Коуч «Гірника-Спорту» повідав про виступи підопічних, зимові плани та святкування 20-ліття ФК.
«Спочатку на нас дивилися зі зневагою в очах»
— Ігоре Валентиновичу, як охарактеризуєте пройдений шлях комсомольців цьогоріч?
— 2014-й був успішним для нас: виграли другу лігу, «зимуємо» на третьому місці після підвищення в класі. Змогли зробити хороший подарунок клубу на його ювілей. Погоджуся зі словами, що той чемпіонат був сильний, хлопці змужніли впродовж нього. Приємно, що в новому середовищі продовжили в тому ж дусі. Уважаю, що нинішній результат — досягнення для такого невеличкого міста, як Комсомольськ.
— Які висновки зробили за цей час?
— Щоби досягнути певного рівня, всі повинні працювати в одному напрямку. Починаючи від президента та бухгалтерії ФК. Головне — об’єднати колектив довкола спільної мети. Це можливо навіть із командою, котра раніше «борсалася» в низах вітчизняного футболу.
— Проміжна бронзова сходинка реально відображає нинішню силу «Гірника-Спорту»?
— Думаю, так. І не потрібно брати до уваги той безуспішний проміжок, коли ми чотири поєдинки поспіль не могли виграти. Нереально пройти весь шлях, не потрапивши в яму будь-якого характеру. Для хлопців це — досвід, отож потрібно брати урок із таких етапів. До того ж, упевнено виступали на виїзді: перемогли практично в усіх гостьових зустрічах. Хоча не відкидаю, що спочатку на нас дивилися зі зневагою в очах. А згодом усе складніше було грати, позаяк налаштовувалися на нас серйозніше.
— Кубок України в Комсомольську так і не побачили. Вочевидь, робили ставку на вдалі виступи в першості?
— Не кривитиму душею: в принципі, все відбулося саме таким чином. У нас не така довга лава запасних, аби на два «фронти» достойно відпрацьовувати. Якщо чесно, не хотілося бути учасником сценарію, в якому в усіх турнірах «Гірник-Спорт» не досяг гідного результату. Відтак зробили все, щоб у чемпіонаті впевнено та рівно виступали. Якби кров із носу прагнули продовжити шлях у Кубку, то обов’язково зазнавали би неприємних кадрових утрат. Отож те, що нас почало переслідувати в кінці осені, могло виникнути на ранніх стадіях змагань, що, безсумнівно, негативно вплинуло би на результати в першості. Сподіваюся, ситуація зміниться, коли обзаведемося чисельною та якісною підміною основного складу.
— Що задумали на період міжсезоння?
— Зараз хлопці відпочивають, а 21 січня зберемося вдома, де, власне, й розпочнемо підготовку до поновлення чемпіонату. Збори всі сплановані: готуватимемося повністю в Комсомольську, на щастя, для цього в нашому розпорядженні є все потрібне.
— Чи отримували запрошення на Кубок Полтава-2015?
— Нас запрошували на два Кубки — Полтави та Придніпров’я. Однак змушені були відмовити обом організаторам, оскільки ми не прибічники позиції — готуватися до сезону через турніри. У нас є своя програма, тож нічого не змінюватимемо.
— Чи не виникне відтак проблема з пошуком спаринг-партнерів?
— Ні, абсолютно. Як казав, уже все сплановано, зокрема й контрольні поєдинки. Неподалік од нас базуються команди з Кременчука, Черкас, Олександрії, Кіровограда та Полтави. На мою думку, попри відмову від участі в згаданих турнірах, у нас буде вдосталь спарингів.
— Відомо, що ви розпрощалися з трьома виконавцями (Андрієвський, Алексанов, Приходний). Чи відомо, які будуть подальші рухи у цій площині?
— Наш тренерський штаб не бажає займатися кадровими революціями. Відтак підшукуватимемо футболістів лише на потрібні позиції. Ми рухаємося у цьому напрямку — вже почали пошук потрібних гравців. Думаю, якщо троє людей нас залишили, то стільки ж, як мінімум, повинно прийти. Нові футболісти мають бути сильнішими за своїм потенціалом за тих, із ким попрощалися.
«Прем’єр-ліга? Не потрібно форсувати події»
— Очевидно, що Андрієвського «Металіст» братиме на збори з головною командою. Чи чекатимете Олександра, якщо він, раптом, не зможе переконати тренерів харків’ян?
— Звичайно! Ми із Сашею вже говорили на цю тему. Проте будемо тільки раді, якщо він зможе закріпитися у своїй команді. Якщо ж ні, то ми домовилися, що він повернеться в Комсомольськ. Думаю, найближчих півроку Андрієвському буде корисніше провести в нас, аніж сидіти на лавці в очікуванні свого шансу. За цей час він змужніє, дозріє так би мовити. У 20 років іще складно виступати в прем’єр-лізі. Головне, щоби він повірив у свої сили, набував досвіду та отримував ігрову практику. А вже потім Олександр зможе в повній красі заявити про себе в елітному дивізіоні.
— Чи встигне травмований Кирієнко відновитися до початку зборів?
— Зважаючи на серйозність травми, очевидно, що за наступний місяць він не зможе повністю одужати. Хоча бачили недавно Ігоря на святкуванні 20-ліття ФК: уже потроху ходить, може згинати ногу. Дай, Бог, аби реабілітація завершилася якнайшвидше. Операцію зробити швидко, а ось пройти відновлення — тривалий процес. Чекаємо на його повернення, щоби він нарешті зміг потішити свою донечку-первістка, котра недавно з’явилася на світ.
— Чим запам’яталося святкування ювілею «Гірника-Спорту»?
— Хороше свято, впродовж якого відбувалася концертна програма на дві години. Також отримали привітання від мера, керівників підприємства «Ferrexpo». Було чимало ветеранів місцевого футболу, котрі всі ці 20 років вели цю команду, вкладали свої сили.
Звичайно, після таких наших виступів усі прагнуть продовження «бенкету». Однак усе залежить од спонсорів. Тим паче, в нинішніх умовах в Україні, коли всі відчули на собі наслідки війни. Щодо розмов, пов’язаних із черговим підвищенням у класі: поки ми до цього не готові. Потрібно ще набити шишки, набути досвіду, щоби створити боєздатний колектив. Як «Олімпік», приміром, який провів у першій лізі три сезони, а вже потім замахнувся на серйозніші завдання. «Гірнику-Спорту» теж потрібно пройти аналогічний шлях. Якщо в нас це вийде швидше, то будемо лише раді.
— Як розповідав мій колега, котрий також відзначав ювілей комсомольського клубу, один із очільників місцевих комбінатів прямим текстом заявляв, що в них є можливості для забезпечення життєдіяльності ФК у прем’єр-лізі.
— Я спокійно поставився до цих слів. Інша справа, що не варто перелізати через дві голови, коли ти ще сирий і не готовий до виступів на найвищому рівні. Потрібно пройти певний еволюційний етап. Узяти, до прикладу, «Олександрію», котра вже спробувала смак гри в когорті найкращих вітчизняних колективів, а зараз робить моду в першій лізі: помітно, що в них готова команда, розвинена інфраструктура — все налагоджено. Уважаю, що в нашому випадку теж не потрібно форсувати події.
— Цього сезону питання щодо прем’єр-ліги не стоїть перед вами. Відтак, як сформуєте головну мету для комсомольців навесні?
— Перше — знайти підсилення (чотири-п’ять гравців), яке зразу освоїться в команді. Загалом, підготуватися, щоби нас вистачило до фінішу чемпіонату. Сподіваюся, навесні награємо склад. Знову ж таки, далі все відбуватиметься поетапно. А найголовніше зараз — створити конкурентоспроможний колектив, який матиме високий потенціал.