— Романе Миколайовичу, як і де команда готується до поновлення змагань?

— На даний момент ми тренує­мось удома, на своїй базі в Донецьку. Зараз опрацьовуємо певні варіанти, коли команді доведеться переїжджати. У нинішніх умовах, зважаючи на ситуацію в регіоні, нам тяжко готуватися та думати про роботу. Відтак, скоріше за все, перебазуємося. Проблем додає те, що в нас немає можливості проводити спаринги. До нас ніхто не приїде, а нам далеко їхати до найближчих команд. Отож, граємо з дублюючим і молодіжним складами.

— Із-поміж яких варіантів обираєте?

— Київ, Харків або Запоріжжя. Якраз зараз безпосередньо займає­мося цим питанням.

— Чи є взагалі можливість вибратись із Донецька?

— Звичайно, що виїхати звідси можна. Тільки це супроводжується ризиком, якому не хотілося би піддавати наш колектив.

— Розкажіть, як на життєдіяльність клубу впливають військові дії?

— Знаєте, тяжко працювати в умовах, коли над твоєю головою ревуть військові літаки, а поблизу чути вибухи та автоматні черги. Усі хвилюються за себе та своїх близьких. Повірте, думати про роботу складно.

— Уже майже два тижні команда тренується після відпочинку. Над чим саме зараз працюєте? Чи суттєві зміни чекають на колектив?

— Потенційних новачків у нас справді чимало. Маємо коротку лаву запасних, тому нині переглядаємо багато футболістів. Щодо тренувань, то займаємося тактичними напрацюваннями та, зрозуміло, підтягуємо функціональний стан.

— Спілкувались іще за кілька місяців до завершення першої ліги, коли вже було очевидно, де гратимете наступного сезону. Тоді говорили, що «стрижень» команди залишиться, а наразі відомо про десять гравців на перегляді (практично півскладу!). Чи змінилися плани?

— Те, що говорив раніше, буде й зараз: той «стрижень», який на своїх плечах витягнув команду наверх, повинен залишитися. Ми попрощалися лише з тими, хто не зміг переконати своїм потенціалом наш тренерський штаб. Отож, нинішній набір виконавців запрошений для того, щоби на кожній позиції в нас була конкуренція (принаймні двоє-троє гравців). Це зроблено для того, щоби команда продовжувала розвиватися. Через проблеми з конт­рольними поєдинками нам тяжче оцінювати людей на перегляді. Відтак про конкретні імена говоритимемо лише за тиждень-другий.

— Який рівень запрошених футболістів?

— Скажу, що серед них є гравці, котрі чимало пограли в прем’єр-лізі. Звичайно, не обій­шли стороною перспективну молодь і футболістів першої ліги, котрі проявили себе. Самі скоро все побачите. Дайте нам трішки часу, щоби ми вирішили всі кад­рові питання.

— Промайнули лише два прізвища — Коркішка та Вороб’я. Чи підтверджуєте?

— Стосовно Коркішка: так, можу підтвердити, що він тренується разом із командою. Якщо ви про Андрія Вороб’я, то його немає й не було в команді. Не знаю, звідки беруться такі здогадки?

— Які плани стоять перед командою далі? Коли планується згадане перебазування?

— На жаль, зараз не готовий конкретно відповісти на запитання, коли це відбудеться. Думаю, що ми всі хочемо, щоби це сталося якнайшвидше. Це допоможе нам зосередитися винятково на роботі та спокійно готуватися до нового чемпіонату. Для нас це дуже важливо. Якщо, приміром, нашим другим домом стане Київ, то в нас уже попередньо заплановані кілька товариських матчів. Перед початком прем’єр-ліги нам потрібно провести принаймні один-два матчі хорошого рівня. Нині такої можливості немає, тож усі в очікуванні.

— На прикладі інших клубів прем’єр-ліги, чи не збираєтеся провести закордонний збір?

— Ні, цьогоріч ми не виїжджатимемо з України. Негатив? Не сказав би, що це погано. Я вважаю, що на нашій базі — чудові поля, тож цими двома тижнями, що ми готувались у домашніх умовах, я задоволений, якщо брати до уваги лише процес підготовки. Щоби покращити ефект од тренувань, не обов’язково їхати за кордон, нам вистачить просто переїхати в іншу область.

— У першій лізі «Олімпік» грав у комбінаційний футбол, а козирем завжди були стандарти. Як донеччани гратимуть серед найкращих вітчизняних ФК?

— Ключова різниця між лігами: кількість рівних суперників. Якщо минулого сезону нам удавалось у більшості випадків перемагати, переважаючи в контролі м’яча, то у вищій лізі наш малюнок гри залежатиме від суперника. Однак од своїх принципів відмовлятися ніхто не збирається: притаманний агресивний футбол і контроль м’яча залишаться. Хоча, можливо, виходитиме це не зі всіма візаві. Коротше кажучи, план на гру визначатиметься лише напередодні поєдинку.

— Отож, гра стане різноплановішою?

— Так. Потрібно розуміти, що команда грає так, як їй дозволяє опонент. «Олімпік» достатньо молодий клуб, отож на рівних протидіяти флагманам українського футболу («Динамо» чи «Шахтарю») нам буде складно. Утім, лише час покаже, як воно буде насправді.

— Які завдання перед вами на сезон поставив президент «олімпійців» пан Гельзін?

— Конкретних завдань керівники клубу перед командою ще не оприлюднювали. Ми ще навіть не збиралися, відтак не було нагоди поговорити на цю тему з президентом. Знаю, що Владислав Григорович — амбіційна людина, тож просто так виходити в прем’єр-лігу та комусь програвати «Олімпік» не буде. Ми боротимемося лише за максимальний результат.