який призведе до серйозних проблем, то вони і в атаку йдуть сміливіше.

– Як оціните гру новачків команди?

– Добре вписався в нашу гру Назар Стасишин, який прийшов до нас зі «Скали». Він на правому фланзі замінив травмованого Андрія Буська. У Назара дуже хороша швидкість і наш, справжній западенський характер – бійцівських якостей йому не займати. Так, є певні огріхи у техніці та тактиці. Але однозначно, це молодий гравець, з якого можна зліпити хорошого футболіста. Зараз Бусько уже здоровий, але відвоювати місце у основному складі у Стасишина йому буде ой як не просто. З «Дніпром» Бусько грав на лівому фланзі, бо у збірну поїхав Орест Лебеденко. Але хто з цих трьох хлопців буде грати на флангах оборони в наступних іграх, я наразі сказати не можу. Це буде в мене такий собі головний тренерський біль, але з приємним присмаком. Бо тут треба вибирати, хто гірший з кращих. Значно менш приємна процедура, коли навпаки – обираєш кращого з посеред гірших.

– Питання по Лебеденку. Його викликали на тренувальний збір до табору збірної України U-19 перед еліт-раундом Євро-2017, але в заявку на відбірний турнір він так і не попав. Хлопець сильно засмутився, повернувшись додому?

– Все нормально. Орест – футболіст з характером, який повинен йому допомогти вирости в серйозного гравця. А той факт, що його не взяли у збірну, повинен його не засмутити, а навпаки, загартувати і зробити ще сильнішим. Та й зрештою, це ж спорт, футбол – тут завжди хтось виграє, а хтось програє; когось беруть в команду, а когось з неї відраховують. Йому ж не сказав тренер, що ти в збірній ніколи не гратимеш. На тренувальний збір завжди викликається більше гравців, ніж потрапить у заявку. То ж наперед відомо, що когось «відчеплять». Звісно, кожен хоче потрапити у заявку і грати на турнірі. А у випадком з Лебеденком вже сам факт запрошення на тренувальний збір – це вже однозначно плюс. Раз його запросили, значить на нього звернули увагу тренери збірної, значить він в обоймі тих молодих футболістів, за якими слідкують селекціонери. Це плюс і нашій команді. Я завжди говорю своїм гравцям – щоб на вас звернули увагу, необхідно бути у верху турнірної таблиці, треба боротися за медалі. А на тих хто внизу, ніколи ніхто уваги не звертає. Так що з Орестом усе гаразд – при належній роботі він повинен стати гравцем першої команди «Карпат». Але все залежить від нього.

– Що скажете про гру середньої лінії в цьогорічних матчах?

– Знову ж таки маю головний біль на флангах. Цього разу зліва, бо однаково мені подобаються і Ігор Богач, і Володя Войтович, який помітно додав за останній час. Добре виглядає і Максим Саламаха, який закриває правий фланг. Кожен з цих гравців добросовісно намагається робити те, що я від них вимагаю: терзає на швидкості оборону суперника, не дає спокійно жити крайнім захисникам і весь час виконує гострі флангові простріли в район середини штрафного майданчика, або зміщується до середини і пробиває по воротах. Що ж до центральних півзахисників, то тут також більш-менш порядок. В усякому разі в тих іграх, що ми уже зіграли, середину поля ми суперникам не програвали, це як мінімум.

– Залишилося оцінити гру нападників...

– Хороший потенціал у Ігоря Карпенка, не даремно він був у заявці за першу команду на матч з «Дніпром». Але йому, як на мене, необхідно більше ігрової практики. А наразі він грає, як правило, тільки по тайму за молодіжну команду. Моменти у нього є, і то не один в кожній зустрічі. Але з реалізацією у нього поки що проблеми. Зокрема, якби Ігор забив хоча б один гол «Олександрії», а в тому матчі він мав чотири стовідсоткові нагоди, то ми б виграли і той матч. Та тут справа в психології – йому треба забити гол, другий і далі усе налагодиться. А от про гру Дмитра Заїкина мені важко щось казати, бо зараз така ситуація складається, що у нього мінімум ігрової практики. У чотирьох офіційних цьогорічних поєдинках він лише в першому, в Одесі виходив на заміну. У наступних трьох по тайму грали Карпенко і Шина.

– Гру свого суботнього суперника, «Динамо», розібрали по кісточках? Часу було ж достатньо.

– Та в тому то й справа, що часу було ніби достатньо – два тижні. Але проблема була в тому, що ми тільки в неділю ввечері дізналися свій календар на другу частину чемпіонату. Отримали його лише після матчу нашої першої команди в Черкасах з «Олімпіком». А до того, по-перше, не знали з ким будемо грати перший матч у фінальній пульці – з «Динамо» чи з «Чорноморцем». А по-друге, так само не було відомо, де відбудеться гра – вдома чи на виїзді. А це ж важливо, бо треба готуватися під конкретного суперника та й від того, де відбудеться матч, також залежить план підготовки до нього.

– І все ж, чого очікуєте від поєдинку з лідером? Це вже буде ваш третій матч з «Динамо» у поточному сезоні. Перші два ви програли, при чому не забили в них жодного м’яча.

– «Динамо» – це «Динамо» і цим усе сказано. В цій команді зібрані кращі молоді гравці з усієї України, Там фактично кожен футболіст є гравцем збірної України – коли не молодіжної, то юніорської. Але грати з ними можна, бо недоліки є в грі кожної команди та й я б не сказав, що динамівці показують щось надзвичайне. Треба тільки правильно побудувати гру і втілити план в життя уже безпосередньо на полі. Та не менш важливим є психологічний настрой – не можна звертати увагу на емблему на грудях суперника. В Україні дуже часто буває, що коли команди виходять на гру проти «Динамо» або «Шахтаря», то вони програють ще до стартового свистка арбітра. Тому я завжди кажу, що необхідно виходити на поле і грати у свій футбол. Звісно, треба враховувати особливості гри суперника, але коли ти вже на полі, то тут необхідно гнути свою лінію до кінця.

– Яке завдання стоїть перед командою на фінальну частину першості?

– Я вже говорив, що керівництво клубу перед нами ніяких турнірних завдань не ставило. Але ми ще перед першою грою сезону зібралися командою і вирішили, що нам під силу боротися за один з комплектів нагород. На зимову перерву ми пішли четвертими, мінімально поступаючись «Олімпіку». Але зараз вже ми у турнірній таблиці випереджаємо донеччан на п’ять очок. Як бачите, план ми виконуємо. Напевне, було б неправильно зараз відмовитися від нашої мети. Так, ми розуміємо, що наступні ігри для нас будуть більш складними, ніж ті чотири, що ми вже провели після зимової перерви. Адже тепер ми гратимемо виключно з командами із верхньої частини турнірної таблиці. Так, нам буде важко, але ж водночас і цікаво – фактично кожна гра це буде битва за шість очок.

– Саме на шість очок «Карпати» відстають від «Шахтаря», який йде наразі другим.

– Виграти бронзові медалі – це наше завдання мінімум. Боротися за титул, коли говорити відверто, зараз уже майже нереально. Ліквідувати відставання в 14 очок за десять турів... Це ж треба не тільки нам виграти усі зустрічі, а ще й необхідно, аби «Динамо» програвало кожен другий свій матч. А от поборотися з «Шахтарем», я думаю, реально. Та й мотивація хороша, бо що не кажіть, а друге місце – це вище, ніж третє. Так, шість очок розриву – це не так вже й мало. Але з іншої сторони – це якраз те відставання, яке можна ліквідувати, коли виграти ті два матчі, які на нас чекають з «Шахтарем» у фінальній частині чемпіонату. Але давайте не будемо забігати наперед – у нас на порядку денному стоїть зараз суботня гра з «Динамо». На наступному теоретичному занятті будемо переглядати і розбирати нещодавній матч англійської Прем’єр-ліги «Манчестер Сіті» – «Ліверпуль». Такий футбол не тільки приємно дивитися, а й корисно. Сподіваюся, нам це допоможе.